592
9 днів «лібералізації» енергоринку
— Енергетика
З Нового року український енергоринок можна вважати майже по-європейськи лібералізованим. Говорити про це дозволяють положення Закону «Про основи функціонування ринку електроенергії України», що набрав чинності з 1 січня 2014 року. За задумом авторів, вони мають забезпечити лібералізацію оптового ринку електроенергії, створення на ньому ефективного конкурентного середовища з урахуванням вимог законодавства Євросоюзу. Віднині в Україні замість ринку єдиного покупця створюється модель, що передбачає роботу за прямими договорами, ринок контрактів «на добу наперед» і балансуючий ринок, завдання якого регулювати дисбаланс, що виникає при виробництві електроенергії. Створюється також ринок послуг із закупівлі маневрених потужностей. Європейського акценту цьому документу додає й те, що він був ухвалений з подачі представників протиборчих політичних сил: народних депутатів Ігоря Глущенка й Миколи Мартиненка (фракції Партії регіонів і «Батьківщина»).
Підбиваючи підсумки 2013 року, експерти Центру досліджень енергетики (EIRCenter.com) зазначили, що створення цілої низки революційних документів, зокрема й згаданого закону, дає підставу вважати минулий рік знаковим для вітчизняної енергетики, оскільки були закладені основи для подальшої модернізації відповідного ринку й галузі в цілому. Разом зі згаданим законом йдеться про підготовку проекту Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, впровадження стимулюючого тарифу для обленерго й зміну правил експорту електроенергії. Ухвалений наприкінці року Нацкомісією з регулювання енергетики (НКРЕ) порядок проведення аукціонів на експорт електроенергії визначає, що віднині в них зможе брати участь будь-яка компанія, що є членом Оптового ринку, має ліцензію на постачання за нерегульованим тарифом і відповідні договори.
«Усі говорять про експортний потенціал нашої енергосистеми й про необхідність її розвитку, — зазначає заступник генерального директора EIRCenter Вадим Гламаздін. — Нові правила експорту електроенергії — це один з перших, але дуже важливих кроків для реальної інтеграції українського енергетичного ринку з європейським, що, у свою чергу, дає шанс максимально реалізувати експортні можливості української енергосистеми».
Але ліберальні правила на нашому грунті, схоже, не слід ідеалізувати. Директор компанії «Трансенергоконсалтинг» Світлана Голікова говорить про принципи побудови нового енергоринку. За її словами, він будується на тринадцяти найважливіших принципах. Але, зауважує експерт, є ще й чотирнадцятий. Він полягає в тому, що цей ринок працює з певними обмеженнями, що існуватимуть до 2030 року. І всі попередні принципи можуть, на думку Голікової, видозмінюватися, оскільки регулювальник має можливість «втручання в процес діяльності суб’єктів цього ринку». Наприклад, гарантований покупець, який купуватиме всю «зелену» енергію, працює на першому сегменті ринку — ринку прямих договорів — виключно як покупець і нічого не має права на цьому ринку продавати.
А на ринку «на добу наперед» гарантований покупець, як вважає Голікова, теж обмежений — виступає лише як продавець. Для теплової генерації регулювальник зможе встановлювати інше непросте обмеження — вона буде зобов’язана продавати на добу наперед не менш як 15% усієї виробленої товарної продукції. Для атомної й гідрогенерації, розповідає експерт, існуватимуть обмеження, спрямовані на обов’язковий продаж. Причому для них встановлюватимуться й обсяги продажів на цьому ринку. Цього разу без якихось обмежень, а тому їм доведеться продавати тут до 99,9%. Якщо робота регулювальника при цьому не буде прозорою, то, на думку Голікової, й шістнадцять наступних років ми матимемо «не дуже прозору картину, а реальної конкуренції так і не буде».
Експерт енергетичних ринків Андрій Перевертаєв вважає, що для експертного співтовариства закон про функціонування ринку електроенергії — це все ж результат і навіть ключова подія для галузі, яка дає їй шанс, якусь мрію. І це ще не крок, а більше процес. І це, за словами експерта, добре розуміє навіть регулювальник. Адже неможливо побудувати ідеальну модель ринку. Наприклад, у законі говориться про конкуренцію серед постачальників, але зараз її не може бути взагалі, оскільки для населення встановлені низькі тарифи, а постачання на експорт зосереджені в руках двох великих монополістів, і конкуренція залишається на рівні 10% ринку.
Новий ринок не вирішує й таких питань, як заміна зношеного устаткування галузі й прихід інвестицій, констатує експерт. Для цього мають бути розроблені додаткові механізми. Так, немає механізму фінансових гарантій, аналогічного європейському. «Європейці взагалі не розуміють, як можна не сплачувати за електроенергію, — підкреслює Перевертаєв і зауважує: — Механізм європейських фінансових гарантій для нас у цих умовах узагалі не можна застосувати». При цьому він посилається на рішення НКРЕ про заморожування переходу низки обленерго на стимулюючі тарифи, а також звертає увагу на те, що Енергостратегії України до 2030 року, яка начебто розроблена, досі немає. Але найбільше його дивує, що в Україні не бачать мети, якої хочуть досягти шляхом реформування енергетики. «Напевно, з цим пов’язана й відсутність стратегії, й заморожування тарифів… Для чого ми робимо цей новий ринок? — запитує Перевертаєв. — Ми хочемо, щоб ціна впала, чи ми хочемо, щоб генератори могли модернізуватися, побудувати нові потужності, чи ми чогось іншого хочемо? Відповідей у законі, на жаль, немає».
Додав іще одну краплю дьогтю до перебігу обговорення енергетичного закону й керівник програм Аналітичного центру «Діксі груп» Роман Німцович. Він не згоден з тим, що 2013 рік став революційним для української енергетики. «Революція в енергетиці у нас ще попереду», — запевняє він. За його словами, сигнали, подані ринку в законі, суперечливі. «У ньому дискримінуються певні галузі на користь інших — переважно державні на користь переважно приватних, — говорить експерт, — створюються певні загрози для тих організацій, що є донорами фонду врегулювання вартісного дисбалансу, передбаченого новим законом». Кажучи про енергостратегію, Німцович підкреслює, що на той час, коли її можуть прийняти, вона вже безнадійно застаріє».
«Коли немає стратегічних цілей у економіці, — зазначає генеральний директор EIRCenter Олександр Харченко, — то їх немає й у енергетиці». За його словами, 2014 рік «стане або роком нового тренду — зі зміною знаку з «мінуса» на «плюс», або ж роком мовчазної паузи: заморожених реформ і тарифів, відсутності прогресу в законодавчому полі. Така пауза, навіть завдовжки рік, може дуже дорого коштувати нашій енергосистемі. І ще дорожче — тим українцям, які наступної зими сидітимуть без світла й тепла». Голікова оптимістичніша. Відповідаючи на запитання «Дня» про те, чого можна чекати від реформ, що проводяться в енергетиці України без стратегічної мети, вона навела як приклад досвід країн Європи, які проводили у себе аналогічні реформи, зокрема й підвищення тарифів на електроенергію. У результаті знизилася енергоємність виробництва споживчих товарів, знизилися їхні ціни. У свою чергу, посилення конкуренції на енергоринку дозволило стабілізувати й навіть знизити тарифи на електроенергію.
Віталій Княжанський
За матеріалами: День
Поділитися новиною
