Вченості сади — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Вченості сади

Світ
1298
Німеччина є лідером за кількістю вищих навчальних закладів у Європі – в країні діють близько 400 університетів та інших вузів. Проте лише три-чотири з них стабільно потрапляють в сотню кращих у світових рейтингах. Надії на те, що Болонський процес, на який відводилося десять років, додасть німецьким університетам визнання на світовій арені, так і не виправдалися. Як і багато навчальних закладів в інших країнах світу, вони страждають від нестачі фінансування і змушені доводити свою ефективність, у той час як студенти наполегливо відстоюють право на безкоштовну освіту.
Вища освіта – одна з небагатьох сфер суспільного життя, які влада Німеччини віддали на відкуп регіонам: вузів, підзвітних федеральному уряду, в країні не існує. Кожна з 16 земель сама виділяє гроші своїм університетам, визначає вектор їх розвитку і придумує закони про освіту.
При цьому на федеральному рівні діє міністерство освіти і наукових досліджень на чолі з професором математики Йоханною Ванкою. Відомство займається розвитком освіти в цілому і підтримкою фундаментальних досліджень. У 2008 році федеральна влада і регіони домовилися, що до 2015 року витрати на освіту повинні становити не менше десяти відсотків ВВП (для порівняння, в 2011-му на нього пішло в цілому близько шести відсотків ВВП).
Більше половини діючих вузів фінансуються з коштів платників податків, тобто, по суті, є державними. При цьому в них навчаються понад 90 відсотків з усіх 2,6 мільйона німецьких студентів. Саме навчання для них фактично є безкоштовним – витрати обмежуються приблизно 200-250 євро в семестр на адміністративні потреби (у тому числі, наприклад, проїзний квиток на півроку).
Суперечки про платну освіту почалися ще при уряді Герхарда Шредера (канцлер ФРН в 1998-2005 роках – прим. ред.), який вирішив на догоду суспільним настроям закріпити відсутність плати за навчання на федеральному рівні. Керівники низки вузів (яким у той час до того ж урізали фінансування) і регіональні влади обурилися таким поворотом подій і звернулися в конституційний суд. Позов вони виграли, і після цього сім федеральних земель (Баварія, Нижня Саксонія, Саар, Гамбург, Гессен, Північний Рейн-Вестфалія, Баден-Вюртемберг) дозволили своїм вузам брати зі студентів гроші за навчання. Правда, ці регіони один за іншим поступово здавали свої позиції, скасовуючи платну освіту після чергових земельних виборів.
p = .
Демонстрація школярів та студентів проти платної освіти в Кельні восени 2011 року
Фото: Ina Fassbender / Reuters
У минулому грудні стало відомо, що з наступного навчального року від платної вищої освіти вирішила відмовитися Нижня Саксонія – остання федеральна земля, що практикувала такий підхід. Плата за навчання в останні роки не перевищувала 500 євро за семестр. Проте навіть ця невелика сума (особливо в порівнянні з американськими або британськими вузами) не влаштовувала студентів і викладачів, які наполегливо відстоювали право громадян на рівний доступ до вищої освіти незалежно від майнового стану.
Тим часом в місцевих вузах зустрічається і досить скептичне ставлення до безкоштовної освіти. На думку президента університету Вільгельма Лейбніца в Ганновері Еріха Барці, без фінансування з приватних джерел німецькі університети не зможуть конкурувати на світовому рівні. Однак аргументи його опонентів також відомі: далеко не завжди керівництво вузів витрачало гроші, зібрані зі студентів, на поліпшення якості навчального процесу та підвищення рейтингу.
Так, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана на студентські гроші організував центр психологічної допомоги, куди учням пропонувалося дзвонити в тому випадках, якщо їх дратує платна освіта, з ними перестали спілкуватися друзі або викладачі ставлять їм погані оцінки. Ерлангенський університет хотів витратити плату за навчання на покупку дорогих меблів у фойє актового залу. Керівництво вузу вчасно зупинили, нагадавши, що за правилами пожежної безпеки там взагалі не повинно бути ніяких меблів. У Оснабрюці університетське начальство подарувало студентам на їх же власні гроші гриль з високоякісної сталі, настільний теніс та більярдний стіл. Багато вузів взагалі не встигали витрачати зібрані кошти: в Гамбурзі вони накопичили 35 мільйонів євро, в Баварії – близько сотні мільйонів, а в Нижній Саксонії – 78 мільйонів.
p = .
У грудні 2009 року студенти Потсдамського університету влаштували безстрокову акцію протесту в одній з аудиторій вишу
Фото: Theo Heimann / AFP
Керівництво університетів не збиралося з легкістю розлучатися з додатковими доходами і посилалося на договори з урядами федеральних земель, в яких було чітко прописано, скільки грошей вони можуть брати зі студентів. За свої політичні рішення про скасування платної освіти владі доводилося відкуповуватися від вузів грошовими компенсаціями. Зокрема, влада Баден-Вюртемберга, де внески були скасовані в 2012 році, виплачують вузам по 280 євро в семестр за кожного студента. Навчання там коштувало 500 євро, однак багато студентів користувалися пільгами, тому влада погодилися компенсувати лише частину їх внесків. Таких же поблажок добилися і в Нижній Саксонії – як компенсацію за наступний рік місцеві вузи отримають у сумі 129 мільйонів євро.
Одночасно з комерціалізацією державних вузів зростала кількість приватних вищих навчальних закладів, які пройшли державну атестацію. Якщо на початку 1990-х їх було трохи більше 20, то зараз їх вже близько сотні (більшість складають профучилища, як видно на карті, опублікованій газетою Die Zeit). Правда, через високу вартість навчання (до 30 тисяч євро на рік) дозволити собі приватну освіту можуть не всі. Поки в комерційні вузи вступають тільки п’ять відсотків всіх абітурієнтів, хоча їх число постійно зростає. Найбільше студентів навчається в приватних вузах Гамбурга – там їх частка від числа всіх учнів становить більше 16 відсотків.
Різниця у фінансових можливостях студентів породжує певні стереотипи. Вважається, що студенти приватних вузів – це діти багатих батьків, їх кар’єра заздалегідь визначена​​, вони приїжджають на заняття на спорткарах і стажуються в Сінгапурі. Студенти державних вузів, навпаки, вибирають велосипеди, підробляють у кафе, стажуються за програмою Erasmus в сусідніх європейських країнах з мінімальною стипендією, часто змінюють напрямки навчання і в підсумку випускаються до 30 років. У загальному і цілому панує думка, що приватні вузи готують фінансову еліту, а державні – інтелектуальну.
p = .
Фрайбургський університет в 2011 році розмістив першокурсників, які не встигли знайти житло до початку навчального року, в тимчасовому гуртожитку
Фото: DPA / AP
З іншого боку, потрапити на популярні спеціальності у державні вузи (такі, як медицина, економіка чи юриспруденція) можна тільки з ідеальними оцінками в випускному атестаті. У підсумку конкуренція виявляється настільки високою, що багатьом доводиться ставати в чергу і чекати кілька семестрів. При цьому приватні вузи не можуть дозволити собі фінансувати фундаментальні дослідження, які не окупляться, або рідкісні спеціальності. Вони орієнтуються на попит і практичні потреби індустрії, пропонуючи в основному програми навчання бізнесу або технічних спеціальностей. Щось екзотичне може з’явитися в приватному вузі тільки за домовленістю з певними підприємствами, яким потрібні вузькі фахівці.
Державні вузи в Німеччині підкуповують абітурієнтів тим, що пропонують їм свободу вибору і дій. Як правило, студенти обирають два напрямки для вивчення – основний і другорядний. Після цього їх завдання зводиться до того, щоб у рамках цих напрямів вибрати таку кількість лекцій і семінарів, яка при успішній здачі іспитів дозволить набрати необхідну кількість балів. Причому досліджувані спеціальності можуть бути абсолютно не пов’язані між собою. Другу спеціальність зазвичай вибирають з розрахунку, що її вивчення займе мало часу, але додасть потрібних балів. Тому лінгвісти часом займаються фізкультурою, а математики – журналістикою.
Оскільки розрив у кількості учнів у державних та приватних вузах залишається величезним, порівнювати успішність цих моделей досить складно. Замість цього в Німеччині створюють рейтинги найбільш перспективних спеціальностей. За даними на 2013 рік, найбільше шансів заробити у медиків . Їх середня річна зарплата становить 70 тисяч євро. На другому місці інженерні науки, на третьому – природні (хімія, біологія, фізика).
p = .
Студенти-медики на лекції в університеті імені Мартіна Лютера в Галле-Віттенберг
Фото: Jens Schlueter / AFP
Як би то не було, і приватні, і державні вузи країни повинні дотримуватися основних принципів Болонського процесу. Офіційно вважається, що в Німеччині реформа вже успішно завершена. Однак її результати досі викликають суперечки. Насамперед реформа мала створити єдиний освітній простір, збільшити шанси німецьких студентів на визнання їх дипломів за кордоном, а також дозволити бажаючим починати працювати вже з дипломом бакалавра (тобто після трьох років навчання). На ділі ж з’ясувалося, що вузи зберегли достатньо автономії, щоб визначати особливості своїх навчальних програм. В результаті деяким студентам виявилося складно потрапити на магістерський курс в інший німецький університет, не кажучи вже про які-небудь ще європейські вузи. Більш того, стало очевидно, що мало хто збирається закінчувати навчання після бакалаврату, оскільки з таким дипломом неможливо знайти відповідну роботу, а про кар’єрне зростання взагалі можна забути.
У результаті тепер вузи стикаються з необхідністю коригувати підсумки попередніх реформ, постійно доводити свою ефективність і шукати спонсорів. Студенти, у свою чергу, бояться, що вища університетська освіта виродиться в конвеєрне виробництво фахівців для конкретних прикладних завдань. На цьому тлі скасування платної освіти здається тільки проміжним успіхом. Активісти студентських рухів закликають не розслаблятися. Вони нагадують, що нинішній міністр освіти Йоханна Ванка колись займала ту ж посаду в уряді Нижньої Саксонії. Тоді вона відстоювала платну освіту і прогнозувала, що до 2017 року платити за навчання доведеться студентам по всій Німеччині.
Дар’я Єрьоміна
За матеріалами:
Лента.РУ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас