Місця в другому ешелоні
Про люстрацію в держкомпаніях, мабуть, забули. Нові призначення рульових монополій говорять лише про перерозподіл важелів впливу на користь нинішньої влади.
Зміни в керівництві державних компаній тільки почалися. Але вони вже торкнулися чотирьох ключових комплексів: паливно-енергетичного, оборонно-промислового, транспортного і аграрного.
Як ділили носії
Першим з керівників нацкомпаній, підвідомчих Міністерству енергетики та вугільної промисловості, був зміщений в.о. президента НАЕК «Енергоатом» Микита Константінов. Того ж дня, 5 березня, уряд призначив президентом «Енергоатома» Юрія Недашковського, який вже тричі керував держкомпанією: з липня 2000 року по червень 2002 року, з лютого 2005 року по жовтень 2006 року і з червня 2008 року по серпень 2012 року. Юрій Олександрович – багаторічний соратник народних депутатів Миколи Мартиненка і Давида Жванії. А Мартиненко, нагадаємо, керував штабом Арсенія Яценюка на президентських виборах в 2010 році.
З інтересами Мартиненка та Жванії експерти пов’язують і прийняті 5 і 6 березня рішення про призначення Валерія Ясюка головою правління ПАТ «Укртрансгаз» та Сергія Костюка – головою правління ПАТ «Укргазвидобування».
Валерій Миколайович у 1996-1998 роках працював на керівних посадах у компанії «Торговий дім», яка входила в сферу впливу Миколи Мартиненка. А в 1998-2000 роках трудився першим віце-президентом компанії «Брінкфорд Конс (Україна) Лімітед», яку пов’язували зі Жванією. Пізніше в його біографії були високі посади в «Чорноморнафтогазі» (ЧНГ) і Мінпаливенерго, а 27 травня 2013 року Валерій Ясюк призначений заступником голови правління «Нафтогазу».
Саме при ньому для ЧНГ були куплені скандально відомі «вишки Бойка». (Нагадаємо, в 2011 році вишки для видобутку нафти і газу на Чорноморському шельфі коштували бюджету України $400 млн. кожна, але насправді за них заплачено постачальникам по $220 млн. У причетності до афери звинуватили тодішнього міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка.) Тому призначення Валерія Миколайовича викликало подив і породило масу пересудів як у правлячій коаліції, так і серед активістів Майдану. У підсумку на час перевірки Ясюк був відсторонений від виконання посадових обов’язків.
«Валерій Ясюк став жертвою протистояння всередині угруповань нової влади, – вважає співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. – Голова ЧНГ не підписував документи про придбання бурових установок, проте не всі хочуть бачити на місці керівника оператора ГТС країни представника групи Мартиненка».
Мабуть, врахувавши попередній скандал, після арешту Євгена Бакуліна, новим головою НАК «Нафтогаз України» став 35-річний Андрій Коболєв. У середовищі нафтогазового істеблішменту це ім’я невідоме, але в нинішніх реаліях це скоріше перевага, ніж недолік. Втім, вважати нового голову НАК чужим в галузі не можна: він практично дев’ять років працював у структурі, пройшовши шлях від рядового співробітника департаменту корпоративних фінансів і цінової політики до фінансового консультанта заступника голови правління компанії.
Такого досвіду достатньо для розуміння азів роботи галузі, а отже від новоспеченого топ-менеджера не доводиться чекати якихось серйозних помилок. Але, з іншого боку, у нього нульовий авторитет серед старожилів сектора, тож у прийнятті стратегічних рішень він явно не буде самостійний. Можливо, головним неофіційними порадником Коболєва стане колишній заступник голови НАК Ігор Діденко, під керівництвом якого нинішній керівник компанії працював у держхолдингу.
До речі, Ігор Миколайович ще кілька тижнів тому вважався основним претендентом на посаду керівника «Нафтогазу». Але, як кажуть, відмовився від цієї посади, запропонувавши замість себе «перевірену людину». Мабуть, він добре пам’ятає своє попереднє ходіння в НАК, що закінчилося трьома роками позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання.
Тож на першому етапі своєї діяльності Андрій Коболєв швидше за все буде просто виконавцем волі Арсенія Яценюка. А наскільки правильне рішення зробити головою НАК «технічного голову», буде видно за підсумками його переговорів з Москвою. «Не можна виключати, що завданням Андрія Коболєва буде підготовка «Нафтогазу» до реструктуризації і він стане останнім керівником компанії в її нинішньому вигляді», – прогнозує Дмитро Марунич.
Чехарда навколо зброї
Нова влада постаралася встановити оперативний контроль над концерном «Укроборонпром». 7 березня було звільнено гендиректора концерну Сергія Громова, який обіймав цю посаду з березня 2012 року (до цього він трудився керуючим болгарською компанією Promet Steel, що входить до складу холдингу «Метінвест» Ріната Ахметова). Тимчасово виконувати обов’язки генерального спочатку доручили фінансовому директору концерну Валентині Дрозд. Однак це призначення викликало невдоволення партнерів «Батьківщини» у правлячій коаліції і активістів Майдану, особливо коли стало відомо, що структура продовжує поставляти до Росії військові товари.
Вже 14 березня замість неї крісло керівника «Укроборонпрому» – і теж тимчасово – зайняв народний депутат від партії УДАР Сергій Аверченко. До цього випускник Курганського вищого військово-політичного авіаційного училища (РФ) очолював Чернігівську обласну партійну організацію, а під час активної фази подій на Майдані був одним з комендантів Будинку профспілок. Але Сергій Миколайович виявився вже дуже далеким від специфіки галузі, і його швидко перевели на більш зрозуміле місце керівника Державного управління справами.
Вже 21 березня керівником «Укроборонпрому» став Юрій Терещенко. У різні роки він обіймав посади в оборонних держкомпаніях аж до в.о. заступника голови «Укрспецекспорту» (липень-серпень 2012 року). Але, ймовірно, його головним досягненням, яке було враховано при новому призначенні, є те, що в 2008-2009 роках Терещенко працював першим заступником директора ДП «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт», що займалася збройовими контрактами. Тоді протистояння між президентом Віктором Ющенком і прем’єром Юлією Тимошенко торкнулося і цієї сфери. В результаті Кабінет міністрів через підконтрольну міністерству компанію «ТАСКО-експорт» почав перенаправляти на себе експортні доходи «Укрспецекспорту». (З липня 2008 року зовнішньоторговельна фірма отримала дозвіл на експорт усього обсягу озброєння, яке виробляється в Україні.) Експерти стверджують, що Юрій Терещенко зіграв в цьому не останню роль. У такому світлі відповідь на запитання, з чиєї подачі Кабмін втретє за місяць змінив керівника «Укроборонпрому», стає очевидною.
Слід віддати належне Терещенку: перше, що він зробив на новій посаді, – це припинив постачання зброї і військової техніки до Російської Федерації (у всякому разі, так було оголошено офіційно). І повідомив, що відтепер «Укроборонпром» працюватиме виключно на українську армію. Однак, як вважають спостерігачі, конфліктність чиновника і його старі зв’язки (серед яких називають і Володимира Сівковича, екс-заступника секретаря РНБОУ Андрія Клюєва) можуть стати причиною невдоволення таким призначенням.
Знайомі обличчя на хлібних місцях
ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ДПЗКУ) неодноразово опинялося в центрі гучних скандалів. Тому звільнення голови правління корпорації Ігоря Якубовича абсолютно нікого не здивувало. Однак свіжоспечений керівник Петро Вовчук теж виявився зі старої кадрової колоди.
У 2008-2013 роках він вже трудився заступником голови правління ДАК «Хліб України», на базі якого, власне, і сформували корпорацію. Але набагато більш цікавий інший факт – паралельно Вовчук керував ТОВ «ДПЗКУ Земельний фонд» (її основний засновник – ТОВ «Хліб Інвестбуд»).
Фірма повинна була акумулювати землі по всій країні, орендуючи нерозподілені паї. І вже до літа 2012 року фонд зібрав як мінімум 12,5 тис. га, однак до осені виявилося, що до продовольчо-зернової корпорації «Земельний фонд» не має ніякого відношення. Проте цей скандал не завадив новим призначенням Вовчука. Подейкують, що його кандидатуру лобіювала «Свобода» і він пройшов за її квотою.
Однак існує ще один цікавий зв’язок. Заступником голови правління ДПЗКУ від початку минулого року працює Роберт Бровді – колишній директор згаданого вище «Хліб Інвестбуду». Тобто керівник фірми – засновника «Земельного фонду» тепер працює першим заступником Петра Вовчука. Нагадаємо також, що до переходу на державну службу Бровді очолював Закарпатську обласну організацію «Фронту Змін» – партії Арсенія Яценюка. Тоді кермо влади в облорганізації Роберт Йосипович передав своєму протеже – Валерію Лунченку, нинішньому губернатору Закарпаття. Судячи за впливовістю пана Бровді, не буде дивним, якщо виявиться, що Вовчук – теж його протеже.
А тепер давайте уявимо, як з подачі міністра агропроду Ігоря Швайки нове-старе керівництво ДПЗКУ шукатиме винних у переказі з рахунків корпорації 500 млн. грн. до офшорних компаній. Або розбиратися в тому, чому виникли спірні моменти між ДПЗКУ та китайською корпорацією ССЕС вартістю півтора мільярда доларів (нагадаємо, скандал розгорівся навколо закупівель українського зерна за кредитом КНР в 2013 році). Суть інтриги в тому, що обидва керівники ДПЗКУ в той період мали безпосереднє відношення до держкорпорації.
Небо. Літак. Коломойський
Перші кадрові ротації на транспортних держпідприємствах торкнулися авіації. 31 березня гендиректором міжнародного аеропорту «Бориспіль» призначений Сергій Гомболевський. Раніше він працював заступником генерального директора з виробництва і аеродромно-технічного обслуговування того ж аеропорту, а до цього трудився виконавчим директором керуючої компанії ТОВ «Аеропорт Одеса».
Преса пов’язує Гомболевського, як і його колишнього начальника Олексія Качанова, з одеськими бізнесменами Борисом Кауфманом і Олександром Грановським. Ще в 2011 році Одеська міськрада створила на базі місцевого аеропорту ТОВ, 75% в якому отримала приватна фірма. Тоді ж керівниками повітряних воріт Одеси стали Качанов і Гомболевський, а серед інвесторів з’явився Кауфман. Згодом одесити зацікавилися аеропортом «Бориспіль». Але, щоб утримати під контролем об’єкт за нинішньої влади, їм, вважають експерти, довелося погодився на тісну співпрацю з основним перевізником аеропорту – «Міжнародними Авіалініями України».
Враховуючи, що серед інвесторів МАУ з минулого року офіційно значаться структури Ігоря Коломойського, факт призначення керівником «Борисполя» людини зі «старої команди» не дивує. До того ж трохи раніше головою Державіаслужби був призначений Денис Антонюк, який раніше обіймав посаду директора з розвитку маршрутної мережі та роботи з альянсами МАУ. Тепер, на думку експертів, Ігорю Валерійовичу залишилося лише призначити свою людину в «Украерорух» – і можна продовжувати без проблем будувати авіаційну монополію. Тим більше, що підписання угоди про єдиний повітряний простір з Європейським союзом, раніше призначене на березень, відклали як мінімум на два місяці.
Ірина Андрєєва
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною