1130
Угольок, та не той
— Енергетика
Керівництво Міненерговугілля запропонувало уряду обмежити вугільний імпорт в Україну. Завдяки цьому кроку, стверджують у міністерстві, вітчизняні підприємства вуглепрому зможуть поліпшити фінансово-економічний стан, наростивши збут своєї продукції українським заводам ГМК. Але експерти попереджають - обмеження імпорту навряд чи приведе до помітного збільшення продажів у вітчизняних вугільників. А ось коксохімічні й металургійні комбінати країни, при подібному розвитку подій, можуть істотно знизити і конкурентоспроможність, і виробничий потенціал.
Інтерес вугільників
Ідея утруднити поставки зарубіжного вугілля в країну міститься в листі міністра енергетики та вугільної промисловості, направленому главі Кабміну в кінці січня. У цьому документі Юрій Бойко просить Миколу Азарова втрутитися в ситуацію і на урядовому рівні розглянути можливість впровадження механізму обмеження імпорту вугілля. Згадана ситуація у викладі міністра виглядає так. "У вугільній галузі виникло надзвичайно складне становище зі збутом і оплатою коксівного вугілля для потреб металургії, - сказано в листі. - Через зменшення попиту металургійні підприємства відмовляються від закупівлі вугілля вітчизняного видобутку і затримують оплату. У той же час обсяги закупівлі коксівного вугілля по імпорту залишаються без зміни".
Далі Бойко акцентує увагу на тому, що вугілля так званого "подвійного призначення", що поставляється раніше на коксохімічні виробництва, зараз відвантажується виключно для потреб теплової енергетики. Внаслідок цього, за розрахунками Міненерговугілля, в січні спостерігався профіцит такого вугілля в обсязі близько 400 тис. тонн. Після чого можна зробити висновок: "Відмова від закупівлі вугілля і заборгованість підприємств металургійної галузі ставлять вугільні підприємства в дуже складне становище і не дають можливості стабільному функціонуванню галузі в цілому".
Виправити цей негативний тренд укладачі листа і пропонують за рахунок обмежувальних заходів щодо імпорту вугілля. Такий крок, мовляв, простимулює внутрішнього споживача (треба розуміти - коксохіміків і металургів) зробити вибір на користь вітчизняного продукту. Ось тільки ініціатори не вважали за потрібне вказати кілька технолого-економічних аспектів, які вже не один рік визначають жорстку необхідність підприємств українського ГМК в зовнішніх поставках коксівного вугілля.
Споживчий аргумент
"Без використання якісного імпортного вугілля неможливо сформувати шихту для виробництва коксу належної якості", - відзначає Сергій Біленький, голова Всеукраїнського об'єднання обласних організацій роботодавців в металургійній галузі "Федерація металургів України". Для обґрунтування цієї тези він наводить такі аргументи.
Одна з особливостей коксівного вугілля, що добувається в нашій країні - підвищений вміст сірки (до 3%, хоча, за національними техумовами, в коксі даний показник не повинен перевищувати 1,6%). Використання тільки такої сировини призводить до збільшення витрат коксу у виробництві чавуну і погіршення його якісних характеристик. Зокрема, за висновками кількох українських НДІ збільшення частки сірки в коксі на 0,1% підвищує витрата коксу на 0,3% і на стільки ж знижує продуктивність доменної печі.
Для зменшення вмісту сірки в шихту для коксування необхідно додавати вугілля, в якому цей елемент присутній в меншій кількості (близько 0,5%). Але таке вугілля в Україні не видобувається, його доводиться імпортувати. До того ж вітчизняне вугілля зараз не відрізняється високими показниками якості і з точки зору кількості в ньому золи. Це негативно позначається на властивостях коксу з такої сировини, а саме - на реакційної здатності і післяреакційній міцності. (За два десятиліття середній рівень зольності коксівного вугілля вітчизняного видобутку зріс дуже значно. За інформацією департаменту промислової політики Мінекономрозвитку України, в 1990 році даний показник становив 29,7%. За результатами 2010 - 39,7%.)
Крім технологічних моментів, продовжує Біленький, імпорт коксівного вугілля зумовлений недостатніми обсягами його видобутку в країні. Так, в ОП "Металургпром" прогнозують, що в поточному році виробництво чавуну на метпідприємствах України складе близько 30 млн тонн. Для цього нашим доменним виробництвам потрібно 15,600 000 тонн металургійного коксу, на виготовлення якого, в свою чергу, необхідно 24,8 млн тонн концентратів коксівного вугілля. Разом з тим його вітчизняний видобуток у нинішньому році очікується на рівні 17 млн тонн (у вигляді концентратів). Звідси випливає, що для покриття дефіциту по даному виду сировини в 2012 р. підприємствам ГМК країни потрібно імпортувати близько 7,8 млн тонн коксівного вугілля.
Експерт "Case Україна" Євген Дубогриз деталізує: торік дефіцит вугілля вітчизняного видобутку відзначався якраз за найбільш технологічними прийнятними для коксування групам. А саме: по марці К він склав 21% від потреби, по марці Ж - 38%. Брак цієї сировини всередині України підприємства ГМК і заповнювали за рахунок імпорту вугілля. "Наша вугільна промисловість просто не в змозі добути стільки коксівного вугілля належної якості, скільки споживають в останні роки українські коксохімічні виробництва. Без поставок цієї сировини з-за кордону обійтися не можна", - переконаний експерт.
Безальтернативний імпорт
Згідно з оперативними даними Мінекономрозвитку в 2011 на вітчизняні коксохіми з імпорту надійшло близько 10,5 млн тонн коксівного вугілля (в тому числі 9,2 млн тонн у вигляді концентрату і понад 1,3 млн тонн рядового продукту), що склало 37, 7% в загальному обсязі поставок. При цьому 63,6% імпортованого вугілля для коксування надійшло з Росії, 29,4% - США та інших країн регіону, 7% - з Казахстану.
Представники цього міністерства, з посиланням на аналіз фахівців Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту "УХІН", стверджують: у нашій країні є можливість розвитку видобутку вугілля. Але це зачіпає лише енергетичну його групу. Щодо коксівних марок в Україні немає перспектив щодо суттєвого збільшення видобутку. Останнє зумовлено низкою об'єктивних причин, включаючи значні глибини залягання коксівного вугілля, складну геологічну структуру родовищ, газовий фактор та ін. І прогнози щодо вітчизняного видобутку необхідного коксохімікам вугілля зводяться до одного - її обсяги будуть послідовно зменшуватися.
"В нашій ситуації імпорт коксівного вугілля - гостра технологічна необхідність. Ми завжди брали з імпорту 25-30% вугілля від потреби", - говорить генеральний директор асоціації "Укркокс" Анатолій Старовойт. (В останні 5 років частка імпорту в українському споживанні коксівного вугілля перевищувала 30%). Що стосується зазначеного в листі глави Міненерговугілля профіциту вітчизняного вугілля "подвійного призначення", то він характеризує їх як енергетичну групу. За словами Старовойта, такі вугілля коксохіміки споживали тільки у випадку вкрай гострої нестачі сировини належної якості. Зараз же ця проблема відсутня зважаючи налагоджений імпорт вугілля коксівних марок.
"У той час як ми прагнемо знизити витрати коксу (це найдорожчий компонент шихти доменної печі), нам намагаються нав'язати енергетичне вугілля. Але його використання як сировини, навпаки, збільшить витрати і коксу, і природного газу при виробництві чавуну", - констатує Старовойт. Схожу точку зору висловлює і Дубогриз: "Енерговугілля тієї ж марки Г (газові) коксохіміки використовують в невеликих кількостях - внаслідок нестачі або дорожнечі коксівних марок К (коксові) і Ж (жирні). Але постійне використання перших для виробництва коксу не може бути нормальним явищем: збільшення частки газової групи вугілля в шихті понад 15% призводить до відчутної втрати якості коксу".
Негативна ймовірність
Аналітик ІГ Dragon Capital Олександр Макаров пояснює збереження рівня споживання металургами імпортного вугілля при падінні обсягів його закупівель у вітчизняних шахт ще й особливостями зовнішньоторговельних операцій: "Контракти на поставку коксівного вугілля в Україну були укладені й оплачені кілька місяців тому. І виконуватися повинні ще кілька місяців". А можливі проблеми з оплатою за поставлене вугілля вітчизняного видобутку, на його думку, можуть бути пов'язані зі зменшенням продажів металопродукції: "У кризові моменти завжди відзначається зростання кредиторської та дебіторської заборгованості".
Він також поділяє думку про те, що в силу дефіциту і технологічних вимог імпорт вугілля коксівних марок безальтернативний для України - при збереженні нинішніх обсягів виробництва металургійної продукції. З урахуванням цього реалізація загороджувальної ідеї Міненерговугілля йому, як і іншим співрозмовникам Мінпрому, представляється малоймовірною. "Це не перший міністр, який намагається ввести обмеження з імпорту вугілля в Україну. Подібні пропозиції не раз висувалися в минулому, але всі вони закінчувалися нічим. Не думаю, що спрацює і остання така ініціатива", - сказав один з експертів.
Але якщо вугільники все ж пролобіюють відповідне рішення через Кабмін, то особливі дивіденди від цього вони навряд чи отримають. Коксохімічні виробництва будуть намагатися і далі закуповувати якісне коксівне вугілля за кордоном. Якщо обмежувальні заходи зроблять цей канал поставок сировини економічно недоцільним, то коксохіму доведеться скоротити обсяг виробництва. "А металурги змушені будуть організувати масштабні закупівлі вже готового коксу з тієї ж Росії, що не кращим чином позначиться на собівартості їхньої продукції", - упевнений Макаров.
Дубогриз підкреслює, що будь-які обмеження на імпорт вугілля здатні лише погіршити фінансово-економічний стан українських метзаводів. Показник рентабельності у багатьох з них, за його словами, і так близький до нуля. І помітне підвищення витрат металургів на придбання коксівного вугілля, в разі введення імпортних мит або квот, у нидосить вельми недоречним.
В цілому ж не можна не погодитися зі словами експертів про те, що спроби врегулювати "вугільну ситуацію" адміністративними методами у вигляді обмеження імпорту призведуть лише до виникнення нової проблеми. А саме: до значного зниження якості українського коксу і по ланцюжку - всієї вітчизняної металопродукції. "Це відразу ж і дуже негативно вплине на конкурентоспроможність підприємств експортоорієнтованої металургійної галузі України. Відповідні наслідки позначаться і на держбюджеті країни", - резюмує Біленький.
Євген Ковальчук
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
