1270
Куплять. Дорого
— Казна та Політика
Минулого тижня парламент узявся за старе: зробив перший крок, щоб вивести з-під дії закону про держзакупівлі чергову галузь економіки. Цього разу - весь оборонно-промисловий комплекс. Як пояснив причини автор схваленого в першому читанні законопроекту "регіонал" Владислав Забарський, через тривалу процедуру держзакупівель український ОПК стикається з проблемами в роботі з іноземними замовниками.
Депутат напевно знає, що його законопроект - зовсім не панацея. Автори Стратегії розвитку держзакупівель, яка зараз розробляється під егідою міністра економіки Петра Порошенка, пропонують вирішувати проблеми, про які говорить Забарський, альтернативним шляхом: скоротивши час організації тендерів.
Стратегія повинна прибрати діри, які роблять держзакупівлі розсадником для корупції. За даними компанії "ТОРО", що представляє Transparency International в Україні, розмір відкатів у сфері держзакупівель становить 50-60%. Це означає, що близько 70 млрд. грн. з 135 млрд. грн. коштів, виділених на держзакупівлі у минулому році, осіли в кишенях українських чиновників. Затвердити Стратегію, проект якої має "Инвестгазета", повинні в червні. Але принципи прозорості та відкритості, закладені в неї, можуть пройти тест на виживання не у всіх коридорах української влади.
Думай про хороше
ВПК - далеко не перша галузь, яку під благими приводами парламент і уряд намагаються вивести зі сфери дії закону про держзакупівлі. З тих пір як в червні 2010 року Верховна Рада схвалила мало не зразок чесноти - схвалений Світовим банком, МВФ і ЄС закон про держзакупівлі, він постійно піддається нападкам з боку законодавців. Їх стараннями з-під дії документа вже виведені всі закупівлі в рамках Євро-2012, купівля енергоресурсів, харчування для армії і дитячих установ тощо. Велика частина тендерів теж досить формальні: більш ніж у половині випадків вони проходять за процедурою закупівлі в одного учасника. За результатами трьох місяців 2012 року, за даними Держкомстату, на конкурсних торгах були укладені договори на суму 73 млрд. грн., без конкурсу або в тендері з одним учасником - на 260 млрд. грн.
Стратегія передбачає прямо протилежний підхід. По-перше, повернути в сферу дії закону про держзакупівлі більшість "вилучень". По-друге, обмежити кількість випадків, коли можна використовувати закупівлю в одного учасника. І знизити поріг, при якому замовник повинен купувати товар та послуги через проведення торгів (зараз 100 тис. грн. для купівлі товарів і послуг та 1 млн. грн. - для робіт). Хоча і застосовувати для них спрощений механізм закупівлі.
Стратегія пропонує перехід на електронні торги і створення інтерактивної, відкритої для всіх бази даних цін - щоб прискорити процедуру торгів і зробити їх більш відкритими та ефективними. Електронні торги вже довели свою ефективність у багатьох країнах. "Регіонал" Ірина Горіна підрахувала, що в Україні вони заощадять бюджету до 20% тендерних коштів.
Нарешті, автори Стратегії пропонують терміново вирішувати питання професійності кадрів. Справа в тому, що після ліквідації Тендерного комітету, який закріпив за собою право на організацію всіх торгів, законодавці вдарилися в іншу крайність і віддали його функції із закупівель аж до шкіл і дитячих садів. В результаті сьогодні функції організаторів тендера можуть лежати на вихователях або, наприклад, медсестрах. Щоб зробити процес ефективнішим, Стратегія пропонує ввести окрему посаду - фахівця в сфері держзакупівель, а замість тимчасових комітетів створити постійні відділи з держзакупівель.
Правда, навіть при цьому Стратегія - плід колективної творчості МЕРТ і цілої групи експертів - як і раніше, випускає з уваги низку важливих питань. Наприклад, контроль якості товарів і послуг. "Процеси, що передують тендеру і йдуть безпосередньо за тендером, практично повністю випали з поля зору законодавців, але саме вони створюють благодатний ґрунт для корупції і постачання неякісних товарів і послуг", - говорить експерт у сфері держзакупівель, докторант Національної академії державного управління при президенті України Владислав Зубар. Приміром, за результатами тендеру його замовник, скажімо, сільрада, може отримати вугілля гіршої якості, ніж було заявлено, і механізмів впливу на постачальника у місцевого органу влади не буде, говорить Зубар.
А головне, навіть в тому вигляді, в якому існує Стратегія, гарантій, що вона буде втілена в життя, немає. Для її реалізації потрібна підтримка всього уряду і президента, але поки на ділі її практично немає.
Скажімо, замість того щоб дотримуватися прозорості у держзакупівлях, Кабмін ініціює подальше обмеження дії закону. Зараз у Раді другого читання чекає урядовий законопроект № 10006, мета якого - вивести з-під дії закону про держзакупівлі ще 13 сфер діяльності. В результаті, за різними оцінками, "поза законом" опиняться до 80% тендерів українських держпідприємств.
Та й президент, який дав "добро" на підготовку Стратегії, також виступає з ініціативами, які погано з нею узгоджуються. 3 травня Віктор Янукович дав доручення Кабміну протягом місяця підготувати зміни в закон з тим, щоб всі учасники держтендерів мали в Україні власні виробничі потужності або сервіс. По суті, президент пропонує створити преференції для українських виробників і постачальників послуг на шкоду іноземному бізнесу.
Мета ініціативи зрозуміла: президент хоче захистити права українських виробників на внутрішньому ринку. Але проблема в тому, що з 79 тис. договорів про держзакупівлі, укладених за результатами торгів у минулому році, на іноземний бізнес припало лише 0,4%. Навряд чи таку статистику можна назвати загрозливою для українського бізнесу. Якщо таким кроком президент хоче стимулювати іноземний бізнес вкладати кошти у виробництво в нашій країні, цей крок не спрацює, прогнозує Юрій Ганущак, депутат від БЮТ і член Комітету ВР з питань бюджету. Він може принести плоди, якщо в країні існують дуже вигідні умови для роботи або дуже великий внутрішній ринок, з населенням 250 млн. людей. В Україні ні того, ні іншого немає.
При цьому пропозиція президента може створити можливості для переділу ринку в "обраних" галузях, наприклад, у фармацевтиці. "Під дію такої ініціативи підпадають іноземні виробники ліків, наприклад, інсуліну, - говорить Олексій Хмара, керівник "ТОРО". - Обмеження їх прав на участь в тендерах давно домагаються українські фармацевтичні компанії".
До речі, пропозиція президента створить проблеми і в стосунках з СОТ і ЄС.
Формально Україна нічим нікому не зобов'язана. Єдиний міжнародний договір у сфері держзакупівель, в якому бере участь наша країна, - Угода про держзакупівлі (GPA) у рамках СОТ. 41 держава, в тому числі всі країни ЄС, зобов'язалися надати одна одній рівні права для участі у держтендерах сумарним обсягом 0,5 трлн. євро. Поки в GPA Київ входить лише в статусі спостерігача, але офіційно веде переговори про приєднання. До того ж заборона на дискримінацію потрібна в рамках угоди з ЄС про зону вільної торгівлі. А значить, будь-яка ініціатива подібного роду буде зустрінута і в ЄС, і в СОТ категорично негативно. І разом з перспективами євроінтеграції Кабмін і президент можуть принести Стратегію в жертву задля вирішення нагальних завдань.
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
