4279
Дефляція в Україні: найбільше зло?
За даними Державної служби статистики, у вересні індекс споживчих цін в Україні був на 0,3% нижчий, ніж у грудні 2011 року.
В країні спостерігається дефляція – падіння цін – при чому відбувається вона протягом вже п’яти місяців. Востаннє подібне явище спостерігалося десятиліття тому, у 2002 році.
В багатьох людей ці цифри викликали сумніви. Ще з часів гіперінфляції першої половини 90-х показник зростання ІСЦ в Україні несе виразний політичний заряд. Це створює стимули для маніпуляцій ним з боку уряду – і, звичайно, такі маніпуляції відбуваються в бік заниження.
Проте, навряд чи в даному випадку ми маємо справу з маніпуляцією з боку влади. Залишаючи осторонь питання про те, чи потрібно нинішньому урядові взагалі занижувати інфляцію – очевидно, що, так чи інакше, вона не є високою, розглянемо детальніше інфляційні процеси в останні місяці.
Варто пам’ятати, що для розрахунку ІСЦ Державна служба статистики використовує деякий зважений набір товарів, що покликаний репрезентувати споживчий кошик пересічного українця. Приблизно 60% від нього складають продукти харчування та одяг.
Саме в цих двох категоріях товарів і відбулося зниження цін – відповідно, на 2% та на 2,5% у порівнянні з груднем 2011 року. Проте в усіх інших категоріях зростання продовжувалося – наприклад, вартість освітніх послуг зросла на 4,2%, а ресторанних та готельних – на 2,7%.
Фактично, для будь-якого громадянина України, який не витрачає більшу частину своїх доходів на продукти першої потреби, ціни на його споживчий кошик зросли.
Це добре видно в показнику базової інфляції, який не включає в себе товари з високо-змінними цінами, такі як харчові товари та енергоносії. У вересні він виріс на 0,5% в порівнянні з груднем 2011 року, до середнього ж рівня за період січня-вересня минулого року зростання становить 4,1%.
Крім того, більшу частину своєї сучасної історії Україна мала високу інфляцію і це не могло не відбитися на інфляційних очікуваннях населення.
Простіше кажучи, люди звикли до постійного й відносно швидкого зростання цін. Їхнє падіння ж виглядає незвичним та підозрілим.
Причини дефляції
Що ж спричинило падіння цін – або їх стагнацію, якщо вважати базову інфляцію більш точним показником? Основною причиною є не що інше, як дії НБУ.
Як відомо, до виборів влада вирішила не йти на домовленості з МВФ. В обмін на надання кредитів, Фонд вимагає підвищення тарифів для населення. Таке підвищення дуже негативно сказалося б на рейтингах “партії влади”, тому його було відтерміновано.
Проте без зовнішнього фінансування Україні дуже важко підтримувати платіжний баланс та утримувати гривню від девальвації. Але “стабільність національної грошової одиниці” є ще однією з політичних священних корів.
Український електорат ніколи не жив в умовах плаваючого курсу валюти і для нього коливання гривні є чимось глибоко аномальним.
Ситуація ще більше ускладнюється цьогорічними кризовими явищами у світі. Уповільнення світового економічного зростання, проблеми в Єврозоні та Китаї – все це позначилося на притоці капіталу в Україну та вимусило НБУ витрачати резерви на підтримання стабільного курсу валюти.
Щоб полегшити, а, може, й взагалі зробити можливим для себе таке підтримання стабільності НБУ почав проводити більш жорстку монетарну політику, з метою обмежити гривневу ліквідність та знизити тиск на курс валюти з її боку.
Середні процентні ставки на міжбанківському ринку зросли з 3,5% на початку року до 11% у серпні – такими високими вони не були з 2009 року. Проте в 2009 інфляція була значно вищою, тобто реальні процентні ставки на міжбанківському ринку зараз є найвищими з, щонайменше, 2005 року.
Значно сповільнилося й зростання грошової маси, саме від якої й залежить, в першу чергу, інфляція. Цього року вона зросла лише на 5,77%.
Це приблизно в два рази менше, ніж за аналогічний період 2011 року та майже в три рази менше, ніж за січень-серпень 2010 року. До кризи ж темпи зростання грошової маси стабільно були двозначними.
Звичайно, подібна практика має свою ціну. Роблячи монетарну політику більш жорсткою, НБУ пригнічує економічне зростання в країні.
По-перше, дорожчає кредит – процентні ставки за гривневими кредитами зросли у серпні до 20,6%, що майже дорівнює їхньому рівню 2009 року, який був найвищим за останнє десятиліття.
По-друге, пригнічення цін та дефляція погано відбиваються на виробниках, які втрачають прибутки та стимули для виробництва продукції.
Останній фактор Нацбанк визнав вустами голови Ради НБУ Ігоря Прасолова.
“Реально дефляція ще шкідливіша, ніж інфляція, оскільки взагалі відсутні будь-які стимули до економічної діяльності”, – сказав він.
Проте навряд чи до виборів НБУ відмовиться від жорсткої монетарної політики. Без неї неможливо утримати курс, а без стабільного курсу позиція влади на виборах буде ще більш слабкою, ніж зараз.
Неочікуваний позитив
Загалом, вибір курсу монетарної політики виходячи з політичних міркувань – дуже погана та небезпечна практика. Так само, аж ніяк не можна вважати позитивним явищем пригнічення економічного зростання задля забезпечення політичних інтересів. Проте деякий позитив у цьому все ж є.
Великою проблемою для монетарної політики в Україні є звички та очікування, які склалися в населення та бізнесу за останні два десятиліття.
В першій половині 90-х років Україна пережила гіперінфляцію, викликану емісійним фінансуванням державних видатків.
Після цього, в нашій країні сформувалася макроекономічна модель, основою якої став фіксований курс валюти. Його утримання НБУ при позитивному платіжному балансі призводило до стабільно високої інфляції. Тобто протягом всіх років незалежності українці жили в умовах швидкого зростання цін.
Це не могло не вплинути на їхню економічну поведінку. Підприємці за визначенням намагаються швидко підвищувати ціни на свою продукцію.
Покупці очікують такого підвищення і не намагаються відкласти свої витрати, щоб зробити їх по нижчим цінам. Такі стереотипи поведінки, у свою чергу, впливають на ті самі темпи зростання цін, пришвидшуючи їх.
Насправді, перехід від політики фіксованого курсу до інфляційного таргетування є необхідним для подальшого розвитку української економіки. Але, через схильність українців і економіки до зростання цін, таргетування інфляції буде достатньо складним, а сама інфляція – стане вищою.
Єдиним же способом “вилікувати” населення від високих інфляційних очікувань є надання йому можливості пожити в умовах низького росту цін.
Люди зможуть призвичаїтися до незвичних економічних умов, побачити, що такі умови взагалі можливі, й відкоректувати свою економічну поведінку.
У цьому сенсі нинішня дефляція є не таким вже й поганим явищем для України.
Павло Кухта
За матеріалами: Реальна економіка
Поділитися новиною
