2382
Титанові амбіції Фірташа: приватизація в одні руки
Минулого тижня українське Агентство з державним корпоративним правам все ж виконало липневе розпорядження уряду №469-р – Фонд держмайна (ФДМ) отримав від структури права власності на ДХК “Титан України”. Тепер протягом місяця у Фонді повинні виділити зі статутного капіталу ДХК державні пакети прав власності в ПрАТ “Кримський Титан” (50% +1 акція) і ПАТ “Сумихімпром” (100%) з подальшим їх конкурсним продажем. Після цього державний титановий холдинг ліквідують. На його місці майже напевно виникне приватна титанова корпорація, підконтрольна власникові і голові ради директорів Group DF Дмитру Фірташу. Останній доклав дуже багато зусиль до того, щоб сценарій цієї приватизації був розписаний на користь належної йому компанії OstChem.
Початкова схема
Власник Group DF (компанія контролює 90% акцій OstChem Holding AG) не один рік просувався до того, щоб отримати у власність українські держактиви по випуску двоокису титану (TiO2). Цей продукт, основний для нинішньої титанової промисловості, отримав масове застосування як відбілювач у лакофарбовій промисловості, виробництві паперів та картону, фармакології та ін. Масштабне його українське виробництво якраз і зосереджене на хімічних заводах “Кримський Титан” і “Сумихімпром”.
Зацікавленість у першому із зазначених підприємств Фірташ проявив ще в минулому десятилітті. У вересні 2004 року на базі держкомпанії “Титан” (до 2000 року – однойменне виробниче об’єднання, до того – Кримський завод пігментного двоокису титану) було утворено ЗАТ “Кримський Титан”. Від держави його співзасновником значилася ДАК “Титан”, приватним учасником товариства стала німецька RSJ Erste Beteiligungsgeselschaft mbH, попередниця Ostchem Germany GmbH. Даній структурі Фірташа тоді відійшло 50% -1 акція у новоствореному ЗАТ на загальну номінальну суму близько 368 млн. грн. Топ-менеджмент нового госптовариства працював в інтересах приватного інвестора.
Офіційною метою реструктуризації у відповідному указі президента України було заявлено “створення технологічного комплексу з видобутку ільменітової руди і виробництва двоокису титану”. Друга частина цього формулювання була втілена в реальність трохи пізніше. В кінці листопада того ж 2004 року Фонд держмайна передав в оренду недавно освіченій “Кримському Титану” майно Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК) і Вільногірського гірничо-металургійного комбінату (ГМК), що випускають концентрат ільменіту – сировину для виробництва діоксиду титану.
У зв’язку з цією орендою згодом виникали чималі скандали: і в частині розміру плати за користування держмайном, і щодо (не) пролонгації. Так, в 2009 році ФДМ відмовився продовжити орендний договір стосовно Іршанського і Вільногірського комбінатів, і юристи “Кримського Титану” судилися за таке право заводу аж до початку нинішнього року. Судова історія завершилася укладенням мирової угоди між Фондом держмайна і “Кримським Титаном”, по якому настільки необхідне Фірташу користування майном цих українських виробників ільменітової рудної сировини було продовжено до вересня 2014 року. Плата державі за експлуатацію гірничо-збагачувальних підприємств при цьому зросла вдвічі – до понад 100 млн. грн. на рік.
Менеджери “Кримського Титану” не дарма настільки завзято відстоювали можливість оренди у держави цих двох підприємств. Без фактичного (а краще – повного юридичного) контролю над Іршанським ГЗК і Вільногірським ГМК плани власника Group DF і холдингу OstChem щодо створення повноцінної приватної титанової корпорації в Україні навряд чи можуть бути реалізовані.
Стратегія з намірами
Говорячи про українські активи з видобутку і збагачення ільменіту, Дмитро Фірташ не раз підкреслював, що багато років боровся за “недопуск до них” зарубіжних компаній. В інтересах останніх, нібито, – розвалити титанову індустрію країни, звівши її роль лише до видобутку ільменітової руди. Яка частка перебільшень в цій тезі – судити складно. Ясно одне. Фірташ зробив все для того, щоб залишити за собою Іршанський і Вільногірський комбінати більше через власні наміри щодо нарощення випуску TiO2 в Україні.
Треба віддати належне власнику OstChem – під керівництвом його менеджерів той же “Кримський Титан” дуже істотно збільшив випуск профільної продукції. Якщо в 2004-му обсяг виробництва на підприємстві склав 77,875 тис. тонн двоокису титану, то вже в 2005 – понад 87 тис. тонн при проектній потужності в 80 тис. тонн. У 2011 році на заводі випустили понад 108 тис. тонн цього продукту. Така інтенсифікація понад встановлену продуктивність стала можливою за рахунок проведеної на хімкомбінаті модернізації в цехах з виробництва діоксиду титану. Нарощення потужності склало понад 25% в добовому вимірі.
У поточному році на ПрАТ “Кримський Титан” відкрили новий цех сірчаної кислоти (вартість проекту, здійснюваного з 2008 року – понад 910 млн. грн.) За твердженнями представників підприємства, це дозволить збільшити випуск діоксиду титану на ньому до 120 тис. тонн на рік. У планах Фірташа – побудувати на кримському хімкомбінаті другу чергу виробництва TiO2 з такою ж річною проектною потужністю. З урахуванням намірів щодо чотирикратного збільшення виробництва даного продукту на іншому керованому його менеджерами галузевому активі – ПАТ “Сумихімпром” – з 40 до 160 тис. тонн/рік, цілком вимальовується перспективна виробнича мета всього холдингу OstChem. А саме: щорічно випускати в Україні близько 400 тис. тонн діоксиду титану. Зрозуміло, що без власної сировинної бази, що включає ті самі Іршанський ГЗК і Вільногірський ГМК, досягнення даного завдання буде заняттям досить складним, якщо взагалі здійсненним.
У липневому інтерв’ю тижневику “Експерт Україна” Дмитро Фірташ не приховував своїх сегментарних амбіцій – наростивши випуск титанової двоокису до зазначеного обсягу, зайняти 6-8% світового ринку даної продукції. Економічний сенс даного свого устремління бізнесмен висловив такою фразою: “Коли я упорядковував “Кримський Титан”, я вже розумів, що на вкладений рубль можна отримати 10 рублів на виході”.
Заради цього, думається, він зробить все можливе, щоб оголошені до приватизації держпакетів акцій “Кримського Титану” і “Сумихімпрому” перейшли саме в його власність.
Навіть, якщо буде потрібно “навантажити” заводи зайвими запозиченнями. Як це вже було зроблено у відношенні “Сумихімпрому”, де до початку жовтня поточного року, за інформацією тижневика “Коментарі”, загальна сума визнаних судом боргів досягла 1,2 млрд. грн. (мінімум третину з яких ПАТ заборгувало “підприємствам Дмитра Фірташа”). І як спробували зробити у разі з “Кримським Титаном”, що оголосив у липні-2012 тендер на залучення шести кредитних ліній на загальну суму в 2,88 млрд. грн.
Ніхто, крім Фірташа?
За заявами, які зробив власник Group DF влітку, він готовий вкласти в титановий напрям свого бізнесу $2,4-2,7 млрд. (включаючи інвестиції в Запорізький титано-магнієвий комбінат, розмова про постказенні перспективи якого – тема окремого матеріалу). Наскільки щирі зазначені “інвестнаміри”? Питання зараз, втім, більше в іншому – якими засобами готовий поступитися Фірташ в ході наміченої на найближчий час конкурсної приватизації “TiO2-сегмента” вітчизняної титанової промисловості.
Держпакет акцій в “Кримському Титані” ще чекає своєї передприватизаційної оцінки з боку відібраного Фондом держмайна “Центру економічних ініціатив”; балансова вартість хімкомбінату на кінець першого півріччя-2012 становила майже 782 млн. грн. На “Сумихімпромі” рік тому самі намагалися скласти собі вартість, звернувшись до ТОВ “Європейський центр консалтингу та оцінки”. Як повідомила “Делу” заступник директора цієї фірми Світлана Александрова, зараз дію відповідного договору вже припинено. Всього по ньому було проведено кілька оцінок “з метою оренди та бухгалтерського обліку”. Передпродажна оцінка цілісного майнового комплексу ПАТ “Сумихімпром” при цьому не здійснювалася, підкреслила Александрова.
Зрозуміло, що балансова вартість активу може бути істотно меншою від його ринкової ціни, яка, в свою чергу, цілком може відрізнятися від офіційної його оцінки перед приватизацією. Раніше деякі експерти оцінювали держпакет акцій в “Кримському Титані” в розмірі $400-500 млн. Схожі цифри називає і аналітик ІК Concorde Capital Роман Тополюк: “Порівнюючи з компаніями-аналогами, цінні папери яких котируються на міжнародних біржах, вартість 100% акцій “Сумихімпрому” можна оцінити на рівні $465 млн., a 50% “Кримського титану” – близько $380 млн. Оцінка дещо знижується за рахунок чистого боргу, який на кінець 2011 року становив близько $54 млн. для “Сумихімпрому” і $ 47 млн. дол. “Кримського Титану” відповідно”.
Справжню ціну контролю над цими підприємствами, однак, може вивести лише відкритий приватизаційний конкурс, в якому крім представників холдингу OstChem візьмуть участь і інші профільні компанії-покупці. “За рахунок адміністративного ресурсу, фактичної ситуації в галузі, а також структури наявних активів, Фірташ, власне, і є основним претендентом на ці підприємства”, – говорить старший аналітик ІГ “Арт Капітал” Дмитро Ленда. За його словами, деяку, дуже слабку конкуренцію тут може скласти російська “Корпорація ВСМПО-АВІСМА” – найбільший в світі виробник металевого титану: “Російський ринок є одним з найважливіших для українських заводів з випуску діоксиду титану, і російський покупець міг би сприяти активізації поставок їхньої продукції в РФ”.
Потенційний інтерес до вітчизняних потужностей з виробництва TiO2 можна було б приписати і міжнародному його виробнику – групі DuPont. Але … Існують великі сумніви в тому, що відповідні конкурсні умови української “титанової приватизації” нададуть іноземцям хоч якийсь відчутний шанс взяти в ній результативну участь. Не для того Дмитро Фірташ “вів” ці активи через десятиліття, щоб на фінішному етапі віддати їх конкурентам з-за кордону.
Сергій Кукін
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
