602
Зони особливої уваги
— Казна та Політика
Відправившись в Ашхабад на саміт голів урядів країн СНД, Микола Азаров не забув приділити увагу обговоренню альтернативних поставок газу. Однак сміливі плани, як і раніше, гостро залежать від позиції Росії. Не кажучи вже про те, що необхідну для цього угоду ЗВТ з СНД Україна поки так і не ратифікувала.
Альтернативний захід
Після поїздки Віктора Януковича на неформальний саміт СНД-президентів, дводенний візит Миколи Азарова до Туркменістану для керівництва нашої держави став другою за місяць можливістю поспілкуватися з колегами з низки пострадянських країн. Вирушаючи в Ашхабад, прем'єр був налаштований оптимістично і результатами поїздки, судячи з його слів, задоволений. "Я вважаю, що поїздка була надзвичайно корисною. Вона дозволила в стислі терміни обмінятися думками і знайти конкретні рішення практично з усіма членами СНД", - повідомляв лідер Кабінету 30 травня. Під час засідання голови урядів затвердили чималий перелік документів, що регламентують низку питань - від роботи фінансового та електроенергетичного ринку та промислового співробітництва до стратегій розвитку гідрометеорологічної діяльності та фізкультури разом зі спортом. "Я вважаю, що засідання голів урядів країн-учасниць СНД пройшло дуже конструктивно, документи були добре підготовлені, дуже добре опрацьовані робочими групами і практично ні з одного питання не було розбіжностей. Все, що було підготовлено, ми підписали, все, що не було підготовлено - ми відклали до саміту в Ялті", - зазначив прем'єр, нагадуючи, що Україна готується провести аналогічний саміт у вересні. Однак при всій значимості заходу подібного масштабу, для України - країни, яка залишається учасником, але не дійсним членом Співдружності і неодноразово згадану 30 травня угоду про створення зони вільної торгівлі в рамках СНД все ще не ратифікувала, - низка проведених прем'єр-міністром двосторонніх зустрічей могла виявитися не менш важливою.
Оскільки Микола Азаров прибув до Ашхабада заздалегідь, ще 29 травня, одним з найважливіших моментів туркменського турне стала можливість щільніше поспілкуватися з приймаючою стороною, включаючи і президента Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова. При цьому темою для цього спілкування стало не тільки "базове" окреслення засад співпраці, "надзвичайно перспективної на багато років", а й обговорення животрепетної проблеми альтернативних російським постачань газу. "Ми максимально будемо сприяти реалізації цього проекту. Це в наших інтересах. Як ви розумієте, це питання не сьогоднішнього дня, а питання перспективи", - розширював горизонти прем'єр. Судячи з усього, Ашхабад не проти ділитися з Україною запасами "блакитного палива", що після ускладнення поставок в Росію не дивно. Ось тільки і в цьому питанні без сприяння Москви обійтися важко.
За відсутності Транскаспійського газопроводу (про готовність вкластися в будівництво якого голова уряду згадував раніше) реальним шляхом транспортування туркменського газу залишається, як це і було раніше, російська труба. Не дивно, що Росія до перспективи будівництва газопроводу, який теоретично дозволить прокачувати середньоазіатський газ, як мінімум, до Азербайджану, а в разі реалізації проекту Nabucco - і в Європу, відноситься прохолодно і не забуває нагадувати про складнощі з розмежуванням дна Каспійського моря. Положення головного газового "коридору" (а за необхідності - швидше, воріт) на півдорозі між Азією та Європою Москву цілком влаштовує. Втім, український прем'єр не полишає надій домовитися з керівництвом РФ про неперешкоджання туркменсько-українським альтернативам. "Ми домоглися в договорі про введення ЗВТ в СНД спеціальної статті, яка регламентує доступ учасників договору до газотранспортної системи. Також ми розраховуємо, що в процесі перегляду газового контракту 2009 року щодо постачання газу та умов його транзиту, ми і це питання будемо обговорювати з керівництвом Росії. Завтра ми це питання піднімемо перед Дмитром Медведєвим", - обіцяв Микола Азаров 29 травня. Але роз'яснення "газового" питання стати легким не обіцяло.
Зона складнощів
Переконаність голови уряду в тому, що створення зони вільної торгівлі в межах СНД дозволить Україні безперешкодно закуповувати та отримувати середньоазіатський і кавказький газ, вселяє оптимізм. Тим більше, що мотив розвитку "зональних" ідей під час саміту звучав неодноразово і, як і можна було очікувати, одним з головних провідників думки про необхідність всіляко розширювати і поглиблювати ЗВТ залишається Росія. "Однією з найважливіших умов нашої подальшої інтеграції я бачу подальший розвиток угоди та ратифікаційних процедур щодо договору про зону вільної торгівлі в рамках СНД. У підсумку це вигідно всім нам, тому ми вітаємо максимально широке позначення кола його учасників, приєднання до цього договору інших країн", - ділився 30 травня баченням нині голова уряду РФ Дмитро Медведєв.
Проте судити про те, наскільки ЗВТ допоможе нашій державі купувати не російський, а туркменський газ, зараз судити складно. По-перше, не слід забувати про те, що на відміну від тієї ж Росії Україна договір про створення зони вільної торгівлі так і не ратифікувала, при тому, що спочатку парламенти двох країн планували зробити це синхронно. Про своє бажання з приводу того, щоб Київ якнайшвидше вирішив ратифікаційну проблему, з Москви заявляли неодноразово - в тому числі, і Володимир Путін у рамках зустрічі з Віктором Януковичем під час недавнього неформального саміту. І черговий раз про непросте питання Україна нагадали напередодні від'їзду Азарова в Ашхабад. "Я знаю, що наші колеги також зацікавлені в якнайшвидшому розгляді у Верховній Раді. Це рішення чекає підприємницьке співтовариство наших двох країн", - підкреслив голова Держдуми РФ Сергій Наришкін 28 травня.
У правлячому таборі зволікання з ратифікацією зазвичай пояснюють технічними складнощами. В середині травня перший віце-прем'єр розповів про те, що угода про ЗВТ проходить "внутрішньовідомчі процедури". "По їх завершенню парламент візьметься за розгляд цього питання. Це може статися як через тиждень, так і через місяць", - анонсував Валерій Хорошковський... Однак сама лише ратифікація власне "газової" проблеми не вирішує. Адже, по-друге, якщо судити з того проекту угоди, який був оприлюднений на сайті уряду, стаття 7 договору, хоч і забезпечує свободу транзиту, але транзиту аж ніяк не кожному. Третій пункт статті категоричний: "Положення цієї статті не поширюються на трубопровідний транспорт". А ось наступний пункт уточнює: угода про транзит трубопровідним транспортом має бути розроблена окремо - протягом 6 місяців після того, як договір набере чинності.
Зі слів Миколи Азарова можна зробити висновок про те, що офіційний Київ сподівається на російську лояльність в транзитному відношенні. Але от чи захоче РФ включати такий режим максимального сприяння - вже інше питання. Фахівці нагадують: на Росію, яка, крім іншого, не ратифікувала Енергетичну хартію, механізми впливу знайти непросто. "Навіть якщо б такі механізми існували, повірте, Росія при бажанні знайшла б безліч можливостей уникнути їх застосування", - упевнений незалежний експерт з питань енергетики Володимир Саприкін.
Тому очікувати, що Москва легко погодиться на обмеження власних транзитних свобод, мабуть, не варто. Тим більше, що гострих причин йти назустріч Україні, яка шукає альтернативи "газпромівським" поставкам, у Кремля, напевно, небагато... Тим не менш, верхівка українського керівництва продовжує збирати запаси оптимізму. "Вкотре ця тема (газових переговорів, - "Подробности") обговорювалася. Ми крок за кроком наближаємося до її вирішення", - обнадіював Микола Азаров після зустрічі 30 травня з Дмитром Медведєвим. Але конкретизувати ці кроки прем'єр не поспішав. Опрацювання питань і підготовка документів знову затягується. Цього разу - до засідання Міжурядової українсько-російської комісії з економічного співробітництва, яке повинне пройти 27 червня в Донецьку. Потім "естафетна паличка" ініціатив, найімовірніше, буде передана президентам двох країн, які планують зустрітися вже в липні. Ймовірність того, що прорив в переговорах станеться раніше (без прориву в ситуації, що склалася, обійтися непросто - голова "Нафтогазу", як і раніше, заявляє про необхідність переглядати контракти, а не оформлювати знижку) невелика. Втім, за місяць стан справ може і дещо зміниться. Хто знає, може, Верховна рада піде назустріч російським сподіванням - і все-таки відкриє дорогу ЗВТ?..
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
