1810
Морпорт для двох
Дмитро Фірташ і Лакшмі Міттал ще ніде не опинялися в такому близькому сусідстві, як у славному місті-порту Миколаєві. На початку поточного року вони майже синхронно закрили угоди щодо викупу великих стивідорних компаній, що працюють тут. Холдингу Фірташа OstChem дісталася компанія "Ніка-Тера", створена на базі місцевого терміналу з перевалки калійних добрив. "ArcelorMittal Netherlands B.V." купила ТОВ "Нікмет-Термінал", що займається вантаженням металопродукції в Миколаївському морському торговельному порту. Обидва бізнесмени бачать в цих придбаннях базові майданчики для відправки на експорт з України товарів, вироблених на їхніх підприємствах.
Прихід в гавань такого великого капіталу стимулював в порту гормон росту. У 2011 році обсяги перевалки в Миколаївському МТП зросли на 20%, а за січень-лютий 2012 - на 43,6%. Понад 10% додала в торішньому вантажообігу і безпосередньо "Ніка-Тера". Проте нові господарі запевняють, що всі рекордні перевали ще попереду. І щоб подолати їх, вони готові інвестувати додаткові кошти в інфраструктуру порту. Ризик лише в тому, що в якийсь момент Д.Фірташу і Л.Мітталу може стати тісно в одній на двох дельті Південного Бугу. Мабуть, портовому начальству потрібен окремий лоцман, здатний лавірувати між інтересами честолюбних сусідів. В даний момент цю роль репетирує колишній начальник Миколаївського порту Василь Капацина, який очолює сьогодні Дніпро-Бузьку асоціацію морського бізнесу.
Азотна Ніка
Вантажні потоки Л.Міттал і Д.Фірташа поки розділені і в просторі, і в номенклатурі. Впритул вони не перетинаються, і це дозволяє Миколаївському порту купатися в любові двох багатих няньок. Але в той же час він змушений підлаштовуватися під їхні запити. Приміром, забезпечувати першочерговість проводки суден, що йдуть до них, закривати очі на можливі екологічні наслідки різкого зростання трафіку. Той же OstChem, купуючи в минулому році "Ніка-теру", чітко уявляв, що саме через ці морські ворота він тепер буде проводжати на експорт основну масу мінеральних добрив, вироблених на хімпідприємствах холдингу. Включення власного порту в газо-азотний ланцюжок Д.Фірташа додає його товару додаткову конкурентоспроможність і зменшує залежність від інших хімпортів України.
Формально власником "Ніка-Тери" виступає зареєстрована на Кіпрі фірма "Forogono Ventures Limited". Але Д.Фірташ публічно кілька разів підтверджував, що має безпосередній стосунок до цієї оборудки. За його словами, він має намір незабаром наростити вантажопотік "Ніка-Тери" в 3 рази - з 4-4,5 млн тонн до 12-15 млн тонн на рік. І не пошкодує на це 150 млн дол. інвестицій. Інакше й не вийде. Потужності, які є зараз у розпорядженні стивідора, сильно розмахнутися не дозволяють. Вони завантажені вже більш ніж на 80%. Сьогодні "Ніка-Тера" має три терміналами (для добрив, зерна і генеральних вантажів), 5 причалами загальною довжиною 1045 м з глибиною в 11,5-12,5 м і двома станціями розвантаження вагонів - мінераловозів і зерновозів. Їх сумарна пропускна спроможність - близько 200 вагонів на добу. Ця інфраструктура дозволяє щодоби вантажити на судна 7 тис. тонн добрив і 10 тис. тонн зернових, тобто не більше 6 млн тонн за рік (генеральні вантажі істотної ролі в роботі компанії не відіграють). Одночасно тут можуть обслуговуватися два судна вантажопідйомністю 40 тисяч тонн і одне судно вантажопідйомністю 20 тисяч тонн.
Крім того, Д.Фірташ планує побудувати на прилеглій території нові причали і складські приміщення. Восени минулого року він отримав дозвіл Миколаївської міськради на викуп чотирьох земельних ділянок загальною площею майже 86 тис. кв. м, прилеглих до зони діяльності "Ніка-Тери". Земля дісталася йому за копійки - близько 3,2 млн грн. Тоді як за саму "Ніка-Теру" OstChem заплатив, згідно з оцінками експертів, до 1 млрд грн. Новий власник, як повідомив технічний директор порту Валерій Утюжніков, вже почав готувати проектну документацію під будівництво своєї окремої залізничної станції, а також об'їзної залізниці та автомобільної дороги, що ведуть до порту. Нові дороги - це найбільш злободенна проблема, адже вже сьогодні безперервний вагонопотік створює затори автотранспорту, якому все важче проскочити залізничний переїзд на Жовтневому проспекті.
Оперативно нарощувати портові потужності Д.Фірташа спонукає і оптимістична виробнича динаміка практично на всіх його чотирьох хімічних підприємствах - черкаському і сєверодонецькому "Азотах", "Рівнеазоті" і горлівському "Стиролі". Всупереч наріканням на дорогий газ і нефартову зовнішню кон'юнктуру минулорічний експорт міндобрив з України зріс на всіх фронтах, і суттєво. У грошовому вираженні обсяг такого експорту перевищив 1,8 млрд дол., що мало не в 2 рази більше, ніж в 2010 р. Якщо ж рахувати фізичні показники, то відправка за кордон аміачної селітри збільшилася в 2,3 рази - з 382 тис. тонн до 863 тис. тонн, карбаміду - в 1,4 рази, з 2,2 млн тонн до 3,5 млн тонн. До 70% цих експортних партій припадало на продукцію підприємств Д.Фірташа. Правда, біля виходу до моря потоки розпорошувалися на два порти - Одесу та Миколаїв. Але у зв'язку із заходом в місто корабелів холдингу OstChem можна прогнозувати, що поступово ковдру буде перетягнуто в бік "Ніка-Тери". Ймовірно, туди ж Д.Фірташ постарається по максимуму залучити і хімічні вантажі свого російського партнера Аркадія Ротенберга - власника россошанських "Міндобрив".
Майже як Гент
Юристи Л.Міттала оформили його права власності в Миколаївському морському торговельному порту навіть дещо пізніше, ніж це зробив Д.Фірташ. Однак історія їхніх партнерських відносин з компанією "Нікмет-Термінал" набагато довша, ніж у OstChem з "Ніка-Терой". До недавнього часу основним засновником "Нікмет-Терміналу" виступала одеська фірма "Варан", одночасно і головний експедитор вантажів криворізького меткомбінату. У 2011 АМКР вже де-факто контролював миколаївського стивідора через кіпрську офшорку, а в лютому 2012 р. статус власника був підтверджений і де-юре. Мажоритарним акціонером "Нікмет-Терміналу" став голландський підрозділ групи Л.Міттал - "ArcelorMittal Netherlands BV". За "обновку" він заплатив близько 23 млн дол., включаючи погашення 5 млн дол. заборгованості.
"Нікмет-Термінал" працює на 3-6 причалах Миколаївського МТП, обслуговуючи сьогодні переважно потоки металопродукції, що прибувають з Кривого Рогу та Запоріжжя. Загальна довжина цієї причальної лінії - 847 м. Максимальна осадка суден, що заходять сюди на навантаження, обмежується глибиною Бузько-Дніпровського лиманського каналу і становить 10,3 м. До 2009 року на цих площах працювала інша стивідорна компанія, "Гідротранс", але тільки з приходом "Нікмет-Терміналу" обсяги перевалки інтенсифікувалися. У 2011 році остання опрацювала близько 1,7 млн тонн вантажів, що є для неї найвищим досягнутим показником. У 2010 цей обсяг становив 1,550 млн тонн. За три роки присутності в Миколаєві компанія встановила в місцевому порту власним коштом два нові портальні крани (на додачу до 11 старих) і закупила десяток автонавантажувачів. Також вона має договори оренди з портом на оренду низки земельних ділянок та складських приміщень. Протягом доби потужності "Нікмет-Терміналу" дозволяють обслужити понад 150 вагонів з металом або зерном, протягом місяця - перевалити понад 150 тис. тонн вантажів.
Але, як і у випадку з "Ніка-Терой", в даний момент миколаївський сталевий стивідор наближається до межі своїх можливостей. Подальше збільшення вантажопотоку можливе тільки в разі розширення та посилення перевалочної інфраструктури. АМКР, звичайно, такими приростами виробництва, як азотники Д.Фірташа, у минулому році не балував. Але це не означає, що комбінат не має чим завантажити Миколаїв понад нинішнього рівня. Найпростіший вихід - перенаправити сюди частину експортної продукції, яка раніше йшла через Одесу. По транспортному плечу від Кривого Рогу це майже удвічі коротше, тож можна заощадити не тільки на платі за портові послуги, а й за залізничні перевезення. Таким чином, виходить, що і в сегменті генеральних вантажів (а не тільки насипних добрив) Миколаївський порт зазіхає на частину одеського перевалочного пирога.
З іншого боку після того, як "ArcelorMittal" офіційно взяла кермо влади "Нікмет-терміналом" в свої руки, на порти Великої Одеси, можливо, повністю переорієнтується "Запоріжсталь". Але зараз для миколаївської компанії це вже не буде настільки серйозною втратою. Всю нішу, яку звільнять запорожці, з лишком заповнить продукція АМКР. Торік більше половини експортної продукції криворізького комбінату відправлялося не через Миколаїв. Тепер перед "Нікмет-Терміналом" стоїть завдання в максимально стислі терміни перетягнути це процентне співвідношення на свою сторону і вийти на показник перевалки металу свого власника - не менше 2,5 млн тонн за рік. Це при тому, що зараз меткомбінат в Кривому Розі виробляє близько 5 млн тонн металопродукції на рік і майже 80% її йде на зовнішні ринки морем.
Взяти на себе перевалку всіх цих обсягів - програма-максимум для "Нікмет-Терміналу". Але крім неї, є ще і "блакитна мрія" - перетворити Миколаїв у такий же фірмовий порт групи "ArcelorMittal", яким є, наприклад, бельгійський Гент. Той обслуговує весь північний захід Європи. Миколаїв міг би взяти на себе південний схід. Це, звичайно, розрахунок довгостроковий, але певні передумови для нього вже є. Припустімо, казахський меткомбінат Л.Міттала в Теміртау сьогодні активніше шукає виходи в басейн Чорного і Середземного моря, відчуваючи певні труднощі на одному з ключових для себе іранських ринків. З іншого боку, у миколаївських портовиків є технічні можливості та досвід роботи з такими вантажами, які можуть використовуватися як сировина для АМКР - рудою, вугіллям, металобрухтом. Хоча навряд чи можна очікувати від "ArcelorMittal" великих інвестицій в портові потужності на Південному Бузі (адекватних тому, що було вкладено в Гент), раніше, ніж в Україні буде дозволена приватизація національних портів.
Олег Дорожовець
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
