2213
Хто підкинув українські патрони в Сирію
Рівно десять років тому Україна була втягнутою в «кольчужний скандал», який завдав серйозного удару по іміджу країни. На відміну від осені 2002 року, нинішня знахідка української зброї в Сирії якимось дивним чином збіглася з майбутніми парламентськими виборами в нашій країні.
У вівторок англійська ВВС показала фотографії ящиків з військовим вантажем з України, які призначалися для армії Саудівської Аравії. Все б добре, але згаданий вантаж був виявлений в Сирії, стосовно якої діють Санкції США і ЄС. На самих фотографіях зображений якийсь дерев’яний ящик з маркуванням, з якого випливає, що його вміст було вироблено на заводі в Луганську, а відправлено з аеропорту Гостомеля. Ґрунтуючись на таких мізерних відомостях, можна лише припускати, чи був вміст ящика дійсно вироблений на Луганському патронному заводі. Це провідний в Україні виробник боєприпасів для автоматичної стрілецької зброї. Одержувачем вантажу зазначено Міністерство оборони Саудівської Аравії. Власником вантажу названа російсько-киргизька міждержавна корпорація Dastan Engeeniring.
Український МЗС відреагував швидко, заявивши, що ніяких збройних контактів з Сирією не мав, «зваливши» будь-яку можливість поставок на Саудівську Аравію. Водночас, схоже, сама одна з найбагатших арабських країн тут ні до чого. А справжній постачальник захований за корпорацією Dastan, яку чомусь англійські журналісти назвали українською. Хоча це далеко не так. Але про все по порядку.
Почнемо з того, що підтримку режиму Асада активно поки чинить Росія та Іран. РФ теоретично має необмежені можливості використовувати для підтримки сирійського президента свою базу в Севастополі, вантажні аеропорти і спеціалізований військовий порт Октябрськ під Миколаєвом.
Крім портів України, у РФ немає іншого можливості таємного навантаження на борт кораблів важкої військової техніки, яка не контейнеризується. Просто у РФ немає пристосованих для цього портів на Чорному морі.
І хоча при проході проток Туреччини російські військові судна все ще володіють імунітетом, але в постачанні режиму Асада все більше зростає роль важкої транспортної авіації. Основні вантажні авіарейси з РФ до Сирії проходять через Україну, окуповані частини Грузії, Вірменії, Іран і північний Ірак. Інших безпечних прямих вантажних авіаліній в Дамаск вже давно не існує через посилення санкцій.
Але тепер повернемося до власника вантажу, яким, згідно з повідомленням британського агентства, вказана корпорація Dastan Engineering. Це найбільше машинобудівне підприємство Киргизстану володіє «полігоном Караколь» – високоефективним центром випробування авіаційних і морських торпед, розташованим на віддаленій частині узбережжя озера Іссик-Куль. Особливою славою полігону є високогірна швидкісна канатна дорога для випробування авіаційних торпед. Розширення НАТО зробило неефективним використання торпедних полігонів на мисі Айя та в Орджонікідзе Феодосійського району Криму, після чого киргизький полігон став основним для російської торпедної промисловості. Нині на ринку виробництва торпедних озброєнь держав колишнього СРСР Dastan ділить лідерство з заводом «Дагдизель» (РФ, Дагестан) і заводом «ЦНДІ Гідроприлад» з Черноголовки Московської обл. (в Україні ЦНДІ з 2009 року контролює завод Сумська область), провідними традиційними партнерами киргизького заводу є українські підприємства-виробники вибухівки та оснащення торпед. У цій державній компанії всього два офіційні зарубіжні представництва: в Україні, яка закуповує торпеди і поставляє Киргизстану комплектуючі, а також в Індії, яка в останні роки дуже активно закуповує оснащені киргизькими торпедами російські військові кораблі. Оснащені торпедами заводу Dastan і кораблі ВМФ Сирії, раніше поставлені з РФ.
20 вересня 2012 р. в Киргизстані відбулася урочиста церемонія передачі Росії 48% акцій киргизької корпорації Dastan Engeeniring взамін на списання держборгу на суму $190 млн. До «тюльпанової революції» і контрреволюційного відкату, що був після неї, близько 50% акцій провідного машинобудівного підприємства Киргизстані були в приватних руках. Їх контролювали компанії регіонального Джелалабадського клану на чолі з екс-президентом Курманбеком Бакієвим. У пресі тоді лунали заяви, що завод продадуть компаніям Індії або Туреччині. Регіональний Джелалабадський клан, що домінував до останньої години в Киргизстані, сформувався навколо НПЗ «Киргиз Петролеум» – підприємства, яке контролює держава Киргизстан і Айман Асфері (власник нафтокомпанії Petrofac). Асфері в 1997-2011 рр. беззмінно входив до першої десятки найбагатших приватних інвесторів Сирії.
Найбагатший нафтовий магнат Сирії, який влаштувався в Киргизстані, безумовно зазнає збитків через повалення режиму Башара Асада – війна і ембарго на постачання нафти з Іраку через Сирію завдають шкоди сирійським активам Petrofac. Але сирійський мільярдер навряд чи замішаний в порівняно невеликій угоді з поставки сирійським повстанцям зброї українського виробництва і Киргизстану. Схоже, річ не в бізнесі, а великій політиці. Кремль панічно боїться втратити свою останню велику зарубіжну військову базу, розміщену в Сирії, для збереження якої гарячково поспішає сколотити промосковську коаліцію. На кшталт коаліції за визнання суверенітету Південної Осетії і Абхазії, анексованих у Грузії в 2008 році.
Для досягнення цієї мети, легше всього звинуватити в постачанні зброї екс-президента Киргизстану Бакієва. В ході збройного перевороту 2010 року нова влада Киргизстану звинуватила Джелалабадський клан в узурпації держвласності. Тоді був оголошений арешт на майно більшості «місцевих сімейних» на чолі з Максимом Бакієвим, сином екс-президента, компанії якого раніше контролювали Dastan Engeeniring. Сам Бакієв, який у 2010 році покинув посаду президента і отримав політичний притулок у Білорусі, всі звинувачення на свою адресу заперечує.
Поряд з передачею Росії акцій торпедного заводу Dastan новий киргизький президент Алмазбек Атмабаєв робить щедрі обіцянки Москві. Зокрема, він виступив за припинення терміну оренди США киргизької авіабази Манас.
Словом, незабаром промосковська коаліція «друзів режиму Сирії» цілком може розширитися за рахунок таких держав колишнього СРСР, як Киргизстан. Але від відкритої підтримки Дамаска поки утримується навіть одіозний Олександр Лукашенко. Всі дороги в даному випадку ведуть до Києва. І з такої точки зору, досить дивна угода з постачання з України зброї повстанцям Сирії на гроші російсько-киргизького оборонного заводу – це майже ідеальний варіант для того, щоб змусити Україну відмовлятися і розгорнути політику щодо Сирії у руслі, вигідному Кремлю.
Андрій Старостін
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
