3120
Від Януковича відвертаються стратегічні партнери
Напередодні чемпіонату Євро-2012 і чергових парламентських виборів Україна виявилася втягнутою в смугу повномасштабної зовнішньополітичної кризи. Її симптоми і прояви цілком предметні. Розбіжності та відсутність взаєморозуміння з урядами країн ЄС привели до скасування запланованого на 11-12 травня саміту країн Центральної Європи. Офіційні особи в більшості країн ЄС відмовилися від відвідування матчів футбольного чемпіонату Євро-2012. Стали звичними заяви європейських політиків, що негативно оцінюють політичну ситуацію в Україні. Почастішали погрози функціонерів Європейської комісії про можливість заморожування контактів з Україною. До цього слід додати відсутність виразних перспектив у відносинах з Росією та країнами Митного союзу, які суттєво впливають на економічну стабільність і темпи економічного зростання.
Відносини з ЄС
Незважаючи на парафування тексту Угоди про асоціацію між ЄС і Україною, Європейська комісія призупинила її підготовку до наступних процедур, включаючи підписання та тимчасове або часткове введення в дію до завершення процесу ратифікації. Ініціаторами цього рішення стали Німеччина, Великобританія та Чехія, уряди яких наполягають на звільненні Юлії Тимошенко та інших колишніх членів її уряду, безвідносно до українських судових процедур і норм права.
Німецький канцлер Ангела Меркель публічно піддала критиці Україну і Білорусь, заявивши, що в цих країнах люди страждають "від диктатури і репресій". У свою чергу, президент Європейської ради, вищого органу ЄС, Герман ван Ромпей пов'язав нормалізацію відносин з Україною з дотриманням владою України "європейських цінностей". За його словами, парафування Угоди про асоціацію відкриває перед Україною "європейські перспективи". Але до тих пір, поки вимоги ЄС щодо "справи Тимошенко" виконані не будуть, відносини з ЄС не зрушаться з мертвої точки.
Справедливості заради потрібно відзначити, що в проекті Угоди про асоціацію з ЄС ні про які "європейські перспективи" України не згадується. Це питання було предметом важких дискусій під час переговорів.
У рамках підготовки нової резолюції Європейського парламенту про ситуацію в Україні прозвучали традиційні заяви про згортання демократії та вибіркове застосування правосуддя. Як заявив комісар ЄС з питань розширення і політики сусідства Штефан Фюле, ЄС не планує підписувати Угоду про асоціацію з Україною без прогресу в питаннях демократії і вибіркового правосуддя. Що стосується Європейського суду з прав людини, його рішення не може бути ухвалено до тих пір, поки український Касаційний суд не оголосить свого рішення. Іншими словами, пішовши на поступки, пов'язані з допуском до Юлії Тимошенко німецьких лікарів, влада не має наміру дозволяти її виїзд на лікування за кордон або анулювати винесений вирок суду.
Європейська комісія відкладає принципові рішення щодо України до підбиття підсумків парламентських виборів 28 жовтня. В залежності від їх результатів ЄС зможе зробити вибір між введенням санкцій або підписанням Угоди про асоціацію, зміст якої до цього моменту буде залишатися конфіденційним. До парламентських виборів офіційний Київ буде піддаватися критиці і політичному тиску, ступінь якого залежить від індивідуальних переваг окремих країн. Що стосується української частини чемпіонату Євро-2012, міністри закордонних справ країн ЄС ухвалили рішення про асиметричне реагування, що залишає урядам країн ЄС свободу вибору. Разом з тим Європейська народна партія рекомендує політичним діячам і міністрам, які відвідують матчі чемпіонату, використати можливості для відвідування "політично затриманих" опозиціонерів. Таким чином, в рамках "м'якого" бойкоту контактам з представниками опозиції буде надана демонстративна перевага перед контактами з представниками влади на тлі продовження трафаретної критики українських політичних і правових реалій.
Відносини з Росією
Повернення Володимира Путіна на пост президента супроводжувалося серйозним демаршем відносно Заходу. Не чекаючи кампанії з делегітимізації російської влади, супроводжуваної закликами виключити РФ із "великої вісімки", російський президент скасував візит у Кемп-Девід. Першими статусними заходами за участю Путіна стали форуми ОДКБ і СНД. Російське керівництво має намір посилити залучення пострадянських держав в інтеграційну модель Євразійського союзу, зі створенням якого СНД втратить значення.
Зустріч Володимира Путіна з Віктором Януковичем (15 травня) показала, що на м'які умови діалогу Києву розраховувати не доводиться. Газові контракти 2009 року, легітимність яких не раз підкреслювала російська сторона, залишаються головним важелем тиску на Київ. Без урахування "харківської знижки" ціна на газ для України обігнала рівень цін для всіх європейських держав, включаючи не надто шанованих в Москві прибалтів. Однак вступати в Митний союз і ЄЕП не поспішають ні державна бюрократія, ні лідери українських промислово-фінансових груп. Незважаючи на істотні економічні витрати, українські олігархи побоюються руйнування своїх фінансово-промислових груп, а державна бюрократія з побоюванням ставиться до політичної інтеграції, що загрожує фактичною втратою незалежності. Збереження завищених цін на газ підштовхує до пошуку альтернативних джерел поставок - розширення власного видобутку, запрошення американських компаній до видобутку сланцевого газу, переговорів з Азербайджаном і Туреччиною.
Від різких розворотів і демаршів Київ буде утримуватися з багатьох причин - в тому числі через відсутність можливості серйозної підтримки з боку США і розуміння нереалістичності перспективи членства в ЄС. Втім, незважаючи на звуження простору для маневру, українська влада буде намагатися уникнути залучення у російсько-американські протиріччя. Об'єктивно Київ більше турбують наслідки втрати енерготранзитного статусу, який протягом 20 років забезпечував стратегічне значення України в європейських політичних і економічних розкладах.
Формула влади
Нинішні протиріччя у відносинах з ЄС і Росією відображають не тільки ситуативне розбалансування зовнішніх зв'язків України. За подіями останнього часу проглядається криза української офіційної інтеграційної моделі, обумовлена невідповідністю між цілями європейської орієнтації і реальними можливостями їх досягнення. Ця невідповідність була б не такою гострою, якби не супроводжувалася руйнуванням моделі розвитку, що реально склалася і втілювалась до останнього часу, орієнтованої на асиметричні зв'язки з ЄС та Росією поза рамками конкуруючих інтеграційних структур.
В умовах глобалізації в Україні склалася специфічна конфігурація влади, в основі якої лежать інтереси великого промислового капіталу, в усе зростаючій мірі пов'язаного з європейськими та транснаціональними фінансовими колами. Власники українських економічних активів більш-менш успішно інтегрувалися в європейську фінансово-економічну систему. Тому асоціація та зона вільної торгівлі з ЄС їм вигідні у всіх відносинах, незважаючи на прогнозоване зниження ВВП. Такий режим дозволить забезпечити збереження активів та вільний експорт сировинних і напівсировинних матеріалів. Політичні та фінансові кола ЄС також зацікавлені в створенні напівпериферійного простору, економічно пов'язаного з європейським ринком, але без надання його учасникам політичних і економічних можливостей, які отримують країни - члени союзу. Зрозуміло, такий формат не передбачає вирівнювання умов, що стосуються рівня доходів і соціального забезпечення. Проте він передбачає дотримання певних правил гри, включаючи децентралізацію влади, пріоритет європейського законодавства та обмеження російського впливу, який розглядається як прояв конкуруючого інтеграційного проекту.
Специфіка моменту - в удаваній непередбачуваності розвитку ситуації і остаточних рішень, які залежать від поєднання об'єктивних факторів (ступеня стійкості економіки, кон'юнктури зовнішньої торгівлі) та суб'єктивних обставин внутрішньополітичного характеру, включаючи відносини між державною бюрократією і основними угрупованнями великого капіталу, на тлі політичної втоми і наростання соціальної напруги в широких верствах суспільства.
За матеріалами: Независимая газета
Поділитися новиною
