1528
Машинобудівники освоюють нові ринки
— Фондовий ринок
Харківський тракторний завод має намір освоїти новий ринок в Африці, розглядаючи можливість організації там власного виробництва. Нові складальні виробництва в інших країнах – не лише закономірний тренд у зв’язку з очікуваннями скорочень замовлень з боку Росії, головного споживача української машинобудівної продукції. Це також заділ для підвищення конкурентоспроможності наших товарів на світових ринках, а в майбутньому, можливо, – і для формування транснаціональних корпорацій на базі вітчизняних промислових підприємств.
Трактори поїдуть до Африки. За словами гендиректора Харківського тракторного заводу (ХТЗ) Владислава Губіна, підприємство має намір розширити свою присутність в країнах Африки і розглядає можливість створення складального виробництва в Конго. «ХТЗ виходить на африканський континент – ми поставили першу настановну партію в Конго, де наші трактори добре себе проявили в жорстких умовах цієї країни. Ми відкрили там сервісний центр і зараз розглядаємо питання про більшу поставку, а в майбутньому хочемо створити складальне виробництво», – повідомив Губін.
За його словами, також керівництво активно веде переговори про подібні підприємства і в інших країнах. «Буквально вчора була також делегація з Болгарії, ведемо переговори з Хорватією та Румунією», – повідомив гендиректор заводу. Нагадаємо, на даний момент ХТЗ має складальні виробництва в Росії та Казахстані, а також в даний час ведуться переговори про створення збірки в Узбекистані.
Пошук нових ринків – логічна стратегія для підприємства, яке, всупереч непростій економічній ситуації, продовжує нарощувати виробництво. За словами Губіна, в поточному році завод планує випустити 1,7-1,8 тис. тракторів, тоді як в 2012 їх було випущено близько 1,6 тис. При цьому керівник обіцяє, що протягом п’яти років підприємство вийде на виробництво 4 тис. тракторів на рік, що вдвічі перевищить нинішній показник. Досягти цього передбачається за рахунок впровадження п’ятирічної стратегії розвитку до 2018 року, розробленої акціонерами. У її рамках буде проведена реструктуризація виробництва і модернізація випущених тракторів.
Навіщо розширюватися. Варто відзначити, що однією лише необхідністю збуту продукції, яка виробляється з перевищенням потреб внутрішнього ринку, мотивація виходу машинобудівних підприємств за рамки географії власної країни не вичерпується. Тенденція відкриття українськими машинобудівниками виробничих філій в інших країнах розвивається не перший рік, і вона дуже позитивно впливає на розвиток української економіки. Як приклад можна навести практично будь-яке українське підприємство з сфери машинобудування, оскільки левова частка нашої машинобудівної продукції відправляє на експорт і споживається за кордоном. Експерти виділяють цілий ряд позитивних наслідків, обумовлених чинником розширення географії виробництва. По-перше, при виробництві техніки за кордоном частина комплектуючих, а так само дорогі інженерно-конструкторські роботи випускаються в Україні. Це підвищує обсяги виробництва, і, відповідно, виручки постачальників, що працюють в Україні. Скажімо, за даними асоціації суднобудівників «Укрсудпром», 1 створене нове робоче місце у суднобудівній галузі створює до 10 робочих місць у суміжних галузях. Аналогічний ефект спостерігається і в автомобільній промисловості, та й у будь-який інший, що має відношення до високотехнологічного виробництва.
По-друге, працює фактор довіри: з практики маркетологів давно відомо, що значно простіше просувати будь-яку продукцію на тих ринках, де вже представлені будь-які товари тієї чи іншої країни. У разі успішного їх там закріплення до профільних продуктів формується якийсь аванс довіри. Саме таким способом свого часу знаходили для себе нові можливості поставок українські заводи – постачальники цивільної авіатехніки (завдяки тому, що на ринку вже знали, скажімо, військову техніку або двигуни до неї українського виробництва) і навпаки. Ще одним важливим наслідком такого кроку напевно стане приплив капіталу в країну, оскільки доходи від вітчизняних виробництв за кордоном так чи інакше повертаються в Україну і реінвестуються тут. Не варто забувати і про такий супутній плюс, як шанс заробити не тільки безпосередньо на контрактах поставки, а й на подальшому довготривалому сервісному обслуговуванні нашої техніки. Реалізувати таку можливість реально лише за умови наявності необхідної технічної бази і підготовлених фахівців на території, де надається сервіс. Що саме досягається шляхом організації складального виробництва.
Що вже говорити про такі плюси, як можливість випробування обладнання в самих різних кліматичних умовах для вдосконалення його конструкції надалі або тих, що дає сама по собі диверсифікація каналів поставок в умовах мінливої кон’юнктури ринків.
Нарешті, на думку аналітиків, стратегія розширення виробництва за рахунок відкриття філій у різних країнах – це кроки назустріч перетворенню українських компаній у глобальні транснаціональні корпорації відповідно до давно закріпленого тренду у світовому бізнесі і торгівлі. «Винесення виробництва ближче до ринків споживання або робочої сили, можливість скорочувати витрати і підвищувати маржу завдяки застосуванню схем трансфертного ціноутворення – все це дає беззаперечні конкурентні переваги ТНК перед іншими гравцями глобальної торгівлі», – говорить один з них.
До Європи готові. Згадка про диверсифікацію ринків особливо актуальна в контексті намірів України підписати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, що неминуче призведе для неї до повного або часткового закриття самого традиційного ринку Росії. На РФ припадає від 50 до 90% всіх експортних поставок основної маси наших машинобудівних підприємств, нагадують експерти. Однак, відповідаючи на питання про те, чи вдасться вітчизняним підприємствам переорієнтувати бізнес під поставки не в Росію, а в Європу, більшість як учасників ринку, так і аналітиків дають оптимістичні коментарі.
«У нас є на сьогоднішній день як європейські сертифікати якості ISO, так і американські ААА. Крім того, нещодавно ми отримали сертифікат на право навчати працівників нашого підприємства вимогам IRIS – міжнародного стандарту залізничної промисловості. Серед підприємств транспортного машинобудування його не має поки що більше ніхто в Україні», – розповідає президент Крюківського вагонзаводу Володимир Приходько. За його словами, це говорить про те, що у підприємства є вся нормативна база для поставок своєї продукції на європейські ринки.
Підтримує його і директор ХТЗ. За словами Владислава Губіна, 5-річний план розвитку передбачає більш глибоке проникнення на ринки Східної Європи, для чого підприємство буде вести роботу з вибудовування нової ефективної логістики і оновлювати виробництво із застосуванням технологій японської Toyota. «Наша продукція буде конкурентоспроможна в Європі. Звичайно, я поки говорю не про західну – тут ми ілюзій не маємо – а про східну Європу», – зазначає Губін.
ЩО стосується ринку автомобільної промисловості – тут перспективи менш райдужні, вважають фахівці: Україна якщо і зможе постачати до Європи якісь автомобілі, то тільки в вузькоспеціалізованих сегментах і в дуже невеликих обсягах. Якраз для цих підприємств логічніше було б вибудовувати відносини з ринками Близького Сходу та Азії, як це робить, наприклад, той же ХТЗ або літакобудівні підприємства. Тим не менш, представники автомобільної промисловості бачать і для себе плюси в інтеграції з Європою. «Якщо ми увійдемо до зони вільної торгівлі з Європою, це дозволить нашому уряду принаймні використовувати той інструментарій захисту вітчизняного виробника, яким користується ЄС. Це дасть можливість зберегти робочі місця, збільшити обсяги виробництва, але і в той же час розкриє перед нами нові ринки», – впевнений президент корпорації «Богдан» Олег Свинарчук.
Кому точно є що запропонувати як Європі, так і ринкам, що розвиваються – так це галузі енергетичного машинобудування. Наші трансформатори, турбіни, насосне обладнання давно відоме і затребуване далеко за межами простору СНД, причому позиції у галузі досить сильні.
В цілому, вважають експерти, вихід на нові ринки, у тому числі Європи, – це можливість для вітчизняних виробників обзавестися новими партнерами з перспективою локалізації виробництва та обміну технологіями. А також привід задуматися про вступ у глобальні стратегічні альянси (насамперед – із західними виробниками), про що наші підприємства досі практично не думали. Зниження мит на експорт продукції позначає вивільнення коштів і здешевлення модернізації підприємств, що зрештою зробить товари, які випускаються ними, більш конкурентоспроможними. Для економіки це стане викликом, але водночас і можливістю для скорочення негативного сальдо торгівлі з машинобудівної галузі (при експорті машин і устаткування приблизно на 6 млрд торік їх імпорт склав майже 12 млрд дол).
Олександр Кравчук
За матеріалами: Погляд
Поділитися новиною
