1151
Довга дорога до газу
— Енергетика
Запевнення Києва і Москви в тому, що оновлення газових контрактів відбудеться "найближчим часом" або "до кінця місяця", встигли увійти у звичку. Але 12 грудня концепція знову змінилася. Глава "Газпрому" заявив: "переговорних" подарунків до нового року не буде. Україна в боргу теж не залишилася - бюджет готують з розрахунком на дорогий газ.
Вже північ наближається, а газу все немає...
З моменту зустрічі Віктора Януковича з Дмитром Медведєвим і Володимиром Путіним у вересні 2011 року затихлі влітку газові переговори урочисто переключилися в режим "Як тільки - так відразу". Однак приємна стадія "продуктивних зустрічей" і "конструктивних ключів" всерйоз затягнулася. Про те, що переговори можуть завершитися "до кінця місяця", оптимістично налаштоване керівництво України заявляло і в жовтні, і в листопаді, проте "момент Х" відкладався від місяця до місяця. З очевидних календарних причин підсумкове "перенесення" звучало вже як "До кінця року". Причому такої версії дотримувалися не тільки українські учасники переговорів, але і їхні російські колеги. "Гадаю, можна очікувати, що ми оформимо домовленості про розвиток співробітництва в газовій сфері до кінця року", - вважав глава "Газпрому" Олексій Міллер ще 30 листопада. Однак переконаність українського правлячого табору в тому, що непростий переговорний процес закінчиться в першій декаді грудня, схоже, швидко себе вичерпала. Перша груднева десятиденка минула, а 12 грудня все той же Олексій Міллер, зустрічаючись з головними редакторами російських газет, заочно попередив Київ, що "новорічних подарунків не буде".
Такому не новорічному привітанню постачальників "блакитного палива" в той же день, 12 грудня, передувала зустріч голови правління російської корпорації з українським міністром енергетики та вугільної промисловості Юрієм Бойком. Прес-служби і "Газпрому", і Кабміну, були звично лаконічні. Вони повідомляють про те, що "на зустрічі обговорювалися питання поточного та перспективного співробітництва" - і тільки. Однак, оцінюючи те, що відбувається, експерти схиляються до думки, що різка заява Міллера свідчить про чергові ускладненнях перебігу переговорів.
Повідомлення про те, що оновлені контракти мало не готові до підписання, потрапили в пресу ще в середині листопада. Тоді ключовою інформацією стали повідомлення про прийдешні знижки - до 220-230 доларів за кожну тисячу кубометрів. Глава українського уряду відмовлявся коментувати такі чутки, але, тим не менше визнавав, - нова ціна дозволить Україні заощадити до шести мільярдів доларів на рік. Оптимістично налаштований був і "соціальний" віце-прем'єр, який уточнював, що про можливу знижку він сам дізнався від ЗМІ. "Якщо нам вдасться вийти на таку ціну, то я вважаю, що це буде величезною перемогою президента, Кабінету міністрів, прем'єр-міністра. Тим самим у нас автоматично з'являються підстави, щоб ми невиконаний пункт переговорів з МВФ переглянули. І тоді, безумовно, нам не потрібно буде підвищувати тарифи на газ для населення і підприємств теплокомуненерго", - планував Сергій Тігіпко. Надія на світле цінове майбутнє позначилася й на тому, що Верховна рада не поспішала розглядати у другому читанні проект бюджету на вже такий близький 2012 рік, що спочатку було заплановано на 8 грудня. "Попередньо планувалося розглядати проект держбюджету і, відповідно, програму соціально-економічного розвитку. Пропонується відстрочити розгляд цих питань з урахуванням того, що не завершені ще переговори з газової тематики", - повідомив 5 грудня Володимир Литвин. Незважаючи на те, що рік вже закінчується, подібне рішення виглядало логічно - напередодні російський посол запевняв, що переможному перебігу переговорів вже майже ніщо не повинно завадити. "Якщо може виникнути збій, він може нести тільки технічний характер", - говорив 4 грудня Михайло Зурабов.
Проте потім стало відомо, що Кабмін змінив точку зору на "газово-бюджетне" питання. У пресі з'явилася інформація про те, що на минулому засіданні уряду глава Кабінету дав розпорядження адаптувати проект бюджету не до гіпотетичної пільгової ціни на газ, а з розрахунку на те, що "блакитне паливо" доведеться купувати не менше, ніж за 400 доларів за "куб ". Через кілька днів цю інформацію підтвердив і сам прем'єр-міністр. "Якщо нам доведеться платити 400 доларів за газ, ми будемо їх платити - у нас немає іншого виходу", - заявив Микола Азаров 13 грудня. За його словами, необхідно повертатися до прийняття "реалістичного" бюджету - і зробити це до кінця року.
Торг тут доречний?
Заява Олексія Міллера, на думку експертів, якраз і є реакцією на зміну настрою українського уряду. Жорсткість позиції росіян можна було прогнозувати і раніше, та й навряд чи пом'якшенню могла сприяти внутрішня ситуація в країні, де на ступені підтримки дій влади може відбитися не найблагополучніший результат виборів в Держдуму і наступні масові протести проти фальсифікацій. "Це не більш ніж політичні ігри. Російська сторона в передвиборній ситуації не може сказати, що ми пішли на поступки Україні. Повинна бути "маленька перемога", - припускає незалежний експерт з енергетичних питань Валентин Землянський.
З іншого боку, якщо переговори і справді заходять в неприємний для Києва кут, реакція лідера Кабміну також виглядає закономірно. Брати на себе відповідальність за потенційно непопулярні рішення - крок для політиків непростий. "Українська сторона розуміє, що знижка на вартість газу не повинна обійтися нашій країні занадто дорого. Влада не хоче повторення харківських угод, тому що розуміє, що цей вчинок був необачним", - припускає політолог Вадим Карасьов. Крім того, на стриманості прем'єра може позначатися і приклад його попередниці. Маловигідні контракти 2009 року дорого обходяться не тільки Україні, але й самій Юлії Тимошенко.
Якщо заява Олексія Міллера і справді служить свідченням чергового загострення непорушної "газової" дружби двох держав, то тим цікавіше було б знати, який же все-таки консенсус всі ці місяці шукали переговорники. Популярну ще недавно тему гіпотетичної інтеграції останнім часом згадують рідше. "Не думаю, що мова може йти про якісь прописані в цих угодах інтеграційні формати", - повідомляв нещодавно Михайло Зурабов... Іншим шляхом оплати знижки, на думку фахівців, може бути менш прямий шлях інтеграції - через надання особливих умов для російських інвесторів, чутки про що ходять вже давно. "Україна може отримати певну знижку, хоча це насправді не знижка, і за цей кредит Україна буде змушена розрахуватися ключовими стратегічними об'єктами за заниженими цінами", - не виключав в кінці листопада провідний експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко.
І все ж найбільш ймовірним варіантом вирішення даної цінової ситуації, як і раніше, є колишній "нафтогазпромівський" експромт Володимира Путіна. Про створення консорціуму (правда, по можливості тристороннього - що Росії не дуже цікаво) в Україні заговорюють все частіше і все активніше. "Я вважаю, що це питання буде далі дискутуватися і обговорюватися. Тому що насправді в цьому зацікавлені всі. І ті, хто виробляє газ, і ті, хто транспортує його, і ті, хто є кінцевими споживачами. Тому я впевнена, що ця дискусія обов'язково продовжиться", - ділиться переконаністю перший заступник глави АП Ірина Акімова. Подробиці такої дискусії в Адміністрації президента вважають за краще не обговорювати. При цьому, згідно з інформацією тижневика "Дзеркало тижня. Україна", підготовлений проект міжурядової угоди передбачає створення відразу двох спільних підприємств "Газпрому" і "Нафтогазу". Одному з них (участь у якому за бажання можуть взяти і європейці), згідно з планами, доведеться стати абсолютним транзитним монополістом - причому Україна передасть в управління такому спільному підприємству не тільки трубу, але і підземні сховища газу. Друге ж хочуть поставити завідувати внутрішніми газорозподільними мережами України і прокачувати енергоносії кінцевим споживачам - включаючи, судячи з усього, газ внутрішнього видобутку...
Поки складно сказати, наскільки висока ймовірність прийняття настільки "жорсткого" проекту, який передбачає і "перелицювання" українського законодавства, і, найімовірніше, відмову Києва від уже взятих на себе правил "енергетичної" гри по-європейськи і тим більше - від перспективи ухвалення так званого "Третього енергопакету", що не допускає монополізації поставок і прокачування енергоносіїв. Різка реакція прем'єра може натякати на те, що офіційний Київ не поспішає вивішувати білий прапор. Але ще невідомо, як довго українська влада може торгуватися або (хоча б) хотіти це робити. Економісти вважають, що, як мінімум, деякий час Україна ще може переносити високі ціни на газ - правда, це скоріше стосується промисловості, ніж комунальної сфери, на піднятті тарифів в якій вже давно наполягає МВФ. З іншого боку, фахівці попереджають - модернізувати українську ГТС все одно треба, і власних сил на це не вистачить. З третього - парламентські вибори в Україні не за горами, а президентські в Росії - вже й зовсім на порозі. А в такій ситуації підготовка переговорних "подарунків" навряд чи може пройти зовсім вже легко і радісно.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
