1802
Європейці знову починають витрачати
— Казна та Політика
Перемога правоцентристів на виборах в Греції не тільки заспокоїть єврозону, а й говорить про перехід ЄС до політики "марнотратної економії".
Греки на повторних парламентських виборах проголосували за єврозону. За попередніми результатами, переможцем називають проєвропейську партію "Нова демократія", яка і сформує в найближчі дні новий уряд. Перемога НД вже позитивно позначилася як на європейських біржах, так і на курсі євро, який почав зростати відносно американського долара. Така реакція ринків на результати виборів недивна: за цю правоцентриську партію закликали голосувати не тільки грецькі агітатори, а й вищі чини Євросоюзу. Так, німецький канцлер Ангела Меркель напередодні виборів порадила грекам проголосувати "за лідерів, які будуть строго дотримуватися введених заходів економії і виконувати умови угоди з Євросоюзом про фінансову допомогу".
Проте, схоже, за час виборчої кампанії в Греції сам рецепт європейських "заходів економії" значно змінився. Так, Німеччина продовжує проповідувати політику жорсткої економії: країни, які живуть невідповідно до своїх достатків, повинні бути позбавлені допомоги міжнародних кредиторів. Цю позицію вітає МВФ, а також більшість сильних країн єврозони, на чиї плечі може лягти фінансова відповідальність за порятунок європейської периферії. Їх прагнення до бюджетних крайнощів цілком зрозуміло. Жертвуючи на гасіння кризи чималі суми, кредитори намагаються гарантувати повернення позик.
Опонентом Берліна виступив новоспечений президент Франції Франсуа Олланд, що просуває ідею помірного стимулювання зростання. На думку аналітиків, в цій економічній суперечці немає безумовно правих. Вихід з тупика можливий лише в тому випадку, якщо сторони досягнуть компромісу, створивши концепцію "марнотратної економії".
Бюджетний радикалізм
Вимога про проведення в слабких країнах структурних реформ в економіці є цілком виправданою. Під час кризи рівень запозичень в країнах Старого Світу різко зріс. В умовах рецесії доходи багатьох компаній, включаючи банки, скоротилися, що призвело до зменшення податкових надходжень до бюджетів і зростання їх дефіцитів. Згідно з "німецьким" планом, ліквідувати дисбаланси можна лише за рахунок негайного скорочення витрат. Впровадження політики жорсткої економії має відновити довіру інвесторів і поліпшити економічну кон'юнктуру. Правда, стимулюючий ефект від такого кроку може проявитися тільки через кілька років. У той же час назрілі в Європі проблеми вимагають негайного вирішення.
Противники політики Ангели Меркель вже вказують на те, що заходи економії мають низку очевидних побічних ефектів. Витрати скорочуються занадто сильно і занадто швидко, що провокує масові обурення в низці проблемних країн. До того ж, хоча бюджетний дефіцит у країнах єврозони дійсно скорочується, їх борги продовжують зростати. При цьому економіки європейських країн невблаганно скочуються в рецесію. Уникнути спаду стає практично неможливо, оскільки вкинуті у вир економії держави повинні одночасно вирішувати два завдання, що суперечать одне одному: скорочувати бюджетні витрати і боротися зі зниженням обсягів виробництва. У результаті прірва між німецькою економікою та економіками країн периферії стає все глибшою. За даними агентства Eurostat, ВВП єврозони в першому кварталі не змінився, в порівнянні з попереднім, коли було зафіксовано зниження його на 0,3%. Нульовий результат був досягнутий в основному за рахунок зростання ВВП Німеччини на 0,5%. Зате в Греції в першому кварталі економіка просіла на 6,2% в річному вирахуванні. Скорочення ВВП Італії за три місяці поточного року склало 0,8%.
Практика також показала, що повальне впровадження заходів бюджетної економії слабо впливає на зміцнення довіри інвесторів. За даними глобального опитування Bloomberg (Bloomberg Global Poll), опублікованими в травні, відсоток респондентів, які вважають, що єврозона втратить як мінімум одного зі своїх членів, зріс з 11% в січні минулого року до 57% в цьому. Майже 80% упевнені, що докази стабілізації європейської економіки - явище тимчасове і надалі ринки ЄС очікують чергові хвилювання. 84% опитаних заявили, що стан економіки ЄС погіршується. Практично половина респондентів вважають, що Іспанію очікує дефолт. Цей показник виявився найвищим з моменту старту опитування в червні 2010-го.
Про користь марнотратства
Заходи жорсткої економії "не працюють, вони не призводять до ефективнішого, швидшого зростання економіки. Європейські лідери охоплені "фетишизмом дефіциту", вважає професор Колумбійського університету в Нью-Йорку і лауреат Нобелівської премії з економіки в 2001 році Джозеф Стігліц.
З ним згоден і інший нобелівський лауреат - Пол Кругман. Він стверджує, що надмірні заходи економії завдають економіці шкоди. Скорочення витрат і посилення фіскальної політики можуть дати позитивний ефект у благополучній економічній ситуації. Якщо безробіття мінімальне, а підвищення ставки Центробанком необхідно для стримування інфляції, політика "закручування гайок" дійсно може принести плоди без нанесення серйозного збитку. "Однак коли економіка перебуває у кризі і ставка банківського відсотка близька до нуля, компенсувати скорочення витрат виявляється нічим. Це означає, що ви штовхаєте економіку в ще глибшу кризу, що, в свою чергу, веде до зниження податкових надходжень і тут же знищує частину зекономленого. Плани щодо майбутнього скорочення витрат і підвищення податків потрібні обов'язково, але втілювати в життя їх слід тільки тоді, коли економіка знову зміцніє", - переконаний економіст.
Екс-віце-президент Світового банку Кемаль Дервіш в роботі "Аскетичне зростання", опублікованій на порталі Project Syndicate, констатує, що без серйозної короткострокової підтримки платоспроможного попиту багато країн, що загрузли в кризі, можуть зіткнутися зі скороченням витрат, падінням виробництва, зростанням безробіття , ще більшим дефіцитом бюджету тощо. На його думку, на даному етапі повинен бути вибраний оптимальний пакет фінансової консолідації, який найбільшою мірою сприяє зростанню. Акцент повинен бути зроблений на нарощуванні інвестиційних і державних витрат, що створюють основу для довгострокового і короткострокового зростання. Підтримка соціально незахищених груп населення призведе до збільшення їхніх витрат (що підтримає економіку), а зниження податків для багатих - тільки до збільшення їхніх заощаджень (що не несе ніякої користі). Не менш важливим є проведення довгострокових реформ, наприклад, ринку праці. Коригування строків виходу на пенсію і пенсійна реформа можуть збільшити довгострокову фінансову стійкість держав, не створюючи при цьому небажаних соціальних конфліктів.
Щоб підтримати себе в боротьбі з кризою в середньостроковій перспективі, Європі необхідно вжити низку кроків. Серед них - повільне фіскальне скорочення, створення простору для інвестицій в держбюджет, схвалення фіскальних пакетів, що сприяють зростанню, і координація національної політики з більшими внесками країн з профіцитом. "Недостатні, а іноді і контрпродуктивні дії в поєднанні з панікою і надмірною реакцією на фінансових ринках привели деякі країни, такі як Іспанія, яка в принципі є платоспроможною і сильною економікою, до краю прірви, а з нею і всю єврозону. У короткостроковій перспективі ніщо не матиме сенсу (будь то чудовий державний інвестиційний проект або рекапіталізація банку), якщо уряд змушений позичати кошти під 6% або більше. Ці відсоткові ставки повинні бути знижені шляхом купівлі ЄЦБ державних облігацій, повинні бути задіяні ресурси Європейського механізму стабільності. І робити це треба негайно", - вважає Кемаль Дервіш. Тільки домовившись про спільну політику, спрямовану на зростання, європейська влада зможе зупинити катастрофу, яку вона сама ж і спровокувала своїми нескоординованими діями.
У європейської влади вже готовий проект інвестиційного плану, спрямованого на відродження зростання економіки Старого Світу. Нею розглядається варіант отримання коштів від приватних інвесторів під гарантії Європейського механізму фінансової стабільності (EFSM). Для цього передбачається використовувати 12 млр. євро, які EFSM не задіяв при наданні допомоги Греції, Португалії та Ірландії. Ця сума, як очікується, стане фінансовим важелем для залучення не менше 200 млрд. євро приватного капіталу. Інвестиції будуть направлені на розвиток інфраструктури, поновлюваних джерел енергії і високих технологій. "Нам потрібні як економія, так і зростання", - заявила представник Єврокомісії Піа Аренкільде-Хансен. Очікується, що Єврокомісія представить План Маршалла на саміті Євросоюзу 28-29 червня в Брюсселі.
Ольга Даниленко
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
