838
Брюссельські гастролі
Одночасно з відвідуванням Віктором Януковичем Москви, зовнішньополітичні справи зажадали від українського керівництва присутності в Брюсселі. Спілкуватися з Європою відправився прем'єр, який спробував запевнити слухачів: в Україні все добре і демократія процвітає.
Безкомпромісна демократія
У першій половині травня взаємини української влади з об'єднаною Європою істотно загострилися. Скандал з голодуванням і гематомами Юлії Тимошенко, загроза політичного бойкоту Євро-2012, перенесення ялтинського саміту голів держав Центральної та Східної Європи - офіційна дружба стрімко набувала дуже недружніх рис. У непростій ситуації правлячий табір схилився до сценарію "Зберегти обличчя при мінімумі зусиль" і взяв було на озброєння тезу "Пауза піде відносинам на користь". Однак можливостей для повноцінної "паузи" обставини надати не могли - на 15 травня було намічено засідання ради "Україна - ЄС".
Категорично несприятливими умови потенційного візиту українських можновладців до Брюсселя назвати було не можна. Незважаючи на сильну "бойкотну" віддачу в верхах низки ключових країн Євросоюзу, піддавати Київ обструкції на ЄС-рівні європейські політики поки не поспішають. Напередодні приїзду до Бельгії делегації від правлячого табору, очолити яку повинен був Микола Азаров, українське питання обговорювалося на зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС. Як з задоволенням констатували союзники України - про повноцінний бойкот мова все ж не зайшла. "Жоден з міністрів закордонних справ не пропонував бойкотувати Євро-2012", - заявив 14 травня міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який тут же уточнив, що "більшість міністрів вважає, що в України є ще шанс змінити ситуацію".
Короткий перелік надаваних їй шансів українська сторона змогла дізнатися вже наступного дня під час засідання двосторонньої ради. "Наш сигнал простий - політична асоціація та економічна інтеграція - на столі. Все вже зроблено, але Україні потрібно продемонструвати відданість європейським цінностям. Для цього існує простий шлях: перше - це проблема виборчого правосуддя в країні, друге - провести вільні і справедливі вибори, третє - проведення реформ. Всі ці цілі досяжні", - пояснив голова МЗС Данії Віллі Сьовндал, що головував на зустрічі.
Судячи з усього, від Києва в Європі чекають вже не стільки загальних обіцянок, скільки досить конкретних дій у всіх зазначених напрямках - від конституційної реформи, яку Україні рекомендують підготувати "в тісній співпраці" з Радою Європи та Венеціанською комісією від антикорупційних кроків до енергетичних, адміністративних і "держфінансових" реформ, часткове фінансування яких ЄС готовий відновити тільки в разі успішного впровадження. Зважаючи на ключові проблеми, чималу увагу приділив Брюссель і передвиборчим, і юридичним питанням. Так, похваливши Україну за схвалення нового Кримінально-процесуального кодексу, Європа рекомендує продовжувати оптимізувати законодавство щодо правосуддя і переглянути норми про захист і обвинувачення, особливості формування і роботи Вищої ради юстиції, деякі моменти закону про судоустрій і - окремим рядком - знакові в нинішніх реаліях статті 365 і 265 КК, що стали фатальними для засуджених опозиціонерів.
Принциповою новизною побажання Євросоюзу не вирізняються. Правда, варто відзначити, що в міру невтілення їх у життя Брюссель не тільки повторює свої вимоги, а й посилює їх тональність, зберігаючи при цьому публічно непорушну віру в успіх Угоди про асоціацію. "Ми віримо, що відмова від процесу асоціації буде зрадою громадян і зрадою принципів Східного партнерства. Але це не означає, що ми будемо йти на компроміс в питанні демократичних цінностей, прав людини, основних свобод і верховенства права, які є частиною цієї угоди", - не перший раз нагадав єврокомісар з питань розширення і політики сусідства Штефан Фюле. "Компромісні" проблеми, ймовірно, міг би підтвердити і той факт, що в Брюсселі Микола Азаров зміг провести далеко не всі спочатку заплановані зустрічі. "Прем'єр-міністр Азаров звернувся з проханням зустрітися з Ромпеєм (Германом ван Ромпеєм - головою Європейської ради) і Баррозу (Жозе Мануелем Баррозу - президентом Єврокомісії), проте ці зустрічі не були підтверджені", - пояснював 15 травня представник ЄС в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра. Втім, своїм баченням українських проблем з правосуддям і демократією український прем'єр ділився під час дводенного візиту не раз, приділивши їм особливу увагу, виступаючи перед Європарламентом.
"Все хорошо, прекрасная маркиза"?
Якщо політики країн Євросоюзу використовували приїзд Миколи Азарова як привід вкотре сформулювати "демократичні" претензії до української влади, то для правлячого табору 15-16 травня дали можливість ширше поділитися своєю точкою зору. І можливістю цією Київ розпорядився в очікуваній манері. Не заперечуючи існування деяких труднощів, Микола Янович все ж з наявністю проблем погоджувався досить вибірково і вельми своєрідно, не втрачаючи шанс перевести предмет бесіди в більш комфортну для себе площину. Цікавим прикладом тому служить ситуація з міжпартійною взаємодією. 15 травня лідер фракції соціал-демократів у Європарламенті Ханнес Свобода засумнівався в доцільності партнерства своєї політсили з Партією регіонів. У відповідь на що прем'єр-міністр України запросив його на з'їзд Партії регіонів - познайомитися з вітчизняною демократією ближче. "Щоб партнери могли побачити, як вибудовується програма, і подивитися, як Україна підготувалася до чесних виборів", - уточнив Микола Янович.
Якщо робити висновки з травневих заяв прем'єра перед Європарламентом, то ніяких серйозних претензій Брюсселя до стандартів київської демократії і бути не може. Річна доповідь в рамках реалізації політики сусідства свідчила: "Сфера головної і стійкої демократії в Україні в 2011 році зазнала подальшого погіршення". Але голова українського уряду під час конференції "Україна і ЄС: яке майбутнє?" поділився принципово іншим баченням того, що відбувалося в останні роки. "Ми багато зробили на шляху розвитку демократії. І зробили за два роки набагато більше, ніж за всі попередні 20 років", - упевнений Микола Азаров.
За великим рахунком, складалося враження, що значна частина претензій європейських партнерів "скочувалася" з позиції української сторони, як з гуся вода. Зауваження про необхідність провести чесні вибори Микола Азаров парирував твердженнями про те, що ні на що інше вітчизняна влада і не розраховує. "Для нас це важливе, принципове завдання: зробити так, щоб вибори пройшли відповідно до європейських підходів, європейських цінностей, щоб вони дійсно були визнані європейською спільнотою демократичними", - переконував слухачів прем'єр, використовуючи такі яскраві аргументи, як майбутнє ПР, - краще програти вибори, ніж дати привід сумніватися в демократії в Україні. Але ми маємо намір вибори виграти".
Питання до стану вітчизняної демократії і свободи слова викликали схожу реакцію. Ніяких політичних переслідувань в Україні немає, вважає лідер Кабінету, знаходячи цій тезі підтвердження в "обличчі" трансляції недавнього форуму опозиції. Аналогічне і ставлення до заяв про вибірковість вітчизняного правосуддя. "Нам сто років вона не потрібна", - висловився Микола Янович з приводу Юлії Тимошенко, знову повторюючи аргументи в стилі "Ніякої політики, сама корупція!".
Та й саме підняття теми кримінального переслідування колишньої голови уряду ("не головної у відносинах" з ЄС - наполягає Азаров) дало її колезі ще один привід перейти від захисту до наступу. Якщо європейців, схоже, цікавила здебільшого "репресивна" тема, то гостю з України ближчою виявилася "газова". "Росія зі свого боку хоче повністю відмовитися від транзитних послуг, які зараз надає Україна. А ми змушені повністю позбавлятися від поставок газу з Росії. Хіба це не абсурдна ситуація, особливо в умовах нестабільності на світових ринках?", - поскаржився Микола Азаров на нечуйність партнерів, нагадуючи про те, як Київ розраховує на допомогу Брюсселя. Зі свого боку, прем'єр готовий піти на деякі поступки і в незручному "навколоправовому" питанні. Оскільки з демократією в Україні справи йдуть непогано, українська влада згодна і на деяку публічність. Так, 16 травня стало відомо, що при розгляді касації у "газовій справі" може бути присутнім представник ЄС. Також Київ готовий погодитися і на інше прохання президента ЄП Мартіна Шульца - про направлення "групи докторів і медичних експертів на додачу до німецького лікаря з тим, щоб також подивитися на лікування Тимошенко".
Подібні широкі жести, ймовірно, повинні продемонструвати і відкритість керівництва країни, і його кришталеву віру у власні демократичні успіхи. Однак не слід забувати про те, що останнім часом чиновники ЄС, схоже, все менше схильні вірити в заяви і все ретельніше придивляються до їх реалізації. Бадьорі промови представників правлячого табору можуть внести свою лепту у створення альтернативної політреальності, в якій до влади України за визначенням не може бути серйозних претензій. Але і ця реальність зажадає верифікації. "В результаті, це лідери України повинні вирішити, чи хочуть вони повести країну в напрямку Польщі чи в напрямку Білорусі. І, відповідно, наслідки залежатимуть від їх вибору. Якщо вони хочуть йти по європейському шляху, то це буде перевагою для суспільства України. Якщо ж вони хочуть привести країну до Білорусі - о`кей, вони прийдуть до Білорусі", - ще 14 травня підсумовував стан справ голова МЗС Швеції Карл Більдт. І яких би гостей не допускали на процеси/в лікарні, швидше за все, від Києва будуть потрібні більш серйозні докази відданості європейським цінностям. І за підсумками парламентських виборів - в останню чергу.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
