1577
План Порошенка
Місячна кадрова інтрига в уряді благополучно вирішилася. 23 березня президент підписав наказ про призначення Петра Порошенка на посаду голови МЕРТ. А раніше майбутній міністр обіцяв допомогти Кабміну з "демократичними пріоритетами", взявши на озброєння план з 12 пунктів.
Кадрові ставки зроблені!
Хоча про прийдешні кадрові перестановки в уряді керівництво країни ненав'язливо попереджало громадськість і самих тих, хто не справляється, ще восени 2011 року, розпочата в січні 2012-го реалізація планів з модернізації Кабміну не обійшлася без сюрпризів. З часу приходу до Кабінету Валерія Хорошковського (тоді ще на посаду голови Мінфіну) в середині січня укази з Банкової регулярно розбурхували політикум. Посаду голови Міноборони зайняв Дмитро Саламатін, президент практично поміняв місцями Раїсу Богатирьову і Андрія Клюєва, на посаді першого віце-прем'єра опинився Хорошковський - низка указів істотно перекроювала звичний розподіл сфер впливу в уряді. А черговий привід заговорити про зміни в урядовій конфігурації дали зволікання із заповненням звільнених посад міністрів фінансів та економічного розвитку і торгівлі.
Про те, хто може претендувати на крісла, порожні після переведень Андрія Клюєва і Валерія Хорошковського, стало швидко відомо. Уже 23 лютого голова парламентської фракції ПР підтвердив витік інформації, що передбачає міністерства першому заступнику голови правління Нацбанку Юрію Колобову і голові Ради НБУ Петру Порошенку. Однак, якщо "ставленик Сім'ї" нехай і з деяким запізненням, але все-таки зайняв посаду голови Мінфіну 28 лютого, то у випадку з Петром Олексійовичем, ім'я якого "автоматично" асоціювалося, швидше, зі стриманою опозиційністю, ніж з готовністю безоглядно приєднатися до правлячому табору, інтрига затягнулася надовго.
Незважаючи на деяку несподіванку кадрової пропозиції (чутки про те, що Порошенко претендує на посаду в Кабміні, циркулювали і раніше, але тоді мова йшла про МЗС, очолювати який тому вже доводилося, а пізніше - про відданий Колобову Мінфін), його серйозність ніхто не заперечував. Незабаром після того, як розглянутий варіант став загальновідомим, деякими подробицями кадрово-переговорного процесу поділився президент. Але повноцінної бліц-сенсації все ж не вийшло: хоча прем'єр прогнозував, що заздалегідь гучне рішення буде прийнято на початку березня, на ділі це зажадало великих термінів...
Довге (за мірками зазвичай блискавичних і часто вечірньо-нічних кадрових перестановок, більш характерних для адміністрації Віктора Януковича) очікування указу про призначення нового голови МЕРТ породило хвилю сумнівів у тому, що Петро Порошенко готовий до радикального як для передвиборних реалій кроку. "Швидше за все, поспішили з "призначенням "Петра Порошенка на цю посаду. Я так розумію, кінцевої згоди на своє призначення він так і не дав, а критична реакція в громадських і політичних колах на його можливе призначення, ймовірно, охолодила запал Петра Олексійовича. І в результаті - він не дав своєї згоди", - припускав в середині березня голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко. Те, що в опозиції дійсно зустрінуть такий хід без ентузіазму, було очевидно. Крім того, додаткову складність ситуації забезпечувала і поява чуток про те, що від Петра Олексійовича чекають вступу до Партії регіонів, представниками Порошенка, втім, спростованих... А от у правлячому таборі воліли в благополучному кадровому результаті не сумніватися. "І як тільки він повернеться (за словами президента Петро Порошенко на нетривалий час виїжджав за кордон), швидше за все, це рішення буде прийнято", - говорив глава держави 9 березня.
Всупереч деяким сумнівам, після майже місячного відкладання рішення було прийнято. Указ про призначення Петра Порошенка міністром економрозвитку було оприлюднено вдень 23 березня. А передували його появі інформація про ранкову зустріч потенційного члена Кабміну з Віктором Януковичем та публічне пояснення самого Порошенка перед Facebook-друзями. "Поставивши на одну чашу терезів особисті політичні амбіції, а на іншу - ситуацію в економіці, рішення я прийняв", - написав він, пообіцявши сприяти перемозі "демократичних пріоритетів розвитку" в політиці Кабміну. Можливість зайнятися цим у нього тепер з'явилася. Але чи успішно вона реалізується?
Дорогу реформаторам?
Свій перехід на роботу в Кабмін Петро Порошенко пояснює і готовністю, і нагальною необхідністю працювати на благо вітчизняної економіки. "Переконаний, що в інтересах країни, а не окремих політичних партій - владних чи опозиційних, необхідно прийняти і реалізовувати зрозумілу професійну антикризову політику з мінімізації цих загроз, адже від економічної кризи постраждають всі", - цілком передбачувано пояснює він. А починатися "мінімізація" буде з роботи над законом про держзакупівлі...
Поділився новопризначений міністр і своїм планом щодо роботи на користь торжества горезвісних пріоритетів, з яким раніше він ознайомив президента. Перелік з 12 пунктів, судячи з усього, вступив у пряму залежність від не надто широких можливостей голови МЕРТ. Але зовсім уже скромними, незважаючи на обтічність формулювань, наміри Порошенко назвати не можна. Здебільшого, міністр планує займатися захистом інтересів бізнесу: і оберігаючи від втручання правоохоронних органів, і спрощуючи механізми реєстрації власності, і дерегулюючи загальну систему ведення своєї справи в країні - в повній відповідності з літерою оголошених Віктором Януковичем реформ. Подібний "ухил" виглядає цілком логічно: раніше одним з ключових поборників дерегуляції виступав Андрій Клюєв, який займав посаду голови Мінекономрозвитку за сумісництвом. Однак не виключено, що ймовірна діяльність Петра Порошенка торкнеться сфери інтересів "брендового" дерегулятора Михайла Бродського. Втім, якщо деякий переділ публічної (як мінімум) сфери відповідальності і справді відбудеться, то можуть постраждати позиції ще одного високопоставленого чиновника - "старшого" за нацпроектами Владислава Каськіва. В усякому разі, в плани Петра Порошенка вже зараз входить "трансформація системи національних проектів до переліку пріоритетних напрямів державної підтримки інвестицій, зокрема в сферах енергозбереження та диверсифікації джерел поставок енергоресурсів".
Крім захисту бізнесу та залучення інвестицій, Петро Олексійович збирається докладати зусиль для забезпечення прозорості статистичних показників, зміцнення позиції експортерів та захисту внутрішнього ринку від недобросовісних іноземних конкурентів. Не планує міністр оминати і болюче питання земельної реформи, але без конкретних пропозицій поки що складно сказати, яку роль в ній він може зіграти.
Як би там не було, програма Петра Порошенка виглядає і звучить досить привабливо (що в переддень виборів не зайве), загалом і в цілому відповідає декларованим владою намірам (щоправда, низку запропонованих "новобранцем" пунктів правлячий табір обіцяв було впровадити "вже вчора"), і при цьому справляє враження "контрольної" спроби втілити в життя необхідні перетворення. Втім, можна припустити, що подібного "демократизуюче-реформаційного" запалу від новоспеченого члена Кабміну в правлячому таборі й очікували. "Його (Порошенка) динамізм і креативність будуть затребувані", - порадів новим призначенням Володимир Литвин.
Схожим чином, але з більш негативними конотаціями, кадрову новину оцінюють і в опозиції. "Я розумію зацікавленість влади в його призначенні, тому що у них провал в соціально-економічній політиці. Вони зацікавлені, з одного боку, в хорошому менеджменті, а з іншого боку - вони зацікавлені в ослабленні опозиції. І, відповідно, таким кроком вони досягають відразу ві мети: посилюють кадровий склад Кабінету міністрів і заодно вдаряють опозицію...", - ділиться міркуваннями нардеп-"нунсівець" Олесь Доній. Але майбутні менеджерські досягнення Порошенка поки залишаються під питанням: наміри будь-якого ступеня благородства все ж вимагають ще успішної реалізації.
Поки невідомо, чи вдасться новому міністру втілити свій план в життя, прийшовши в уряд, реформаційні досягнення якого, як і раніше, не відповідають спершу поставленим задачам. Деякі експерти припускають, що в кінцевому підсумку Петро Порошенко може повторити долю Сергія Тігіпка, який вже побував запрошеною зіркою реформ, а в підсумку переключив на себе помітну частину негативної реакції на ідеї правлячого табору. Та й саме приєднання до нинішнього керівництва країни, можливо, загрожує для політика з відносно нейтральним іміджем рейтинговими втратами. Саме тому в політикумі не вщухає обговорення можливих причин, які сприяли прийняттю ймовірно непростого рішення. "Все питання в тому, які були мотиви Петра Олексійовича йти в цей уряд. Його могли примусити дати згоду. Тому що дати згоду ввійти в цей уряд, приєднатися до Партії регіонів - це дешевше, ніж віддати весь свій бізнес", - робить припущення директор Соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко.
Гостроту ситуації додають передвиборчі реалії. Зараз можновладці вже менше говорять про затягування поясів і більше уваги приділяють соціально орієнтованим обіцянкам. Не виключено, що одним з облич нової політики може стати не тільки нещодавно призначений першим віце-прем'єром Валерій Хорошковський, а й Петро Порошенко. "Для партії влади в умовах кризи, в якій ця влада знаходиться, життєво необхідні яскраві особистості, які зможуть замінити базарних спікерів, яким уже ніхто не вірить", - уточнює професор кафедри політології НаУКМА Олексій Гарань. Але також не виключено, що в разі провалу такої політики керівництва країни буде потрібно комплект козлів відпущення... Однак майбутнє Петра Олексійовича багато в чому залежить не лише від того, як він буде виконувати свої і чужі установки на реформи, а й від його політичних намірів. З чуток, однією з умов згоди Порошенка на міністерську посаду є неперешкоджання його планам на незалежне від ПР балотування до парламенту. А цілком можлива перемога у тому ж мажоритарному округу могла б виявитися хорошим приводом покинути не найпопулярніший уряд після того, як він розтратить запас передвиборчого ентузіазму.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
