1254
Україна взяла курс на ЄС через Росію
Нова зовнішня політика Києва – йти до Європи разом з Митним союзом – може перетворитися на затяжний шлях лише в один бік
Вчорашня заява міністра закордонних справ Леоніда Кожари про спільний економічний простір між Європейським і Митним союзами тільки на перший погляд може здатися апофеозом зовнішньої політики України за останній час. У словах міністра навряд чи криється продовження практики, за якої Україна домовляється і з Брюсселем, і з Москвою, не роблячи при цьому чітких кроків у жоден бік. Навпаки, своїм «ми рішуче виступаємо (за спільний економічний простір – Ред.)» Леонід Кожара дає вельми непрозорий натяк на те, що рухатися Київ-таки почав. І напрямок на Банковій вибрали прямо протилежний Брюсселю. Пов’язано це з кількома факторами.
Офіційний Київ вже не може продовжувати співати стару пісню про незмінність курсу до євроінтеграції і робити вигляд, що в переговорах з європейцями все йде як по маслу. Недавній візит в Україну комісара з питань розширення та політики добросусідства ЄС Штефана Фюле показав, що в Брюсселі скінчилося терпіння. Слова єврокомісара: «Ми розуміємо, що не можемо чекати, вікно можливості відкрито саме зараз». – Можуть означати тільки одне: визначитися Києву треба до літа.
Більше того, начебто випадково перед самим візитом Фюле в Україну міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт в інтерв’ю DW вимовляє фразу, що розійшлася по багатьох ЗМІ: «Багато говорять: Янукович рухається на Захід. Інші кажуть: Янукович рухається на Схід. Я вважаю, що, перш за все, він рухається вниз».
Напередодні візиту єврокомісара у пресі заговорили і про існування так званого «списку Фюле», що складається з 19-ти вимог до України. Незважаючи на те, що голова українського зовнішньополітичного відомства зазначив, що всі вимоги «в цілому збігаються з програмою реформ в Україні», повірити в це вже навіть не важко, а просто неможливо.
Чого тільки варте фактично повне невиконання країною зобов’язань в рамках членства в Європейському енергоспівтоваристві. Буквально днями було оприлюднено дослідження DiXi Group «Україна та Енергетичне співтовариство: два роки в очікуванні». З документа випливає, що Київ за 2 роки не імплементував повністю жодну з європейських директив і регламентів, які б гармонізували її законодавство у сфері енергетики з європейською нормативно-правовою базою.
До слова, не готова до цього і Росія. Так, не один рік триває боротьба Володимира Путіна та «Газпрому» щодо третього енергетичного пакету ЄС, що передбачає, в першу чергу, поділ видобутку, транспортування і продажу енергоресурсів. Цієї зими це протистояння вийшло на новий виток. Російський президент Путін підкреслив, що поширення вимог пакету на домовленості, укладені до набрання ним чинності, є «нецивілізованим рішенням». Втім, на подібні заяви вже навіть канцлер ФРН Ангела Меркель радить Росії брати пакет таким, який він є.
І якщо на цьому тлі повернутися до полеміки: виконує чи не виконує Україна свої зобов’язання перед Європейським енергоспівтовариством, – то вона може стати цілком логічним поясненням розмов, що почалися, про можливість створення двостороннього газового консорціуму України і Росії – без участі європейських структур.
Тому-то й слова Кожари можна віднести до розряду нового зовнішньоекономічного курсу. За якого все так само незмінно будуть звучати слова про європейську орієнтацію України. Але все частіше і частіше додаватися, що йти на Захід можна і у складі Митного союзу. Тим більше, що вже сьогодні досить активно педалюється тема приєднання до СОТ Казахстану і Білорусі. Щоправда, питання полягає в тому, чи буде цей рух в дійсності, і якщо буде – то яким тривалим. Та ж Москва, за недавнім зізнанням російського представника при ЄС Володимира Чижова, вже третій рік знаходиться «в режимі технічної паузи» з переговорів щодо нової базової угоди про партнерство і співробітництво з Євросоюзом.
Андрій Сантарович, Михайло Орлюк
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
