Нацбанк має намір монополізувати ринок безготівкових платежів


Нацбанк має намір монополізувати ринок безготівкових платежів

Національний банк України зробив чергову спробу встановити тотальний і необмежений контроль над безготівковими розрахунками та платіжними системами на території України. Банківський регулятор підготував і має намір внести на розгляд Верховної Ради новий варіант закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків)".

Варто зазначити, що індустрія живе очікуванням чіткого закону в сфері регулювання безготівкових платежів уже більше двох років. Традиційно для України, сьогодні у своїй роботі учасники ринку змушені керуватися цілою купою резолюцій, актів і рекомендацій, попутно відбиваючись від хаотичних спроб законодавців нав’язати їм незрозумілі для них правила гри. В минулому однозначний протест всіх ключових гравців, включаючи великі банки, платіжні системи та бізнес асоціації, викликали славнозвісні законопроекти 6465 і 6466. Обурення банківського співтовариства цілком зрозуміло - крім незрозумілого змісту, що передбачає монополізацію ринку одним постачальником послуг, учасників індустрії обурив сам підхід до процесу створення законопроектів - поспішно, без обговорень та консультацій з представниками індустрії.

Однак, такий підхід не є досадним непорозумінням, а радше є нормою української законотворчості. Нинішній законопроект також готувався без участі основних гравців ринку, зокрема представників провідних банків і платіжних систем, і публічно не обговорювався. Законопроект у проміжній версії був опублікований на сайті НБУ, однак формальний збір побажань від гравців ринку не привів до істотної корекції змісту документа. При цьому і міжнародні платіжні системи, і представники банківського співтовариства не раз заявляли про свою готовність співпрацювати з НБУ з метою розробки прогресивного законодавства для регулювання ринку безготівкових платежів. І напевно, їхній досвід міг би бути корисним. Хоча б виходячи з тих міркувань, що світова індустрія електронних платежів успішно розвивається вже понад 50 років, в той час як Україна з часткою безготівкових платежів близько 8% стоїть тільки на початку цього шляху. При цьому в нашій країні цей розвиток відбувається радше всупереч, ніж завдяки підтримці регуляторів, і всі успіхи, якими ринок може похвалитися сьогодні, є результатом зусиль якраз міжнародних платіжних систем і комерційних банків, які продовжують інвестувати в індустрію, її інфраструктуру і фінансову грамотність власників карток.

Законопроект рясніє формулюваннями типу "згідно зі встановленими" правилами, "має право встановлювати вимоги" - при цьому про які саме правила йде мова, які вимоги можуть бути встановлені, так і залишається загадкою, не підлягає розголосу. Зокрема, окремі ключові норми запропонованого документа, а саме, право НБУ встановлювати вимоги до платіжних систем або норм про кліринг та маршрутизації транзакцій, є вкрай непрозорими і несуть небезпеку надмірно широкої інтерпретації. Фактично регулятор закладає в законі карт-бланш для будь-яких своїх подальших ініціатив, не бажаючи навіть обговорювати деталі з членами Парламенту, який буде ухвалювати законопроект. Законодавче закріплення таких важливих положень в таких формулюваннях означає, що українські банки та платіжні системи будуть змушені працювати в умовах правил, які постійно змінюються, і не зможуть здійснювати навіть середньострокове планування своєї діяльності. Подібні норми роблять законопроект надзвичайно вразливим перед зловживаннями в інтересах окремих гравців, і фактично створюють умови для встановлення для них певних преференцій і штучного обмеження конкуренції на ринку. Більше того, законопроект, в його нинішній редакції, практично перетворює НБУ на головного гравця - а не регулятора - на українському ринку безготівкових платежів, вводячи серйозні обмеження конкуренції. Наслідком його схвалення практично зі стовідсотковою ймовірністю стане встановлення непрозорої чиновницької монополії.

Враховуючи все вищесказане, напрошується очевидний висновок: закон в існуючій редакції найкращим чином ілюструє відомий вислів "Закон як дишло-як повернув, так і вийшло". Звідси і питання про те, в чиїх інтересах буде використовуватися закон. На жаль, явно, не в інтересах українських банків і простих споживачів. Адже всім зрозуміло, що відсутність конкуренції завжди веде до обмеженого набору продуктів і послуг для споживачів, зниження конкурентоспроможності українських банків як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках фінансових послуг, уповільнення впровадження інновацій та скорочення обсягу інвестицій в індустрію.

Деякі експерти галузі, зокрема аналітики Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігоря Бураковського та юридичної фірми Baker & McKenzie вважають, що якщо законопроект буде схвалений в даній редакції, то міжнародні платіжні системи, такі як Visa і MasterCard змушені будуть переглянути свій підхід до українського ринку і не виключено, що частково або повністю можуть його покинути. Що й не дивно - на жаль, вітчизняний бізнес вже дещо звик працювати всліпу через відсутність чітких правил гри, але навряд чи з такими стандартами будуть миритися міжнародні гравці.

Наслідки такого кроку для економіки України передбачити неможливо, але світова фінансова криза здатна зблякнути на цьому тлі. Протягом 15-ти років міжнародні платіжні системи і банки докладають чимало зусиль і інвестують значні кошти в розвиток українського ринку електронних платежів і фінансову освіту українців в інтересах його учасників (банків, споживачів, торгово-сервісних підприємств). І всі ці зусилля не проходять марно. На сьогоднішній день спостерігається стабільний розвиток ринку електронних платежів як в плані кількості платіжних карток і зростання обсягів платежів, різноманітності платіжних послуг і технологій, так і в плані розвитку платіжної інфраструктури нашої країни. Українські банки у співпраці з міжнародними платіжними системами впроваджують інноваційні, часом більш сучасні, ніж на Заході, продукти та послуги для споживачів в Україні, здійснюють безперервні інвестиції в безпеку електронних платежів. Але цифра 8% обсягу безготівкових платежів - це, з одного боку, показник потенціалу українського ринку електронних платежів, з іншого боку - абсолютно чіткий сигнал усім і, насамперед, регулятору, про те, як багато індустрії ще потрібно зробити, щоб повною мірою розкрити цей потенціал. І закручування гайок вже точно не буде цьому сприяти.

Ще одне закономірне питання, на яке бізнес зневірився отримати відповідь, стосується обсягів і джерел фінансування ініціатив регулятора. Переформатування і переділ сфери платежів, яке пропонує НБУ в своєму законопроекті, вимагає значних інвестицій і може перешкодити послідовному розвитку ринку, вважають найбільші його гравці. Розробники законопроекту не представили учасникам ринку ніяких розрахунків вартості і строків впровадження запропонованих змін, інформацію про джерела фінансування, а також оцінку економічної ефективності запропонованих ініціатив для банків і власників карток. Очевидно, розрахунок йде на те, що платіжні системи і великі банки будуть "змушені до співпраці "і врешті-решт погодяться інвестувати в проекти Нацбанку. Але це не дуже схоже на стимулювання інвестицій - скоріше, на їх вимагання.

Крім ризику остаточної втрати репутації України з точки зору привабливості країни для іноземних інвесторів (а на сьогоднішній день цей показник впав до рекордно низького рівня - Україна посіла 152 місце з 183 в рейтингу "Ведення бізнесу - 2012: ведення бізнесу в більш прозорому світі" (Doing Business 2012), багато в чому через побоювання інвесторів потрапити під жорсткий адміністративний прес і крайню невизначеність), обмеження конкуренції на національному ринку електронних платежів і можливий відхід з ринку міжнародних платіжних систем загрожують численними негативними наслідками для власників банківських карток, комерційних банків та розвитку національної платіжної інфраструктури в цілому. Мова йде про скорочення обсягів безготівкових розрахунків, незахищеність українських споживачів від шахрайства, збільшення вартості послуг і обмеження конкуренції на ринку. І, на жаль, цей згубний для українського фінансового сектора процес вже почався. Зокрема, в іноземних банків все менше бажання працювати в Україні: згортається кредитування, закриваються філії, а частина банків взагалі йде з ринку або відмовляється від цілих сегментів бізнесу, перш за все, це стосується роздробу. На щастя, в світі, і в СНД зокрема, ще є країни з більш теплим, ніж в Україні, інвестиційним кліматом. І те, що зараз бізнес коректно називає "переглядом напрямків роботи", ризикує стати втечею міжнародних компаній з країни.

Іншими словами, пропонований законопроект не тільки докорінно змінює всю галузь електронних платежів, але і потенційно здатний перешкодити подальшій інтеграції України в європейську та глобальну фінансову системи.

У контексті всього вищесказаного згадується нещодавня новина про те, що Швеція планує повністю відмовитися від використання готівкових грошей. При цьому, частка готівкових грошей у шведській економіці складає всього 3% проти, наприклад, 7% у США та 9% в Євросоюзі. І стає сумно від того, що молодий український ринок можуть відкинути в розвитку на довгі роки назад чиїсь нерозумні законодавчі амбіції та особисті інтереси.

Олександр Сергєєв

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "УНІАН", в будь-якому вигляді суворо заборонено.

Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування