Хто купує українські акції — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Хто купує українські акції

Фондовий ринок
4166
За останні два роки з українського ринку акцій пішли всі іноземні фонди, які тільки могли. «Західних» грошей на ринку майже немає», – констатує директор інвесткомпанії Dragon Capital Дмитро Тарабакін. У 2011-2012 роках індекс акцій «Української біржі» (УБ) впав на 62%, обсяг торгів на ній скоротився у вісім разів.
Але в житті завжди є місце подвигу. У квітні 2012-го на Українському інвестиційному саміті в Лондоні засновник інвесткомпанії SG Alpha Стефан Грушка оголосив про запуск хедж-фонду SG Alpha Ukraine Fund. Початковий обсяг фонду – $10 млн, фокус – на недооцінених акціях українських емітентів, горизонт інвестування – два-три роки. За дев’ять місяців роботи фонду український ринок просів на 34%, дохідність інвестицій Грушки – мінус 4%. Але він не сумує. «Український ринок – це не місце, де рахунок йде на одиниці відсотків, – упевнений Грушка. – Мета фонду – заробити сотні відсотків за кілька років».
Грушка на українському фондовому ринку не новачок. Уродженець Польщі, він почав інвестувати в Україну понад 10 років тому. У 1998-му випускник бізнес-школи влаштувався працювати в компанію DWS Investments, що відповідала в групі Deutsche Bank за управління активами. Німецький фінансовий гігант якраз придивлявся до фондових ринків Східної Європи. Грушці довірили керівництво фондом Osteuropa розміром $30 млн. Коли через вісім років Грушка йшов з DWS Investments, під його керуванням була група фондів загальним розміром $5 млрд. За ці роки прибутковість фонду Osteuropa загалом склала більше 400%.
У 2006 році Грушка створив власний хедж-фонд Explorer Capital і за лічені місяці залучив до нього $200 млн для інвестування в Східну Європу. У 2007-му фонд показав дохідність 30%, обігнавши більшість конкурентів, і увійшов до числа лауреатів рейтингу європейських хедж-фондів EuroHedge Awards. Однак вже до початку 2009 року через кризу ліквідності Грушка був змушений розпродати всі акції і закрити фонд.
Залишившись, по суті, біля розбитого корита, фінансист приїхав в Україну інвестувати особисті кошти. Чому сюди? «Іноземці, котрі читали те, що писали про вашу країну FT та інші ЗМІ, могли вирішити, що тут розруха і голод, – пояснює інвестбанкір. – Але я бував тут і бачив, що це не так». Тактика Грушки була простою – знайти живі бізнеси, на яких більшість інвесторів вже поставили хрест.
У середині 2009-го Грушка став скуповувати акції «Цукрового союзу «Укррос». До цього часу капіталізація компанії знизилася в 50 разів, у порівнянні з початком 2008 року. «Всі вважали, що «Укррос» збанкрутує, оскільки у нього був великий борг, а ціни на цукор залишалися низькими, – розповідає Грушка. – Я приїхав, поговорив з керівництвом. Вони повідомили, що у них є план реструктуризації. Стало ясно: у компанії є всі шанси видертися». До березня 2010-го ціна паперів «Укрроса» зросла в 15 разів. Схожа історія з паперами будівельної компанії ТММ, що котирується на Франкфуртській біржі. «У першій половині 2009 року майже всі інвестори, з якими мені доводилося спілкуватися, хотіли скоріше продати наші акції, – згадує основний власник ТММ Микола Толмачов. – Стефан був чи не єдиним, хто хотів щось купити». Придбавши папери ТММ за ціною від 20 до 70 євроцентів, Грушка продав їх в середині 2010-го дорожче 3 євро за акцію.
В кінці 2009 року Грушка вирішив знову зайнятися управлінням чужими грошима. Він заснував інвестбутік SG Alpha і залучив $20 млн у новий хедж-фонд SG Alpha Emerging Europe, що фокусується на країнах Східної Європи. За підсумками трьох років роботи фонд незначно випередив індекс MSCI для цього регіону.
Рік тому на Грушку за рекомендацією його колишнього роботодавця з Deutsche Bank вийшов швейцарський інвестор. Його не влаштовувала стратегія фонду SG Alpha, він хотів сфокусуватися на якійсь одній країні. Грушка наполегливо рекомендував Україну. Так з’явився SG Alpha Ukraine Fund. Логіка інвестбанкіра аналогічна тій, яка привела його в Україну в 2009-му. «У 2011 році український ринок акцій показав найгіршу динаміку серед всіх країн регіону, – говорить фінансист. – Фундаментальних причин для цього не було». Грушка вважав, що дешевизна українських активів багато в чому викликана занадто негативним фоном новин. «Навіть невеликих покращень, наприклад стабілізації макроситуації, початку хоч якихось реформ, помірної девальвації, було б достатньо, щоб фондовий ринок істотно зріс», – пояснює він свої міркування.
Грушка недооцінив здатність української влади генерувати негатив. З початку роботи фонду в квітні 2012-го і до кінця року індекс УБ просів ще на 34%. Грушці вдалося втратити на такому ринку всього 4%. Допомогло те, що під час травневого обвалу більша частина активів фонду ще перебувала в кеші. До того ж фонд офшорний, тому Грушка може купувати акції українських компаній, розміщені за кордоном. Близько половини всіх паперів мають іноземну прописку. Капіталізація «Кернел» і «Авангарду» зменшилася незначно, а «Миронівського хлібопродукту» з весни 2012-го навіть збільшилася. Роблячи ставку на агросектор, Грушка керується стандартною логікою. «Населення планети зростає і при цьому багатіє, середнє споживання калорій на людину збільшується, – міркує Грушка. – Стабільне зростання попиту на продукцію агрохолдингів забезпечено».
Грушка зумів знайти акції, які стрімко дорожчали навіть в минулому році. У липні фонд став купувати папери Westa – найбільшого виробника акумуляторів в Україні, а через три місяці продав їх з прибутком 112%. «Влітку акції Westa були дуже дешеві, 5% від ціни IPO в 2011-му. Компанія провела конференц-колл, де розповіла про свої плани, – говорить Грушка. – Почув там багато цікавого; добре, що, крім мене, ніхто з інвесторів у ньому не брав участі». Коли на ринку дізналися, що Westa не буде переносити відкриття нового заводу, її акції подорожчали.
Вітчизняні інвестбанкіри оцінюють шанси Грушки на успіх в Україні як високі. «Він уміє знайти махровий неліквід, який в майбутньому подорожчає в десятки разів», – вважає гендиректор інвесткомпанії Concorde Capital Ігор Мазепа. «Про таких кажуть – із залізними нервами, – характеризує польського колегу Тарабакін. – Нечасто зустрічав західних інвесторів з таким розумінням і прийняттям ризику».
Грушка, як і раніше, вірить, що потенційна прибутковість українського ринку – сотні відсотків, і це з лишком перекриє ризики. Втім, специфічні для України ризики він намагається скоротити.
У Грушки є кілька правил. Перше – якомога частіше спілкуватися з топ-менеджерами та власниками. «Я не дуже довіряю звітам аналітиків і рекомендаціям брокерів, – відзначає Грушка. – Перед тим як інвестувати в компанію, ми проводимо свій due diligence. Я особисто намагаюся познайомитися з керівництвом: адже ніхто краще не знає, що відбувається не на папері, а насправді». «Я, напевно, ні з ким з портфельних інвесторів так часто не зустрічався, як зі Стефаном, – підтверджує Толмачов з ТММ. – Він уже дуже непогано розбирається в будівництві».
Друге правило Грушки – інвестувати в акції компаній, чиї основні власники зацікавлені в зростанні ринкової капіталізації свого бізнесу. «Якщо їм не цікава ціна акцій, то ви ніколи не доб’єтеся від них потрібної інформації, – переконаний Грушка. – Але головний ризик полягає в тому, що в Україні міноритарії майже безправні, і в такій компанії можна все втратити». Коли фонд вийде в плюс, Грушка має намір залучити ще кілька десятків мільйонів доларів. «На Заході можна знайти сотні фондів з фокусом на Росію або на Східну Європу, але фондів, що активно працюють лише з Україною, раз, два та й усе, – говорить він. – Це ексклюзивний продукт». У січні 2013-го у фонду з’явився новий інвестор, що вклав у нього $2 млн.
Борис Давиденко
За матеріалами:
Forbes.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас