954
Путін згадав про Тимошенко
Хвиля політичного обурення, що піднялася після оприлюднення заяви про побиття Юлії Тимошенко, накрила не тільки Захід, але і найближчого сусіда. Напередодні інавгурації Володимира Путіна Москва знову заступається за екс-прем'єра. Причому з призабутим вже запалом.
Захищай і володарюй
Скандал, що вибухнув після опублікування фото з синцями колишньої глави уряду, для офіційного Києва вже зараз виливається в небажання президентів низки країн відвідати саміт глав держав Центральної та Східної Європи і цілком вірогідний бойкот українських матчів Євро-2012 з боку чималого числа європейських політиків. Втім, з боку Європи і США складно було очікувати принципово іншої реакції. А ось раптова "протимошенківська" активність верхівки РФ хоч і не здається зовсім вже несподіваною, але все одно привертає чи не більше уваги.
З очевидних причин Росію важко назвати великим шанувальником судового переслідування екс-прем'єра в тій його частині, що стосується контрактів 2009 року. До фрагменту "справи ЄЕСУ", що стосується збитків, понесених Міноборони РФ, з не менш очевидних причин ставлення все ж інше... Однак, незважаючи на регулярні заяви з основним посилом "Не треба змішувати політику і бізнес!", не можна було сказати, що Кремль надто старається захищати екс-прем'єра. Протягом розгляду "газового справи" в суді найбільше дипломатичне нерозуміння з боку РФ викликали все більш мляві спроби українського політикуму розпитати про обставини підписання договорів главу "Газпрому" Олексія Міллера і самого Володимира Путіна - чи то у Верховній Раді, в рамках "комісійного" розслідування, чи то прямо в суді. Як відомо, майже синхронний порив Інни Богословської і Віктора Ющенка Генпрокуратура не підтримала, і від необхідності давати свідчення глава російського уряду був позбавлений. А неприємний осад за підсумками процесу, схоже, у Москви все-таки залишився. "Не можемо в цьому зв'язку не відзначити і очевидний антиросійський підтекст у всій цій історії. По суті справи, Тимошенко судили за чинні та ніким не скасовані юридично зобов'язуючі угоди між ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз України", - така була заява МЗС РФ - реакція на вирок Юлії Володимирівні. Але в наступні місяці російське керівництво було більше поглинене внутрішніми проблемами - парламентськими виборами, масштабними акціями протесту, президентськими виборами - а майже небувало бурхливе співчуття Юлії Тимошенко змусило себе чекати майже півроку.
Те, що Росія практично миттєво включилася в загальний потік обурення з приводу того, що імовірно сталося за стінами Качанівської колонії, спочатку виглядало дещо несподівано. При цьому перша реакція МЗС РФ була порівняно стриманою і, як уже згадували "Подробиці", відповідала, швидше, "м'яким" зразкам європейського обурення. Не можна сказати, що потім заяви представників правлячих кіл РФ стали по-справжньому різкими, але все ж і тональність їх, і широта охоплення змінилися. Позиція російського зовнішньополітичного відомства свій "загальний характер" не змінює. "Розраховуємо, що владою України буде вжито всіх необхідних заходів щодо повного дотримання законних прав пані Тимошенко, проявлена гуманність і знайдені шляхи адекватних форм реагування для вирішення ситуації, що склалася", - повідомив 26 квітня на брифінгу офіційний представник МЗС РФ Олександр Лукашевич. Зате правлячий "тандем" через кілька днів почав висловлюватися і яскравіше, і конкретніше.
З одного боку, з приводу української влади заочно, але нелицеприємно висловився Дмитро Медведєв, реагуючи на претензії з приводу того, що Росія критикує за недотримання прав людини тільки своїх опонентів. 28 квітня у глави російської держави знайшлося і кілька каменів у город Білорусі та України. "Можна ненавидіти один одного, можна говорити все що завгодно в полемічному запалі, і в запалі політичної боротьби, але коли на лаві підсудних і у в'язниці опиняються учасники президентської гонки, прямі суперники по політичному процесу, це, як мінімум, викликає величезне здивування, навіть з урахуванням наших багатих тоталітарних традицій", - так Дмитро Анатолійович одним махом зрівняв Олександра Лукашенка, який практично перебуває в ізоляції з боку Заходу, і Віктора Януковича, а через кілька днів у його прес-службі знову назвали справу Тимошенко "політичною".
З іншого боку, поки що чинний президент грав роль "поганого слідчого", президент нещодавно обраний раптово виконав партію "хорошого". 3 травня Володимир Путін не тільки засудив європейську "антифутбольну" реакцію на адресу України, але і виступив з "гуманітарних" позицій. "Що стосується гуманітарної сторони справи, то якщо Юлія Володимирівна вважатиме можливим і якщо влада України, наші українські партнери, погодяться з цим, ми із задоволенням прийняли б Юлію Володимирівну Тимошенко в Росії для лікування в будь-який зручний для неї і для влади України час в будь-якому лікувальному закладі", - продублював німецьку ініціативу Володимир Володимирович. Захист Юлії Тимошенко до такої ідеї поставився схвально, а от в Генеральній прокуратурі "знижку" не готові робити і для керівництва РФ...
Непроста дружба
Пропозицію Володимира Путіна деякими експертами відразу ж було розцінено як непоганий іміджевий хід Кремля. "Фактично підтримавши Тимошенко, Москва висловила власну думку про процеси, що відбуваються в Україні. І вона радикально відрізняється від думки команди Януковича", - вважає російський політолог Андрій Рощин.
Демонстрація подібного роду відмінної думки - крок передбачуваний і, треба думати, себе виправдовує. Виявляючи підтримку Юлії Тимошенко в такій формі, офіційна Росія одночасно і потрапляє в загальний струмінь занепокоєння про права людини; і показує себе більш стриманим і надійним партнером України, ніж Євросоюз, який "зазіхнув" на спортивне свято, і наголошує на непорушності своїх позицій. На відміну від своїх давніх німецьких партнерів, Москва залишила осторонь не найактуальніше для неї футбольний питання і зосередилася на насущному. "Повторюю ще раз, на думку наших юристів, ніякого порушення закону - ні українського, ні російського - не було допущено", - знову прокоментував проблему контрактів-2009 Володимир Путін. "Це позиція Росії, яку вони відстоюють постійно, тому що у Путіна з Тимошенко склався такий формат відносин, який не дозволяє РФ міняти свою позицію, бо це пов'язано з газовими контрактами", - уточнює засновник компанії "Research & Branding Group" Євген Копатько.
Нагадування про те, що зниження ціни на газ може і не бути, що звучать за кілька днів до інавгурації колишнього і майбутнього президента РФ, після якої правлячий табір України очікував якнайшвидшого розв'язання "газового" питання, - не найприємніший сигнал для Києва. Судячи з усього, позиція РФ не змінюється, а скандал з побоями Юлії Тимошенко дав ще один привід про це нагадати. У такій ситуації важко очікувати, що з приходом до президентської влади Володимира Путіна російсько-українські відносини,що було забуксували, раптом на повному ходу полетять до загального благоденства. Судячи з політичних наслідків, взаємини Володимира Путіна з Віктором Януковичем і раніше не можна було назвати зразком теплоти і готовності до взаємних поступок, поза прямою залежністю від відсутності консенсусу у "справі Тимошенко". "Путін розчарувався в Януковичі - не такий він проросійський, як здавалося", - зазначає директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
І хоча подальша взаємодія двох держав залежить від багатьох факторів, те, що відбувається, часом справляє дивне враження. Крім ситуації з солідаризацією Росії з Європою і підтримкою Володимиром Путіним Юлії Тимошенко, стан справ розпалює і загадкова інтрига з готовністю/неготовністю українського президента відвідати інавгурацію російського колеги. То Київ каже, що чекає офіційного запрошення (а Москва повідомляла, що спеціально кликати глав держав на торжество "за традицією" не планує), то в пресі з'являється інформація про те, що Віктор Янукович в Москву не полетить, то сам гарант додає інформаційного сум'яття обтічними формулюваннями про українську сторону, яка буде представлена на "високому рівні"... Фахівці не відкидають, що подібна нерішучість може мати свою мету. "Я не відкидаю, що від нас все одно хтось поїде, але питання в тому, хто це буде і чи буде це сам президент Янукович. Можливо, це відтягування має показати, що українська сторона готова наполягти на своєму", - припускає політолог Олексій Гарань. У кожному разі, одним тільки відвідуванням інавгурації гордіїв вузол конфлікту сфер впливу не розрубати. Особливо з урахуванням довгого списку ймовірних факторів впливу, в який газові розбіжності, вибори, що наближаються, і "євро-бойкот" можуть вписати ще не один рядок.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
