1002
Про користь радянських свят
Першотравень і День Перемоги, які в нашій свідомості чітко закріпилися, як радянські свята, корисні для України і в умовах незалежності.
У переддень травневих свят традиційно постає питання, а чи потрібні вони взагалі Україні. З одного боку, Першотравень, міжнародне свято трудящих, що народилося в США в 1886 році і відзначається у майже 150 державах світу, у свідомості нашого суспільства спочатку закріпилося як суто радянська дата, а зараз потихеньку втрачає і цей сенс, перетворюється на звичайний привід для виїзду на природу. У той же час, перед Днем Перемоги суспільству не уникнути в кращому випадку гарячих дискусій, а в гіршому - нових зіткнень людей з різними прапорами, таких, які, наприклад, були 9 травня минулого року у Львові. У той же час, ми до сих пір не усвідомили, наскільки штучні всі ці суперечки і конфлікти.
Більше того, можна сміливо стверджувати, що травневі, радянські по суті свята (так, 1 травня - день міжнародний, але, повторимося, в нашій країні він мало ким сприймається у відриві від СРСР і його традицій) для нашої країни корисні.
По-перше, вихідний для українця - це завжди дуже важливо і радісно. Що б там не говорив Микола Азаров щодо того, що ми надто багато відпочиваємо, суто психологічно довгі вихідні - річ суттєва. Це ж дні, коли більшість із нас може ненадовго забути про те, де взяти гроші, чим нагодувати сім'ю, і просто виїхати на природу та шашликів поїсти. Або по місту погуляти. Та й взагалі, в нашому Кабміні дуже багато говорять про продуктивність праці і дуже рідко - про психологічний стан людей, які її забезпечують.
Але любов до вихідних - річ досить таки суб'єктивна і не основна. Друга причина, через яку маївку можна називати корисною - світоглядна, і має під собою дуже серйозні підстави. Банально, але факт - недавнє радянське минуле за короткий час нашої незалежності нікуди дітися не могло. Відразу обмовимося, ніхто не збирається аналізувати радянську ідеологію і вже, тим більше, її хвалити. Але тут доречний маленький ліричний відступ. Я, наприклад, є радше противником, ніж прихильником ідеології, пов'язаної з СРСР. Не затятим, але все ж. А от з Першотравнем у мене пов'язані лише найприємніші дитячі спогади. В цей день я, років так з трьох, намагався взяти червоний прапорець і потрапити в колону демонстрантів, які йшли до пам'ятника Леніну. І завжди пишався, коли це зробити виходило. А найбільше гордість розпирала, коли поруч йшов мій дід, від цього навіть прапорцем розмахувати було радісніше. А тепер скажіть, якщо мені, людині, яка давно вже не вірить ні в які політичні ідеали, тим більше комуністичні, так приємно згадувати свій дитячий Першотравень, наскільки значуще це свято для тих, хто до сих пір цінує символи свого радянського життя? А таких у нас - значна частина населення.
Те ж саме, до речі, і щодо Дня Перемоги. Більша частина нашого сьогоднішнього суспільства ніколи не визнає того, що ветерани Великої Вітчизняної (саме так, а не Другої світової) воювали за якісь неправильні речі або цінності. І ніколи не сприйме нормально, якщо цих людей будуть освистувати або не пускати покласти вінки до пам'ятника. І неважливо, в якому місті це буде відбуватися, - Донецьку чи Львові, як це було рік тому. До речі, цілком можна стверджувати, що найбільш неправильна тенденція останніх років, пов'язана з травневими святами, - війна символів. Адже абсолютно незрозуміло, навіщо обговорювати, хто цінніший для сучасної України - солдат Червоної Армії чи УПА, обидва вони зробили свій внесок у те, якими ми є зараз, і порівнювати їх - значить намагатися штучно принижувати когось. Незрозуміло і те, навіщо нам спеціально дозволяти або забороняти категорично ті червоні прапори, згадувати при цьому фашистську символіку (знову-таки, історично, ці речі порівнювати не можна) і так далі. Так уже склалося, що радянське минуле зараз - річ, важлива для великого числа українців. Безумовно, свою актуальність воно, в плані впливу на світогляд, втратить. Але це станеться не зараз, а поки людей, які поважають символи СРСР, у нас достатньо, і радянські свята корисні і важливі.
Нарешті, найголовніше. В цьому році в Україні конфліктні дати, принаймні, поки, затьмарюють гучні події типу вибухів у Дніпропетровську або побиття Юлії Тимошенко. Нічого хорошого в цьому всьому, звичайно нема, але раптом трапиться так, що українці просто забудуть про те, що на те ж 9 травня їм обов'язково потрібно буде визначатися, на чиєму вони боці, їхати кудись з червоним прапором, забороняти його і так далі? А далі звикнемо...
А найголовніше, про що потрібно пам'ятати, радянські травневі свята поки що - данина поваги досить великому числу наших співвітчизників, і цього цілком достатньо для того, щоб вони були. Головне, щоб більше нічого і ніде не вибухало.
Зі святами!
Родіон Комаров
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
