1570
Забудьте про Кім Чен Ина: новий улюбленець Китаю з числа диктаторів - Олександр Лукашенко
— Світ
Останнім часом високопоставлені особи в Пекіні вихваляють Олександра Лукашенка – ту саму людину, якого Кондоліза Райс колись прозвала “останнім диктатором Європи”, зауважує оглядач The Daily Beast Капіл Коміредді.
Автор пише: “20 років тому Білорусія кипіла від сподівань і тривог”. Ця країна ніколи не знала справжньої національної автономії, і розпад СРСР був сприйнятий тріумфуючими спостерігачами на Заході як “кінець історії”. Однак для багатьох білорусів то був початок туманного майбутнього. На перших вільних виборах в історії білоруського народу – в 1994 році – громадяни віддали перевагу Лукашенку.
“Минуло два десятиліття. За цей час у Білорусії більше не бувало виборів без обмежень. Мінськ – це видовище нестерпного запустіння. У сутінках робочі виходять з гігантських будівель радянських часів і зникають у темряві. В автобусах і метро – безмовність, що холодить кров. Страх перед шпигунами душить розмови. Єдині публічні збори, що не розганяють силою, – це довгі черги до пунктів обміну валюти”, – йдеться в статті.
На думку Коміредді , Лукашенко править “ в стилі свого кумира – Сталіна”. “Публічні зібрання заборонені, преса цензурується, інтернет відстежується, телефони прослуховуються, а можливість заробляти на життя – і взагалі жити – поставлена в залежність від того, чи уникаєш ти політики”, – йдеться в статті. За словами автора, Лукашенко впивається титулом диктатора і вже призначив наступника – сина Колю, якому зараз 9 років.
Можливо, Брюссель і Вашингтон більше не зможуть стримувати Лукашенка, вважає автор. Спочатку Захід побоювався тиснути на Лукашенка, побоюючись “російської сфери впливу”. Автор вважає: “Цей страх завжди був гіпертрофованим”. Хоча Білорусія залежить від російської підтримки, щоб утримати на плаву свою економіку, Москва не зуміла, наприклад, переконати Лукашенка визнати Абхазію і Південну Осетію, а “його мінлива поведінка в ситуації з російськими нафтопроводами спонукала Москву шукати альтернативні транзитні коридори”.
“Тепер, усвідомлюючи, що його корисність для Путіна зменшується, і прагнучи похвалитися своєю незалежністю від Росії, Лукашенко знайшов нового покровителя – Китай”, – стверджує Коміредді.
Лукашенко вже отримав велику вигоду з дружби з Пекіном. У 2002 і 2007 році він йшов на поступки, щоб уникнути західних санкцій. Але , коли США ввели санкції в 2011 році, Китай “запропонував не лише мільярд доларів, а й запевнення в “повній підтримці позиції [Лукашенка] з внутрішніх та міжнародних питань”, йдеться в статті.
Минулого тижня білорусько-китайські відносини ще більше зміцніли, вважає автор: глава КНР нагородив прем’єр-міністра Білорусії, прибулого з візитом до Пекіна, орденом Дружби. Лукашенко, у свою чергу, пообіцяв Китаю “оплот в Європі”.
Хоча в казну Лукашенко течуть китайські гроші, життя простих білорусів залишається важким, продовжує автор статті. “Червоний костел в центрі Мінська, колишній символ білоруського націоналізму, тепер став місцем жалоби”, – пише він. Щовечора люди збираються там, щоб згадати друзів і рідних, які були вбиті, опинилися за гратами або пропали безвісти за те, що виступали проти Лукашенка.
Коміредді знову робить екскурс в історію: Білорусія “була так сильно асимільована Росією”, що, коли вона отримала незалежність, жителі толком не розуміли, що означає бути “білорусом”. Лукашенко присік в зародку спроби відродити білоруську ідентичність.
“Головний парадокс сучасної Білорусії – перша по-справжньому незалежне білоруське держава в історії процвітає, стираючи відмінні риси білоруської нації”, – стверджує автор. Білоруська мова не заохочується, День Незалежності перенесено з річниці декларації незалежності на день звільнення Мінська Радянською армією.
“Критики Лукашенка, особливо на Заході, звинувачують його в спробах “русифікувати” Білорусію. І дійсно, він колись прагнув возз’єднати Білорусію з Росією, сподіваючись стати довічним правителем цього союзу”, – йдеться в статті. Але після приходу Путіна до влади Лукашенко зосередився на перетворенні Білорусії в свій ідеал. На думку автора, “спектакль, який Лукашенко хотів поставити, провалився, але могутність Лукашенка тільки зростає”.
Автор згадує слова поета-дисидента Володимира Некляєва, що звалити Лукашенка можуть тільки жорсткі міжнародні санкції. “Тепер ця можливість відпала, оскільки авторитарний Китай вирішив підтримати тиранію Лукашенка. У 20-літню річницю першого вільного демократичного волевиявлення білоруси знову стали народом, втраченим для історії”, – так завершується стаття.
Джерело: The Daily Beast
За матеріалами: Inopressa
Поділитися новиною
