1475
Гроші з турбулентності
— Казна та Політика
За останні кілька місяців малий і середній бізнес кидався з крайності в крайність. Розпач змінився ейфорією, після чого почалася депресія.
Постаратися пережити
Традиційного весняного сплеску активності на ринку праці не відбулося. Це цілком зрозуміло. Дивно інше: не було і масових скорочень персоналу підприємств. «Шкода втрачати кадри», – каже власник і директор торгового дому «НІСА» Віктор Бесшапочний. Його компанія вже двадцять років працює на вітчизняному ринку зварювального обладнання та матеріалів. Віктор Володимирович вважає, що складські запаси товару все ще дозволяють йому перебувати в конкурентоспроможному полі, тому звільняти людей або урізати зарплату – «безглуздо і негарно».
В принципі, це тренд. За даними порталу Head Hunter, українські роботодавці не поспішають оголошувати весняний набір персоналу. Так, кількість резюме збільшилася на жалюгідні 7%, що вважається нормою і в «мирний» час, тому не може свідчити про кризу. На першому місці – айтішники (традиційно), на другому – менеджери з продажу. Тобто фахівці з і так затребуваних сфер. Як і раніше, найбільша кількість робочої сили потрібна в столиці, за нею йде Дніпропетровськ. Харків вийшов на третє місце, вперше за багато років обігнавши Донецьк. І це зрозуміло. У період фактично військових дій донеччанам не до пошуків нової роботи. «Падіння оборотів по країні в цілому становить приблизно 80%, – говорить Бесшапочний, – я це бачу по замовленнях будівельних і машинобудівних компаній».
На сьогодні найпоширеніші схеми оптимізації операційних витрат середнього і дрібного бізнесу – виплата зарплати, прив’язаної до курсу долара з розрахунку 1 до 8. Або власники підприємств просять персонал погодитися на дворазове скорочення платні «до кращих часів». Корпорації з тисячними колективами переводять співробітників на неповні робочі тижні, а також практикують підписання контрактів на місяць – у такому випадку зручно скорочувати будь-яку кількість працівників без вихідної допомоги та інших передбачених законодавством виплат. Та й у цілому менеджмент переходить на ручний режим управління, коли рішення (навіть найболючіші) потрібно приймати тільки тут і зараз.
Ідеї – ті ж
Загалом-то, свіжих рішень під впливом можливостей європейського ринку, що раптово звалилися на голову, у наших бізнесменів немає. Реалії нинішньої кризи є дзеркальним відображенням глобальних неприємностей 2008 року з тією лише різницею, що додався ще й «російський фактор». Напружені відносини з сусідом сильно позначилися на машинобудівному комплексі, зокрема на виробниках вантажних вагонів, і на переробниках сільгосппродукції. Так, голова ради директорів Спілки молочних підприємств України (СМПУ) Вадим Чагаровський хоч і підкреслює, що галузь інтегрована у світовий економічний простір, «але сьогодні в основному працює на ринках Росії і Казахстану – 80% торішнього експорту сиру припадали на ринок РФ». Принади Європартнерства стануть доступними тільки для тих, хто встигне провести модернізацію виробництва. «На технічне переозброєння галузі знадобиться приблизно $400 млн.», – оцінює розміри вкладень Чагаровський.
Вселяють оптимізм обіцянки уряду дотримуватися курсу на розвиток підприємництва, залучення інвестицій і реформу законодавства для спрощення ведення бізнесу. «Можливо, це і так, – каже Віктор Бесшапочний, – але хабарництво процвітає так само, як раніше. Ніхто не бореться за своє підприємство. Всі – від вантажника до найбільших керівників – намагаються урвати свої 20 копійок з контракту. Виграти тендер на поставку неможливо. Мало того що необхідно надати купу документів, так ще й придумали нову довідку, яку повинен мати учасник торгів, – про те, що він не був замішаний у корупційних схемах! Ось де мені її брати?».
«Нам вже і стабільність не потрібна – хоча б прогнозованість. Так само вважають всі мої, у тому числі російські, колеги», – говорить Вадим Мельничук, власник і директор підприємства «Перфект мьюзік», що займається виробництвом та дистрибуцією музичної продукції. Він називає основні відмінності кризи 2008 року від нинішньої ситуації: «Тоді ми розуміли, що довго достаток тривати не може. За підйомом завжди йде спад. І навпаки. Зараз, коли рішення залежать від суб’єктивної злої волі одного сусіда… Вибачте, але щоденні новини волають про те, що ми не знаємо, з яким настроєм завтра дивитися телевізор або читати Інтернет».
Ігор Рибалка
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
