1053
Перемога з будь-якою ціною: що програє Україна в торговельних війнах
— Казна та Політика
Цей рік почався з чергового торгового випробування - санкцій проти українських виробників сиру. Чи зможе наша країна відстояти свої інтереси в цьому конфлікті?
В ім'я фінансової мети
Будь-який конфлікт має під собою не тільки підстави, а й переслідує деяку ціль. Причиною санкції проти українських сироварів глава Росспоживнагляду Геннадій Оніщенко назвав низьку якість продукції та наявність в сирах рослинної олії. З середини січня активно обговорювалися можливі санкції. Виробники, в свою чергу, всіляко захищалися. Представники найбільших заводів стверджували, що використовувати пальмову олію на виробництві вони не можуть через технічні особливості, що об'єктом претензій Росспоживнагляду стали ті сири, які в РФ вже давно не завозять.
Зараз відомство направило в наше Міністерство аграрної політики і продовольства перелік документів для перевірки підприємств, які виробляють сир, що експортується в РФ. Тим часом Росія ввела заборону на імпорт сирів від трьох українських виробників: ТОВ "Прометей" (Чернігівська обл.), АТ "Пирятинський сирзавод" та ТОВ "Гадячсир" (Полтавська обл.). У Мінагрополітики ці санкції відмовляються вважати "торговельною війною", а в Міністерстві закордонних справ вважають, що експорт до Росії скоро налагодиться.
Але як не назви цей конфлікт, він явно виник не без певних намірів. Начальник аналітичного відділу консалтингового агентства "ААА" Марія Колесник вважає, що за санкціями стоять виключно політичні цілі: бажання бачити Україну в Митному союзі з Росією, Білоруссю та Казахстаном і участь РФ в нашій газотранспортній системі.
- Все дуже закономірно, - вважає експерт. - Для України санкції проти виробників сиру - дуже болючий удар, оскільки 85% всього експорту наших сирів йде в Росію.
Фахівці вбачають у цих подіях і іншу стратегічну мету - інтереси російських виробників.
- Логіка в тому, щоб витіснити нас зі свого ринку. Як тільки ми починаємо посилювати на ньому свою частку, нас звідти викидають, - говорить директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. - Тут замішана і політика, і торгівля. Сир Росія купує за валюту, яку в даному випадку можна буде заощадити. Це гео-економічна війна. Якби ми підписали торговельну асоціацію з ЄС, подібної ситуації не було б. Тим більше що Росія ще не в СОТ, а коли порушувалося питання про її вступ, Україна не увійшла навіть до групи переговірників. Наша влада не відстоює національні економічні інтереси, тому й така агресивна тактика.
Тактику заборон на товари в Росії застосовують регулярно. Якими б не були головні цілі - політичні інтереси чи захист власного виробника, - експерти не чекають, що від перевірених методів в РФ будуть відмовлятися. Значить, потрібно визначити товари з групи ризику. Росія - головний торговельний партнер України, а на лідируючих позиціях серед наших експортних товарів - метали та вироби з них (можливо, сталеві труби), продовольчі та сільгосптовари (кондитерські та ковбасні вироби, яловичина, м'ясо птиці, молочна продукція і алкоголь).
Програшний варіант
У короткостроковій перспективі торговельне протистояння двох країн вигідне українцям: вартість сиру на внутрішньому ринку пішла на зниження. Підсумкове зниження експерти очікують на рівні 10-12%. Якщо збудуться пророцтва експертів, і санкції представників російської сторони поширяться на інші продовольчі товари, їх вартість на внутрішньому ринку також може знизитися. Але нескінченно уцінку товарів виробники не будуть проводити. Кілька місяців на перегляд торговельної політики - і ціни знову повернуться на стабільно високий рівень.
При цьому після нетривалої радості для споживачів України отримує від торговельних війн стійко негативний ефект. Збитки виробників сиру від торговельної війни зараз оцінюють приблизно в 300 млн дол. Але експерти вважають, що це тільки вершина айсберга.
- Торгівля просто перейде в тінь. Люди почнуть возити сири через Білорусь контрабандою, - вважає О.Соскін. - Перекриється джерело валютних надходжень в країну. Виробники сиру повинні будуть переглянути торговельні напрями. Куди вони підуть? В Африку й Азію? Але російський ринок величезний, традиції на ньому ті ж, що і в Україні: люди знають і розуміють марки наших сирів. Санкції проти сироварів - це цілий ланцюжок постраждалих: виробники молока, постачальники кормів і т. д. Якщо підрахувати всі втрати, то ми вийдемо мінімум на 1 млрд дол. на рік.
Збиток для репутації - ще один наслідок торговельних воєн. Нехай навіть причини носять політичний і економічний характер, а виробник готовий пояснити ситуацію, покупець вже отримав інформацію: товар поганий. Відновити довіру і завоювати його на нових ринках буде непросто.
На помилках не вчимося
Торговельні взаємини України і Росії рясніють прикладами різних конфліктів і санкцій. І хоча для виробників чергова заборона вже не повинна бути несподіванкою, ми щоразу з жахом рахуємо збитки і думаємо, як торгувати далі.
- Наша державна машина не дуже добре організована, - пояснює президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. - Що ж стосується якості продуктів, то, хоч я і не фахівець, навряд чи ми відповідаємо всім європейським стандартам. Росія ж веде таку політику: дивиться крізь пальці в звичайній ситуації і згадує про недоліки тоді, коли це політично доцільно. Безсумнівно, ми не готові до цього. Нинішня ситуація - окремий випадок, епізод, але до нас завжди можна причепитися, є на що натиснути. Це не наша помилка, а наш генетичний порок. Ми повинні були б виявити свої недоліки і відхилення від стандартів і виправляти їх у всіх сферах діяльності: починаючи від якості молока і закінчуючи енергетичною незалежністю. Але для цього передбачається наявність плану, який держава неухильно виконує, незалежно від зміни влади.
- Влада не захищає інтереси бізнесу, - каже О.Соскін. - У нас є Міністерство економіки та торгівлі. Його стратегічна мета - захист національного виробника, як це роблять в інших країнах. Почалася війна - значить, потрібно негайно починати торгові переговори. А у нас же з цього питання навіть жодного разу не зібралася Верховна Рада.
Під рискою
Для економіки такої великої країни, як Україна, збиток групи виробників не може бути непоправним. "Сирну війну" країна, звичайно, переживе. Як переживала й інші торговельні конфлікти. Питання тільки в тому, чи зробимо ми з чергових санкцій хоч якісь висновки? Поки що ми вважаємо за краще не помічати недоліків у виробництві. Влада відстоює інтереси виробників під час прес-конференцій, але не поспішає з офіційними заявами. Хоча у чергового торгового конфлікту зараз є шанси на вирішення, навіть якщо експорт вдасться налагодити в колишньому обсязі, повернути довіру до виробника і повагу до країни буде набагато складніше.
Анна Гончаренко
За матеріалами: АіФ
Поділитися новиною
