715
Сировинними стежками
На відміну від металургії, видобуток і збагачення залізної руди в Україні в останні роки є прибутковим бізнесом. Але щоб не відставати від світових трендів, які формуються лідерами галузі в Австралії і Бразилії, українським ГЗК необхідно продовжувати інвестиції в підвищення якості продукції та розширення ринків збуту.
Торік гірничодобувні підприємства України збільшили основні виробничі показники. Видобуток залізної руди збільшився на 3% до 79,6 млн тонн. Виробництво залізорудного концентрату зросло на 3%, до 65,9 млн тонн, агломерату на 6%, до 42 млн тонн, окатишів на 1%, до 22,4 млн тонн. Майже половина виробленої сировини була відправлена на зовнішні ринки. Одночасно імпорт ЗРС скоротився більш ніж на 30%, що було пов'язано з поглинанням групою "Метінвест" ММК ім.Ілліча.
Сприятлива ринкова ситуація сприяє розвитку сировинного сектора, проте українські ГЗК зіткнулися з обмежувальними факторами: більша частина кар'єрів працює на межі можливостей, і подальше розширення збуту можливо тільки за рахунок експорту. Але невизначеність на зовнішніх ринках може призвести до зміни географічної структури експорту, але не до істотного зростання відвантажень на зовнішні ринки. "Поки чіткі плани збільшити виробництво окатишів на 20% в 2013 році задекларувала тільки компанія Ferrexpo. Проекти інших компаній будуть залежати від кон'юнктури на ринку. У 2012 році якщо і буде збільшення виробництва ЗРС в Україні, то незначне", - говорить аналітик ІК Concorde Capital Роман Тополюк, додаючи, що цінову динаміку, як і раніше, буде задавати Китай. Якщо в економіці КНР протягом року не буде істотних змін, то, за прогнозами Concorde Capital, середньорічні спотові ціни можуть залишитися на поточному рівні, а значить, в порівнянні з минулим роком знизяться на 16%. Але навіть у цьому випадку рудокопи отримають хороший прибуток. З іншого боку, в кінці лютого китайський центробанк зробив черговий крок щодо пом'якшення монетарної політики, знизивши норму обов'язкового резервування до 20,5%, що може стати стимулом для прискорення зростання китайської економіки і підняти ціни на ЗРС.
Ударні роки
Минулого тижня генеральний директор "Метінвест Холдингу" Ігор Сирий завив про намір групи протягом 5 років інвестувати 3 млрд дол. у розвиток гірничо-збагачувальних підприємств Кривбасу (Північний, Центральний та Інгулецький ГЗК). На перший погляд це не надто велика сума, особливо в порівнянні з 8 млрд дол., які "Метінвест" в минулому році пообіцяв вкласти в два маріупольські меткомбінати. Але насправді інвестиції в діючі ГЗК не порівнянні з потребами металургії. Крім того, за словами І.Сирого, за останні 5 років група вклала у свої криворізькі активи близько 2 млрд дол.
Загальне виробництво залізорудного концентрату на ГЗК "Метінвесту" в 2011 році склало 35,7 млн тонн - максимальний результат з моменту заснування групи в 2006 році. Втім, необхідно відзначити, що просте збільшення обсягів виробництва ЗРС не є пріоритетом для "Метінвесту", оскільки стратегія розвитку компанії до 2020 року ставить метою переробку всієї видобутої сировини власними потужностями. Саме тому кошти, що виділяються на розвиток ГЗК, спрямовуються в першу чергу на підвищення якості сировини.
Не менш стрімко розвивається компанія Ferrexpo, яка в 2011 році виробила 9,1 млн тонн окатишів з руди власного видобутку - кращий результат з 1990 року. При цьому для виробництва окатишів також використовувався привізною концентрат з Стойленського ГЗК (Росія). У 2011 році річний прибуток Ferrexpo досяг 575 млн дол. (+35% до показника 2010 року). Тому не дивно, що група прискорила будівництво Єристівського ГЗК, який буде запущений в експлуатацію вже в кінці поточного року.
Ще один великий гравець - Південний ГЗК (контролюється акціонерами Групи "Євраз" і "Смарт-Холдингом") - в 2011 році збільшив обсяг виробництва концентрату на 13%, до 10,1 млн тонн, а випуск агломерату - на 9%, до 1,8 млн тонн.
Для подальшого розвитку ГЗК необхідно інвестувати в збільшення потужностей кар'єрів і підвищення якості продукції (збільшення вмісту заліза в товарному концентраті і котунах).
Світові обрії
Вироблену продукцію необхідно продати, тому маркетологи компаній ведуть активний пошук нових ринків збуту, експериментуючи з логістикою і товарними групами. В останні роки одним з основних експортних напрямків є Китай. За даними Митного бюро КНР, в 2011 році з України було завезено 12,5 млн тонн залізорудної сировини. Роль азіатських споживачів зростає, хоча деякі гірничодобувні підприємства проектувалися і будувалися з метою здійснення поставок ЗРС до Європи.
Наприклад, Полтавський ГЗК (ПГЗК, контролюється компанією Ferrexpo) вже кілька десятків років співпрацює з металургами Центральної та Східної Європи. Їх частка в структурі збуту ПГЗК ще в 2010 році становила 66%. Але вже в 2011 цей показник знизився до 53%. "Стратегія збуту Ferrexpo полягає в тому, щоб розширити зв'язки з клієнтами преміум-класу з Азії, в тому числі Японії, Кореї та Китаю. Це дозволяє досягти більш високих балансових показників і диверсифікації в портфелі продажів. У 2011 році це призвело до збільшення експорту в Азію на 13% з відповідним скороченням експорту компанії до Європи", - сказав у коментарі Джейсон Кіз, директор Групи Ferrexpo з маркетингу.
В офіційній інформації "Метінвесту" вказується, що в першому півріччі 2011 року в структурі експортних поставок холдингу (45% від загального обсягу продажів) лідируюче становище займали споживачі з Південно-Східної Азії (26,5%) і Європи (18% ). При аналізі річних виробничих показників "Метінвесту" можна помітити, що в 2011 році реалізація концентрату споживачам з КНР знизилася на 600 тис. тонн, але при цьому збільшилися відвантаження окатишів (у компанії не уточнюють конкретне значення цього показника).
Істотну частину продукції експортує і Південний ГЗК, однак на підприємстві не розкривають структуру збуту за 2011 рік. При цьому в офіційній звітності ПГЗК за 2010 рік зазначалося, що клієнтами ГЗК були металурги Чехії, Словаччини, Сербії, Польщі та Китаю.
Навіть ArcelorMittal Кривий Ріг в кінці 2010 року здійснював пробні поставки ЗРС власного виробництва на адресу китайських споживачів. Ринат Старков, який на той час очолював підприємство, уточнював, що це разові відвантаження, за допомогою яких група змогла оцінити всі плюси і мінуси логістики. На жаль, на підприємстві не відповіли на запит про те, в які країни сьогодні здійснюється експорт сировини. Зазначимо, що переговори з китайськими компаніями ведуть і представники Black Iron - канадської компанії, що розвиває новий залізорудний проект в Кривбасі. Її менеджмент припускає, що потенційні споживачі з КНР можуть стати співінвесторами будівництва ГЗК в Україні.
Підвищена ставка
Крім розширення ринків збуту, українські ГЗК працюють і над підвищенням якості своєї товарної продукції. "Металургійні компанії в першу чергу звертають увагу на вміст заліза в концентраті і котунах. За цим показником українські ГЗК можуть конкурувати практично з усіма виробниками з Австралії чи Бразилії й істотно обганяють Індію. Але металургів також цікавить основність сировини і відсутність шкідливих домішок - фосфору і сірки. За цими показниками ми відстаємо від основних конкурентів в силу характеристик видобутої руди - у нас дуже високий вміст кремнезему, тобто руда кисла і більш високий вміст шкідливих компонентів", - говорить аналітик Dragon Capital Олександр Макаров.
У прес-службі Південного ГЗК, який випускає залізорудний концентрат із вмістом заліза 67%, зазначають, що підвищення якості продукції є запорукою конкурентоспроможності підприємства на світових ринках.
Макаров зазначає, що вимоги споживачів до характеристик сировини відрізняються в залежності від регіону. "В Європі вимоги до ЗРС вищі, ніж в КНР. Щоб розширити коло потенційних клієнтів, українські гірничодобувні підприємства інвестують у поліпшення якості продукції. У цих інвестпроектів відносно невисокий період окупності, і вони вигідні ГЗК", - говорить експерт. Втім, основні інвестиції таки йдуть на збільшення обсягів виробництва.
У разі скорочення глобального попиту на ЗРС споживачі віддадуть перевагу компаніям, які зможуть запропонувати більш якісну продукцію за більш привабливими цінами. У тому числі і з цієї причини українські підприємства продовжують модернізацію. В кінці 2011 року на Інгулецькому ГЗК було введено в експлуатацію другий комплекс магніто-флотаційного доведення концентрату вартістю близько 40 млн дол. і річною потужністю 3 млн тонн концентрату. Це дозволило підприємству збільшити потужність з виробництва концентрату преміум-класу з вмістом заліза 67% і вище до 6,5 млн тонн на рік. Крім того, з січня 2012 року ІнГЗК випускає товарний концентрат із вмістом заліза не нижче 65%, замість показника в 63,7%, який був раніше.
У 2014 році має бути завершений інвестпроект щодо поліпшення якості окатишів, вироблених на Полтавському ГЗК (обсяг інвестицій 212 млн дол.). "Для окатишів з 65% вмістом заліза існує більший ринок, і, звичайно, Ferrexpo буде отримувати більший прибуток, реалізуючи ці котуни. Коли ми повністю перейдемо на виробництво 65% окатишів, у нас залишиться можливість випускати котуни з вмістом заліза 62%, якщо на них буде попит", - відзначає Д.Кіз.
У 2012 році Південний ГЗК планує збільшити обсяг інвестпрограми в порівнянні з 2011 роком (було інвестовано понад 800 млн грн.). "Основний обсяг інвестицій буде спрямований на придбання нового обладнання, устаткування замість зношеного, а також капітальні ремонти. Зокрема, в даний момент продовжується будівництво ЦПТ (циклічно-потокової технології), перехід на перший клас споживання електроенергії. Буде проведено капітальний ремонт, з заміною понад 90% обладнання 1-ї секції рудозбагачувальної фабрики № 2, а також капітальний ремонт агломашини № 2", - йдеться в повідомленні прес-служби Південного ГЗК. Ці рішення дозволять не тільки покращити якість продукції, але і збільшити обсяги виробництва підготовленої сировини.
Згідно з прогнозами галузевих експертів сприятлива ситуація на сировинних ринках збережеться ще кілька років. Але після того як центр отримання прибутку почне зміщуватися з гірничодобувного в металургійний сектор, ГЗК доведеться задуматися над збереженням і збільшенням своєї рентабельності. З урахуванням темпів розвитку електрометалургії і дефіциту сталевого брухту хорошою альтернативою традиційним видам ЗРС може стати виробництво заліза прямого відновлення. Але поки ніхто з українських рудокопів не ризикнув стати піонером у цій галузі.
Павло Жданов
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
