2128
Янукович поставив Порошенка на паузу
Кадрові перестановки в Кабміні продовжують збурювати політикум. Майже тиждень на кону загального інтересу залишалися вакансії двох міністрів. І якщо "обіцяного" Юрія Колобова вже визначили в Мінфін, то призначення Петра Порошенка в Мінекономрозвитку залишається під питанням.
"Сімейна" справа
Відкладені в 2011 році звільнення поганих реформаторів на початку 2012-го пішли повним ходом. Сезон гучних відкрила ще січнева заміна міністра фінансів Федора Ярошенка на екс-главу СБУ Валерія Хорошковського. Але ось уже двотижневій непереборній увазі до подій, що відбуваються, глава держави посприяв дещо пізніше - провівши 14 лютого "рокіровку" між Андрієм Клюєвим і Раїсою Богатирьовою.
З моменту цієї гучної зміни складів "градус" інтриги практично не знижувався. Пекучий інтерес "Так хто ж стане першим віце-прем'єром?" був задоволений 22 лютого, коли на цю посаду був переведений новопризначений міністр фінансів. Однак підвищення Хорошковського призвело до того, що в Кабміні виявилися відкритими відразу дві вакансії - звільнилося не тільки крісло глави Мінфіну, а й посада міністра економрозвитку, яку раніше за сумісництвом обіймав Андрій Клюєв. Розвіяти завісу таємниці над прийдешніми призначеннями в правлячому таборі спробували на наступний день. 23 лютого глава парламентської фракції ПР Олександр Єфремов підтвердив циркулюючі в пресі чутки про те, що уряд поповниться першим заступником голови НБУ Юрієм Колобовим та головою Ради Нацбанку Петром Порошенком.
Однак виявитися моментально заповненими кабмінівським вакансіям не судилося. Те, що озвучені в пресі кадрові варіанти дійсно розглядаються, президент підтвердив практично відразу. І все ж з вирішенням інтриги на Банковій не поспішали. Анонсований указ про призначення Юрія Колобова був оприлюднений тільки ввечері 28 лютого, і вже на наступний день Микола Азаров досить стримано представив членам уряду нового колегу.
Ймовірний прихід правої руки Сергія Арбузова в Кабмін експерти пророкували заздалегідь. До моменту очікуваного звільнення Федора Ярошенка Колобов був однією з найбільш часто згадуваних кандидатур на пост глави Мінфіну. На користь Юрія Колобова говорила його лояльність до "сім'ї" - як останнім часом стало прийнято називати найближче оточення старшого сина президента, до якого відносять не тільки самого голову правління НБУ, але і призначених восени главу МВС Віталія Захарченка та голову ДПАУ Олександра Клименка... Проте, за кілька днів до прогнозованого призначення вносити ясність гарант все ж не поспішав. "Колобов не є головною кандидатурою", - запевняв Віктор Янукович ще 24 лютого.
Перемога Колобова в кадровому "забігу", на думку фахівців, обіцяє подальше зміцнення позицій президентського "кола" в Кабміні. "Вибудувана грошова вертикаль тепер повинна підперти силову. Так відсікаються будь-які лобістські зусилля, спрямовані на контроль за бюджетом", - цитує "Комерсант-Україна" слова директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова. Подібне призначення і справді додає оригінальності "архітектурі" уряду. З одного боку, з відходом Федора Ярошенко симпатика в Мінфіні позбувся Микола Азаров. З іншого боку, безпосереднього впливу на розподіл бюджетних коштів поки не має і новий перший заступник прем'єра Валерій Хорошковський, який ледве встиг обжитися на посаді глави Міністерства фінансів...
Призначення нового міністра, який до переходу в центробанк навесні 2010 року встиг попрацювати в Укрексімбанку, БТА Банку і Ощадбанку, цілком передбачувано вітав голова НБУ. "Це втрата для Національного банку та придбання для Міністерства фінансів, але я вважаю, що все буде нормально, і ми будемо працювати якомога більш плідно", - упевнений Сергій Арбузов. Приводів для плідної роботи у Юрія Колобова буде більш ніж достатньо. В 2012-му Україні доведеться не лише серйозно вкластися в фінансування державного боргу (за інформацією преси, допомогти в цьому Україні має внутрішній ринок ОВДП, взяти який під контроль належить міністру-"дебютанту"), але і одночасно (з оглядкою на прийдешні парламентські вибори ) спробувати вирішити низку соціальних проблем. Такі реалії вимагають пильної уваги. "Напередодні серйозних викликів президент намагається поставити під контроль і на облік серйозні фінансові ресурси та потоки", - відзначає заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький. Тому не дивно, що в "конкурсі" на посаду міністра фінансів перемогла людина, в безпосередній лояльності якої президентському оточенню, судячи з усього, на Банковій не сумніваються. Але від того ще цікавіше було б дізнатися, хто саме Колобову програв.
Мовчання затягнулося
У ситуації з повільним заповненням вакантних посад Кабміні додатковим інтригуючим фактором залишаються наполегливі чутки про те, що на посаду, що відійшла Юрію Колобову, претендував і Петро Порошенко. Ймовірно, Мінфін дійсно може здатися більш цікавою сферою діяльності, ніж Мінекономрозвитку і торгівлі, повноваження якого час від часу намагаються урізати - як, наприклад, нещодавно це було з "тендерно-контрольними" можливостями міністерства. Незважаючи на всю "реформаційно-економічну" риторику, не чужу керівництву країни, порожній МЕРТ з його не дуже широкими можливостями рідко вважається "ласим шматочком"... Але і в будь-якому випадку, прихід до Кабміну зажадав би від Петра Олексійовича солідних зусиль у взаємодії з іншими членами уряду при слабо прогнозованих можливостях для вибудовування самостійної стратегії.
При цьому сама можливість появи Порошенка в Кабміні миттєво розбурхала політикум і продовжує розбурхувати його вже тиждень. Однозначно очікуваним подібне призначення назвати тяжко. Проте, складається враження, що на Банковій його кандидатуру розглядають всерйоз. "Я йому сказав - підготуйте, будь ласка, Петро Олексійович, дуже стислу, коротку програму, з чим ви хотіли б прийти в Міністерство економіки", - розповідав про свою зустріч з потенційним міністром глава держави. За словами прем'єра, визначитися з відкладеним кадровим вердиктом президент планує до 5 березня. Однак можна припустити, що не тільки він зараз перебуває в роздумах.
За версією опозиціонерів, основною причиною такої затримки з призначенням стала неготовність Петра Порошенка миттєво погодитися з привабливою пропозицією (що, втім, версії про малу привабливість саме МЕРТ не суперечить). У подібному випадку затягування з прийняттям рішення здається цілком виправданим. Розрахунки з приводу того, чи варта гра свічок, вимагають часу - особливо коли мова йде про перехід на роботу в непопулярний уряд за півроку до виборів. І особливо, коли мова йде про нейтральну політику, мають хороші шанси на проходження в парламент.
Якраз в світлі наближення виборчої кампанії рішення "розбавити" звичну команду Кабміну кандидатом майже від опозиції виглядає розумно. Залучення Порошенка демонструє готовність пошукати професіоналів-реформаторів за межами звичних кордонів владного табору (причому цей фактор спрацьовує на користь керівництва країни навіть в разі відмови претендента), він досить нейтральний, щоб зуміти спрацюватися з тим же прем'єром, а крім того - з часів верховенства в МЗС зберіг репутацію прихильника євроінтеграції, що за часів загострення відносин з ЄС зайвим теж не буде... Застосування своїм навикам та зв'язкам Порошенко може знайти і на порівняно скромному посту глави Мінекономрозвитку. "Призначення Порошенка посилить будь-який уряд, тому що він має достатній досвід державника. Він був і главою бюджетного комітету Верховної ради, секретарем Ради національної безпеки і оборони, міністром закордонних справ. Тобто, з одного боку, він знає, як працює державна машина, з іншого боку, він ефективний успішний підприємець, у нього є проекти, які реально працюють у нашій країні, і він знає реальну економіку", - вважає глава Аналітичного центру "Відкрита політика" Ігор Жданов. Питання, правда, в тому, чи вдалося кандидату реалізувати такий потенціал.
Наскільки успішно кожен окремо взятий політик (особливо - "офіційно" не належить до правлячого табору) може "прижитися" в уряді, перевіряється тільки практикою. Однак тут показовий приклад Сергія Тігіпка, який в найкоротші терміни з "молодого-перспективного" кандидата в президенти з 13 відсотками виборців, які проголосували за нього, перетворився мало не в символ "антисоціальних" реформ, довести до кінця які поки все одно не вдалося. Не виключено, що Петро Порошенко міг би повторити шлях "попередника." Він (Порошенко, - "Подробиці") йде тоді не в свою команду, матиме обмежені повноваження. Він все одно не зможе змінити загальний напрям управління країною, діяльності уряду, діяльності корумпованих верхів. Все це буде продовжуватися, на нього буде лягати цей негатив і, нарешті, він перетвориться на козла відпущення", - припускає директор школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. У подібній ситуації багато залежить від того, які (і наскільки переконливі) стимули враховуються при прийнятті можливого рішення. Можливо, саме складності зважування "за" і "проти" призвели до того, що історія з гіпотетичним призначенням Петра Олексійовича затягнулася майже до непристойності. Але тим гострішим стає інтерес до завершення паузи в цій інтризі.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
