698
Китаю буде складно скинути окови проблемних активів
— Світ
У 2009 році, у самий розпал світової рецесії, китайський уряд запустив масштабну програму економічного стимулювання, яка викликала зростання ВВП, сприявши збільшенню банківського кредитування. Проте зараз все більше політиків та інвесторів розуміють, що дешеве кредитування і односторонні політики створили значний ризик для китайської банківської системи. Насправді, незважаючи на зростаюче занепокоєння, пов’язане з банківськими проблемними активами, головною метою влади стало зниження фінансового ризику. За даними Комісії з регулювання банківської діяльності Китаю, до кінця червня безнадійні кредити комерційних банків становили 539.5 млрд. ієн (88.1 млрд доларів) – близько 1% неоплачених кредитів. Залишок коштів в резерві для покриття втрат від кредитів становив 1.5 трлн. ієн (на 19% вище порівняноі з попереднім кварталом), коефіцієнт покриття резерву становив 292.5% , а коефіцієнт кредитування становив 2.8%.
Забезпечені державою кредити становили 9.7 трлн. ієн, що на 6.2% вище від значення попереднього кварталу і на дев’ять відсоткових пунктів нижче середнього темпу зростання для всіх категорій банківських кредитів. А баланс продуктів управління добробутом становив 9.1 трлн. ієн, з яких нестандартні кредитні активи становили 2.8 трлн. ієн. За офіційними показниками, безнадійні кредити насправді не становлять надзвичайно великої частки всіх активів, а коефіцієнт безнадійних кредитів (0.96%) є контрольованим. Проблема полягає в тому, що більшість безнадійних кредитів в Китаї є позабалансовими, таким чином, коефіцієнт безнадійних боргів може виявитися набагато вищим – а китайський фінансовий сектор набагато більш схильним до ризику – ніж будь-хто вважає.
Насправді багато банківських позабалансових кредитів – що часто видаються позичальникам з високим ступенем ризику, таким як забудовники з високою часткою позикових коштів і програми фінансування місцевого самоврядування – до теперішнього часу випереджають нові видані балансові кредити. Якщо позичальники не виконують зобов’язань за своїми позабалансовими кредитами, банки можуть захистити свою репутацію, покривши різницю за допомогою власних засобів, перенісши таким чином ризик до своїх бухгалтерських балансів і збільшивши коефіцієнт безнадійних кредитів. Вплив боргів місцевого самоврядування та ринку нерухомості на банки вже погіршив якість їх активів, збільшивши борговий тиск і ослабивши прибутковість. Крім того, позабалансове кредитування стимулювало надмірні інвестиції у певні сектори (особливо, в інфраструктуру, руду і сталь, енергоносії, обробну промисловість і нерухомість), що призвело до надлишкової виробничої потужності і підготувало економіку до виникнення “катастрофічних зон” безнадійних боргів, які б продовжили і далі збільшувати коефіцієнти безнадійних боргів. Заходи з лібералізації відсоткових ставок завдадуть ще більшого тиску на якість активів і прибутковість банків.
На цьому тлі проблемні активи продовжать перетворюватися в борги. У Китайській академії соціальних наук впевнені, що обсяг проблемних банківських активів впав від межі 2.2 трлн. ієн в 2000 р. до 433.6 млрд. ієн в 2010 році, в той час як заборгованість, утворена через ці ліквідовані активи, збільшилася з 1.4 трлн. ієн до 4.2 трлн. ієн. Для нейтралізації ризику банківського сектора буде необхідний рішучий крок з боку уряду, включаючи повноцінну фінансову реформу та ефективні стратегії з управління ризиками для фінансових операцій в базових галузях. Але, можливо, найскладніше буде визначити, які механізми найбільш ефективно боротимуться з китайськими проблемними активами. Історично склалося так, що Китай наближався до повсюдного звільнення від проблемних активів за допомогою трьох каналів – вливання капіталу, компанії з управління активами (AMC) і Народного банку Китаю (PBOC) – кожен із яких володів суттєвими недоліками.
Під час азіатської фінансової кризи наприкінці 1990-х років чотири найбільших китайських державних банки, які становили більше половини банківського сектора країни, володіли коефіцієнтом достатності капіталу, рівним всього 3.7% (порівняно з міжнародною нормою 8%), а коефіцієнт безнадійних кредитів становив 25%. З метою рекапіталізувати ці банки китайський уряд випустив у 1998 році спеціальні казначейські облігації на суму 270 млрд. ієн, вливши весь прибуток у банки в якості акцій – і в процесі створивши значні фінансові борги. У 1999 році уряд вирішив, що чотири недавно організованих компанії з управління активами куплять у цих банків проблемні активи на суму близько 1.4 трлн. ієн, використовуючи в поєднанні позики PBOC та облігації компаній з управління активами, видані банкам. Для нейтралізації ризику, пов’язаного з цими покупками консолідованої позики PBOC забезпечив гарантією облігації компаній з управління активами. Цей підхід поставив PBOC під значну загрозу. І хоча він відчутно зміцнив банківські бухгалтерські баланси, середній коефіцієнт погашення проблемних активів компаній з управління активами становив трохи менше 25% в 2006 році, а фактичні збитки сягали майже 1 трлн. ієн.
Зрозуміло, Китай – не єдина країна, яка впоралася із звільненням від проблемних активів. З моменту фінансової кризи 2008 року списання активів американських фінансових організацій досягло 13% від ВВП. Програма адміністрації Буша щодо звільнення від проблемних активів і фінансовий план порятунку адміністрації Обами коштували приблизно 2.2 трлн. доларів, враховуючи покупки Федрезервом банківських активів у величезних розмірах. У спробі підтримати зниження частки позикових коштів фінансового сектора, Федрезерв сам отримав високу частку позикових коштів, і проблемні активи як і раніше наповнюють його бухгалтерський баланс. Враховуючи значні потоки в існуючих каналах звільнення від проблемних активів, в Китаї обговорюють альтернативний варіант – забезпечення безпеки. PBOC вже закликав банки забезпечити свої високоякісні активи і продати облігації інвесторам міжбанківських ринків; це могло б послужити прелюдією до сек’юритизації проблемних активів. Продавши проблемні активи на вторинному ринку, комерційні банки можуть зміцнити свої бухгалтерські баланси і водночас час уникнути зростання заборгованості і збільшити ліквідність активів.
Але сек’юритизація створює власні завдання, наприклад, як оцінювати активи. Крім того, щойно позика буде забезпечена, банк, що видав її, більше не буде зацікавлений в тому, щоб позичальник повертав йому гроші, що підвищує ймовірність дефолту і викликає зростання відсоткових ставок. Конкурентна сек’юритизація була головною причиною високоризикової іпотечної кризи в США; завдяки невиплатам, іпотечні позики залишаються головним проблемним активом в США. Для того, щоб заспокоїти інвесторів, незважаючи на підвищений ризик дефолту, китайський уряд може змусити комерційні банки зміцнити їхні бухгалтерські баланси за допомогою забезпечення кредитів або обміняти прострочені кредити на нові облігації, забезпечені іноземними резервами Китаю, вираженими в американських казначейських паперах. Але подібні вимоги лише збільшать ризик.
Кращим рішенням став би розвиток ринку оцінки кредитоспроможності, формування більш повної нормативної бази для фінансової системи та створення ефективного механізму для ризиків захисту активів. Подібні заходи можуть сприяти забезпеченню безпеки і надійності, необхідних для успішного проведення сек’юритизації проблемних активів, що підготує грунт для того, щоб китайські лідери могли поглибити фінансову реформу.
За матеріалами Project Syndicate
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
