596
Раду підганяють терміни
З наближенням виборів парламентське буття стає все більш цікавим. Нардепи не встигли ще відійти від "Битви за мову", як спікер дав новий привід для бурхливих дискусій. Володимир Литвин запропонував ні багато, ні мало, а розпустити Раду достроково.
Зазвичай перехід вітчизняного політикуму в передвиборний режим проявляється не тільки в списково-розподільній активності, але й істотно позначається на парламентській роботі. Логіка моменту традиційно вимагає появи в порядку денному і соціально привабливих ініціатив, які найчастіше (але не обов'язково) направляються чинним керівництвом країни, і повернення до гучних "програмних" проектів, підтримка чи протидія яким визначає місце партії на звичній політичній карті і можуть вітатися "ядерним" електоратом політсил. Переддень кампанії-2012 винятком з правил не став. Поки президент і уряд приміряються до підвищення соціальних стандартів, парламентарії повернулися до завжди дражливих питань, на кшталт скасування депутатської недоторканності і розширення офіційних прав російської мови. Як відомо, 24 травня вирішення останнього завдання обернулося черговим депутатським боєм у президії сесійної зали. І поки ідейні противники обіцяли не здавати ні п'яді власних позицій, спікер зробив виразний "хід конем".
На вечірні події 24 травня, Володимир Литвин (який, до слова швидко закрив засідання, що стало проблемним) відреагував можна сказати, небанально. Уже 25 травня спочатку його соратники по фракції повідомили, що, навіть якщо Верховна рада повернеться до розгляду одіозного законопроекту № 9073, голосувати за нього вони не будуть. Чим суттєво скорегували "голосовий" розклад сил: раніше підтримувати мовну ініціативу "регіоналів" вже відмовлялися "Реформи заради майбутнього", а, значить, з тріумфальним рахунком проголосувати документ у першому читанні навряд чи б вийшло - під питанням могло виявитися акумулювання навіть мінімально необхідних 226 "за". Втім, подальша заява спікера "антизаконні" наміри його фракції затьмарила. "Я запропонував прийняти політичне рішення - визнати це і прийняти рішення про саморозпуск і проведення позачергових виборів", - не став скромничати із заходами Володимир Михайлович.
Переконаність голови ВРУ в тому, що "парламентаризм в Україні остаточно зруйновано", прозвучала в міру апокаліптично. "На мою думку, за таких обставин треба дати країні, людям можливість визначитися, тому що далі спостерігати за цим неподобством немає сил. Треба припинити мучити країну", - упевнений у необхідності дострокового звільнення сесійного залу спікер. При цьому він, однак, не уточнив, чому припиняти "мучити країну" потрібно саме зараз, за п'ять місяців до чергових виборів, а не раніше - достатньо згадати про не менш, якщо не більш скандальну ратифікацію "харківських угод" або кровопролитну бійку в грудні 2010-го. У будь-якому випадку, такі уточнення, судячи з усього, безпосередньо зацікавленим слухачам і не знадобилися.
У Партії регіонів ініціативу Литвина охарактеризували однозначно і надзвичайно несхвально. "Я вважаю, що Володимир Михайлович тут більше займається піаром, ніж реальним вирішенням питання. У нас вже був період, коли парламент достроково розпускався, і ми не отримали жодних позитивних, крім негативних, моментів", - поділився думкою голова фракції ПР Олександр Єфремов. Видного "регіонала" можна зрозуміти - на його політсилі досвід попередніх дострокових в 2007 році позначився сумно - втратою позицій парламентської більшості і декількома роками в опозиції. З іншого боку, в опозиції пропозицію спікера зустріли з неприхованим ентузіазмом. "Я хочу сказати, що опозиція з радістю зустріла ідею про те, що і голова Верховної ради вважає, що парламент, в якому працює кілька клерків адміністрації президента і Кабінету міністрів, і махає одна рука, не може далі існувати. Тому ми повністю і з радістю підтримуємо ідею дострокових виборів і розпуску парламенту", - протрактував ситуацію в зручному ключі віце-спікер Микола Томенко. Ентузіазм "меншовиків" можна зрозуміти - після формування ще "подушної" коаліції тему дострокового припинення повноважень парламенту нинішнього скликання вони піднімали неодноразово. Але тільки чи варта така гра свічок?
Теоретично нічого неможливого в реалізації пропозиції спікера немає, хоча це і вимагає певної вправності. Знову актуальна з осені 2010-го Конституція України надає для цього одну можливість. "Президент України може достроково припинити повноваження Верховної ради України, якщо протягом 30 днів однієї сесії пленарні засідання не можуть розпочатися", - говорить стаття 90. В такому випадку, дострокові вибори мають відбутися через 60 днів після розпуску. І в опозиції вже пообіцяли допомогти з втіленням вимоги в життя. Тим більше, що прийнятний привід для блокади у меншості вже є - перешкоджання схваленню все того ж "мовного" закону. "Якщо підрахувати, то ми десь на кінець серпня встигаємо. Я вважаю, було б справедливо, щоб український народ 24-го серпня відсвяткував День Незалежності, а в неділю, 26-го серпня, на День шахтаря, провів дострокові парламентські вибори", - уже підрахував терміни Микола Томенко.
Незважаючи на те, що в опозиції готові будувати плани з вогником, бездоганно і безболісно втілити їх намір в життя практично неможливо. У першу чергу, тому, що президент не зобов'язаний розпускати парламент, а всього лише має право це зробити. І зараз важко припустити, що Віктор Янукович передчасно відправить Раду на перевибори в умовах, коли ПР цього, очевидно, не хоче.
Більше того, навіть якщо допустити, що події розгорнуться "достроковим" чином, ранні вибори можуть не порадувати не тільки партію влади, а й будь-який інший проект. Можливо, окремим політсилам дійсно нема чого втрачати, крім зайвого часу, але всі такими не є. І, до слова, на об'єднаній опозиції прискорення процесу може позначитися не найкращим чином: розподіл округів і спискових місць - справа досить тонка.
Крім того, розпуск парламенту через його бездіяльність може негативно позначитися на деяких великих проектах наших парламентаріїв. Одним тільки провалом закону, що підвищує статус російської мови, справа не обійдеться. Зокрема, при неробочій Раді навіть смутна надія опозиції і Заходу на участь Юлії Тимошенко та інших заарештованих політиків може швидко розвіятися. Адже на будь-який аргумент захисників прав ув'язнених опозиціонерів керівництво країни реагує однаково - поясненнями на кшталт "Можливість є, але це вимагає законодавчих змін". А решта вже справа техніки: немає пленарних засідань - немає і змін. Хто винен? Опозиція! Ну, і спікер, можливо...
Незважаючи на те, що подібний сценарій був би в міру оригінальним, хоч і недовгочасним варіантом вирішення "проблеми Тимошенко", важко припустити, що події, справді, будуть розвиватися таким шляхом. Місячне блокування трибуни - завдання не найпростіше. Хоча, можливо, і досяжне - якщо більшість буде мирно налаштована. Публікація відповідного президентського указу - також подія, яка вимагає певного режиму сприяння. А тому, без залізної рішучості з боку опозиції або (але, найімовірніше, все ж "і") потурання з боку правлячого табору реалізувати операцію "Умовно-дострокове" більш ніж важко. А за їх відсутності тема розпуску, "неподобства" і "мук країни" ризикує залишитися лише одним з мотивів політичної самореклами перед виборами. Благо, їх чергових чекати не так вже й довго.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
