985
П’ять завдань новому прем’єру
— Казна та Політика
Політичні баталії все більше вилазять економіці, як то кажуть, боком. Учора валютний курс на міжбанку знову продемонстрував ривок угору — 9,4 гривні за 1 долар. Без бюджету працюють ще третина місцевих бюджетів. Звіту про виконання бюджету за 2013 рік ще ніхто й в очі не бачив. Питання погашення зарплатних боргів також повисло в повітрі. Не відомо, що буде з подальшим залученням російського кредиту та закупками газу. Словом, новому прем’єру та його команді треба дуже оперативно розгребтися в цій купі проблем, зробити правильні висновки та знайти шляхи виходу. А до того «День» з допомогою експертів спробував проаналізувати трирічну роботу уряду Миколи Азарова, і відповідно визначити п’ять першочергових завдань для нового прем’єра, навіть якщо він буде «технічним».
УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС
Реформаторські потуги уряду Азарова і їх ефективність стали очевидними, коли назовні виплеснувся текст Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. Після кількарічних переможних реляцій уряду довелося конкретно демонструвати з чим і на яких умовах ідемо торгувати в Європу. І що ж з’ясувалося? Що, наприклад, один з економічних драйверів України — АПК — отримало низку незначних квот на поставки своєї продукції в єврозону. Більше того, сам уряд почав говорити, що економіка не готова переходити на євростандарти, бо, бачте, ще не встигла до них адаптуватися і на це потрібен додатковий час. Тож провал тексту Угоди з ЄС та підготовки вітчизняної економіки до її імплементації тільки сліпий уже не помічав.
«Якщо спиратися на міжнародні стандарти, то часто вітчизняна промисловість не може конкурувати на світовому ринку і поступається своїми виробничими можливостями. І це було очевидно ще до моменту підписання Угоди в 2013 році», — називаючи першу проблему, каже голова Всеукраїнської спілки учених-економістів Олександр Кендюхов. Але замість того, аби уникнути цього ризику, продовжує він, уряд вирішив зіграти в одні ворота: дозволив відкрити кордони для вільного доступу товарів з ЄС і лишив обмежені можливості для експорту української продукції. На що всі сподівалися? На те, що це промах і нові європейські стандарти прискорять модернізацію всієї української економіки? «Може, й так, — каже експерт, — але все могло завершитися плачевно: згортанням окремих напрямів економіки і закриттям низки підприємств». Входити в зону вільної торгівлі треба було готовими, продовжує він, а цього не зробили. «Підготовка до рівних правил з ЄС фактично провалилася», — продовжує Кендюхов.
Тож новий очільник Кабміну та його команда, на думку голови Всеукраїнської спілки учених-економістів, поновлюючи роботу над Угодою з ЄС, мають думати, перш за все, про механізми та резерви для економічного розвитку. «Обов’язково в тексті цієї Угоди треба лобіювати автономну реалізацію податкової та інвестиційної політики в Україні і в жодному разі не прив’язуватися до європейських підходів. Тільки так можемо створити умови для масштабного залучення іноземних інвестицій у країну та досягнути економічного зростання 20 — 30% у рік», — підсумовує він.
ПОДАТКИ
На думку експертів з оподаткування, за уряду Азарова нікуди не поділась 15-річна практика сплати податків наперед. Але не це найбільше фіскальне зло, говорить «Дню» президент Союзу податкових консультантів України Леонід Рубаненко. На його думку, небачених розмірів набуло дуже погане адміністрування податків на найнижчій ланці податкових органів, починаючи з районних податкових інспекцій. «Кожного разу податківці намагаються прочитати подані в Податковому кодексі норми навпаки, на шкоду бізнесу. В Кодексі навіть існує стаття 5621 про те, що в разі двозначного тлумачення закладених норм, треба обов’язково вирішувати ситуацію на користь платника податків. Але досі немає жодного прикладу застосування цієї статті на практиці», — обурюється він. Рубаненко продовжує емоційно реагувати, мовляв, міністрові Клименку вже неодноразово пропонували посадити за один стіл податкових інспекторів, платників податків та аудиторів, аби навчити їх, як правильно читати букву податкового закону. Але відповіді — немає. Тож новому КМУ треба змінити цей підхід, вважає він. «Слід також сказати правду про справжні обсяги наперед сплачених податків, про сплату ПДВ та дотримуватися законів», — додає експерт. А також скоротити витрати на утримання державного апарату: Президента, уряду, Верховної Ради і місцевих органів. «Президент у грудні 2010 року дав завдання скоротити цей штат, і що? Нічого. А це може бути порятунком бюджету. Потрібне суттєве скорочення витрат: не менше ніж на 40%», — підсумовує Леонід Рубаненко.
ВАЛЮТНИЙ КУРС ТА ІНФЛЯЦІЯ
Валютна ситуація, на думку опитаних експертів, була правильною і зваженою. Однак через спроби уряду за всяку ціну показати суспільству мир і спокій, страждала макроекономіка. Як наслідок, бізнес тримали на голодному кредитному пайку. «У нас низька або й нульова інфляцію, тоді як для української економіки нормою сьогодні вважається 6 — 10%», — розповідає «Дню» президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. Тож за приховану інфляцію розплачувався бізнес, до якого не доходили кредитні ресурси. Втраченою можливістю експерт називає і неприйняття закону про оподаткування операцій з продажу валюти. Якби це зробили, припускає він, то економіка отримала б зниження кредитної ставки в межах 10—12% у гривні, бо загальний рівень доларизації в країні суттєво понизився б.
«ГАЗОВІ» ПЕРЕМОВИНИ
«Помилка уряду Азарова в тому, що він не звернувся до Стокгольмського арбітражу в питанні перегляду газових контрактів Тимошенко. В такому разі ніхто не заважав би уряду паралельно вести перемовини по газу і домовлятися. Натомість три роки тривали перемовини, ціна знижена, але ж досвід європейських компаній показав, що є інший дієвіший варіант виходу з цієї ситуації», — розповідає про газові прорахунки експерт з енергетики, член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Ще один енергетичний промах Кабміну, на його думку, — нежиттєздатна енергетична стратегія. Незважаючи на те, що уряд її прийняв та оприлюднив, каже експерт, вона не діє. Як наслідок — прогалини у видобуванні газу всередині країни. «Видобуток є, але добутого ресурсу не достатньо, аби зменшити енергозалежність від Росії та отримати хороший козир для газових перемовин», — пояснює Корольчук.
І замикає трійку енергопроблем, на думку експерта, імітація розвитку альтернативної енергетики. На думку Корольчука, переводилися на відновлювальні джерела енергії, як правило, теплокомуненерго у маленьких районних центрах, селах. Але ж це крапля в морі.
«Якщо новий Кабмін візьме на себе відповідальність і припинить рішення уряду від 17 січня 2013 року про газову знижку, поставить на паузу інтеграційні проекти (зокрема й в енергосекторі), тоді новий міністр має піти в Стокгольмський арбітраж і спробувати його виграти. Але треба бути готовим до того, що ціна блакитного палива одразу ж повернеться на рівень 400 доларів за тисячу кубометрів, а виділення кредиту в 15 мільярдів доларів, скоріш за все, повисне в повітрі. Страховкою в такому разі має стати додаткова фінансова підтримка України від ЄС та США», — підсумовує він.
ТЕНДЕРНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін озвучує ще одну проблему, яка затягнула на економіці та підприємцях тугий пасок кредитного зашморгу. «За попереднього уряду Верховна Рада прийняла найкорупційніші правки до тендерного законодавства за всю історію незалежної України. В липні 2012 року з-під дії тендерного закону вивели державні підприємства, через які проходить 2/3 тендерних коштів», — деталізує він. — За офіційними даними, ці зміни призвели до втрати Україною 5 мільярдів доларів з державного бюджету! Це ключова проблема для влади, яку треба вирішити. Якщо уряд подасть законопроект про скасування протягнутих змін, то це і буде головний показник щирості і реалістичності намірів нового уряду боротися з корупцією, — підсумовує Шабунін.
Тендери — це надумана проблема, майже вторить Рубаненко. Адже часто всі бачать, продовжує він, що на ринку олівець коштує, наприклад, 1 гривню, а при державних закупівлях — 15 гривень. Звідки така різниця? «Треба додати правдивості державним органам. І тільки після цього, — зауважує Рубаненко, — вони повинні вимагати відвертості від бізнесу».
Наталія Білоусова
За матеріалами: День
Поділитися новиною
