2117
Нова-стара Грузія
— Світ
Через сім місяців після всенародних виборів у Грузії їхні головні герої все ще ведуть кампанію один проти одного. Президент Міхеїл Саакашвілі, партія якого програла перегони коаліції олігарха, а тепер і прем’єр-міністра Бідзіни Іванішвілі «Грузинська мрія», минулого місяця зібрав у Тбілісі своїх прибічників (на фото). Схоже, що пана Іванішвілі більше хвилює боротьба з нинішнім президентом, ніж відновлення нестабільної національної економіки. Емоції зашкалюють, а звинувачення ллються потоками.
Однак незвично те, що для більшості грузинів триває звичне життя. Дорожньо-патрульна служба, як і раніше, не бере хабарів, а вуличне освітлення працює безвідмовно. І справді, проблеми співіснування між переможцем і переможеним – це побічний ефект загалом дуже позитивних змін у Грузії, де ніколи раніше політична влада не змінювалася мирно, а подолані часто безслідно зникали ще до ранку. Саакашвілі захотів залишитися на посту до закінчення президентського терміну в жовтні, коли Грузія стане парламентською республікою.
За результатами нещодавнього опитування, хоча підтримка партії Саакашвілі «Єдиний національний рух» і впала до якихось 10%, більшість грузинів вважає сильну опозицію потрібною. Голова держави відверто визнає свої помилки і каже, що його поразка – «не катастрофа» для Грузії. Більш тверезо налаштовані члени коаліції Іванішвілі, зокрема міністр оборони Іраклій Аласанія та спікер парламенту Давіт Усупашвілі, проявляють зрілість, обговорюючи проблеми, що стоять перед урядом.
Перемога на виборах Іванішвілі, відлюдькуватого бізнесмена, який заробив свої перші капітали в Росії у 1990-ті роки, поклала край монополії Саакашвілі на владу і відкрила політичну систему. Але наразі вона не дала нічого, бодай віддалено схожого на доладну програму чи принаймні на узгоджений уряд. До коаліції входять як крайні націоналісти та ксенофоби, так і ліберальні «західники». Сам Іванішвілі залишається політичною загадкою. Навіть прибічники вважають його людиною, яка радше дає шанс іншим, ніж політиком у своєму праві.
Економіка гальмує: річне зростання ВВП, яке впродовж останнього десятиліття в середньому становило 6%, різко впало, а безробіття залишається високим. Прихильники Іванішвілі стверджують, що все це спадок політичних попередників. Але сам він поки що не поспішає заспокоїти іноземних інвесторів, основних рушіїв економічного зростання в Грузії. На Всесвітньому економічному форумі в Давосі в січні прем’єр заявив, що позиція його країни в рейтингах легкості ведення бізнесу була штучно завищена. У державі натомість уже спостерігаються ознаки відступу від економічної лібералізації.
Відходить новий уряд і від суворого курсу попередньої влади в боротьбі проти злочинності. На роботу повернулося чимало вищих поліцейських чинів, звільнених колишнім міністром внутрішніх справ в уряді Саакашвілі Вано Мерабішвілі. Грузинський парламент ухвалив загальну амністію, завдяки якій на волю з ізоляторів та місць позбавлення волі вийшли близько 8400 затриманих і засуджених. Важко знайти якусь статистику, але більшість грузинів кажуть, що криміналу більшає. Тим часом прокуратура відкрила сотні проваджень у справах чиновників, які працювали в уряді Саакашвілі, зокрема й мера Тбілісі.
Частково у цій проблемі винен сам Саакашвілі. Юридична система завжди була одним із найслабкіших місць Грузії. За його влади суди бачилися слухняними, а поліція діяла як рука партії, а не як незалежний інститут. Перемови між обвинуваченням і захистом часто перетворювалися на механізм вимагання грошей із підприємців для фінансування урядових проектів. «Ми мали систему, де прокурор був головним економістом країни», – сказав Усупашвілі. І справді, переповнені тюрми стали однією із причин поразки партії Саакашвілі. Тепер, за словами спікера, народ вимагає розплати; а як демократично обрана влада «ми повинні на це реагувати».
Усупашвілі запевняє, що політичного полювання на відьом не буде. «Ми не для того звільнили тюрми, щоб наповнювати їх знову», – каже він. На його думку, єдиний спосіб здійснювати правосуддя – це зробити процес якомога прозорішим завдяки пильній увазі засобів масової інформації та міжнародних спостерігачів. І він, і Аласанія поки що рятують обличчя коаліції. Але коли Іванішвілі почув, що останній обговорював можливість балотуватися на президентських виборах, він привселюдно поставив того на місце. Подейкують, підозріливість – одна з головних рис очільника правлячого кабінету.
І прихильники, і супротивники Іванішвілі погоджуються в одному: в ньому неможливо вбачати природженого політика. «У нього немає політичних амбіцій. Інколи він говорить і не думає про те, який наслідок матимуть його слова. Його не назвеш політично коректним», – каже Ґія Хухашвілі, один із наближених до прем’єр-міністра осіб. Пригрозивши розслідуванням ролі Саакашвілі у грузинсько-російській війні 2008 року, недавно Іванішвілі ще раз заявив, що попередня влада допомагала готувати чеченських терористів для підривної діяльності на Північному Кавказі. Ці заяви стали бальзамом на душу Владімірові Путіну, який колись пригрозив підвісити Саакашвілі за «фаберже». Якщо під час сочинської зимової Олімпіади щось трапиться, то цапом-відбувайлом, поза сумнівом, зроблять Грузію.
Чого хоче Іванішвілі
Усе це наводить на питання про мотиви Іванішвілі. Людина, статки якої оцінюють більш як у $5 млрд, не вважає цієї посади способом збільшити своє багатство, на відміну від багатьох політиків із колишнього Радянського Союзу. Не схоже також, щоб йому особливо подобалася політика, оскільки до минулого року він залишався осторонь від неї. Єдине пояснення, якого тримається колишній бізнесмен і реформатор Каха Бендукідзе, – що Іванішвілі хоче забезпечити шлях для відходу собі та своїй родині. Багач у бідній країні, він відчував у могутньому і непередбачуваному Саакашвілі загрозу. Найкращий спосіб нейтралізувати його – розділити політичну владу між кількома дрібними партіями, жодна з яких не буде достатньо сильною, щоб вижити без його, Іванішвілі, фінансової допомоги.
Хоча Хухашвілі та Бендукідзе і належать до різних таборів, вони сходяться в одному: Іванішвілі не тільки не намагається консолідувати владу у власній партії, а й вважає за потрібне мати багато дрібних політсил. Він часто обіцяє не залишатися біля керма надовго і навіть піти з політики, тільки-но в Грузії з’явиться багатопартійна демократія. Можливо, Іванішвілі і дотримає свого слова (хоча Саакашвілі вважає, що нинішній прем’єр, навпаки, балотуватиметься в президенти). Багата і впливова людина, яка смикає ниточки за лаштунками влади, може зашкодити демократії. Грузія ніколи не страждала на брак плюралізму. А з урахуванням економічних проблем, громадянської війни 1990-х років і могутньої, але сердитої Росії на порозі, країна не може дозволити собі впасти в політичний хаос.
За матеріалами The Economist
За матеріалами: Тиждень.ua
Поділитися новиною
