863
Віхи тижня
— Енергетика
Януковичу варто замислитися над тим, що ситуація всередині країни стає дедалі менш контрольована, а його образ "твердої руки" тріщить по швах і здувається... Президентові треба щось робити…
Янукович у експортному виконанні
У себе дома, в Україні, президент минулого тижня встиг тільки забити гол у ворота на полі майже реконструйованого НСК "Олімпійський" та 1000-річчя Софії Київської відзначити. Решту часу він займався човниковою дипломатією. Зі змінним успіхом пересувався в кулуарах Генеральної Асамблеї ООН і побував на переговорах з відновленим російським владним тандемом у "Завидово".
За океаном Віктору Федоровичу вдалося поспілкуватися, хай і коротко, з Бараком Обамою. Хоча у Вашингтоні вирішили особливо не балувати офіційний Київ, тема відмови України від збагаченого урану виявилася безпрограшною. Не менш цікаво, чи вдасться Януковичу переконати представників американських енергетичних компаній прийти на український ринок зі своїми технологіями та скласти конкуренцію Shell і - в осяжній перспективі - "Лукойлу" й Газпрому. Ці питання сьогодні виглядають куди актуальнішими за відмову від сировини для виготовлення ядерної бомби.
У президентській резиденції РФ "Завидово" на Януковича чекав сюрприз "два в одному". Участь Путіна в переговорах російського та українського президентів була анонсована наперед, але про його намір балотуватися на вищий державний пост у 2012 році Віктор Федорович дізнався за пару годин до зустрічі. Ідилічна фотосесія "Янукович і тандем", розповсюджена прес-службою Кремля, не дає повного уявлення про хід переговорів. Мабуть, варто повірити, що російська сторона ненадовго змінила тональність висловлювань щодо України. Пишуть, що на переговорах ішлося про газотранспортний консорціум, у якому Газпром намагатиметься заволодіти контрольним пакетом акцій. Чекаючи капітуляції Києва, Медвєдєв і Путін не без підстав сподіватимуться на позицію ЄС - єврокомісар Штефан Фюле, наприклад, уже встиг заявити, що угода про асоціацію Україна - Європейський Союз не передбачатиме пункту про перспективу членства України в ЄС.
Попереджувальний штурм
Януковичу сьогодні варто замислитися над тим, що ситуація всередині країни стає дедалі менш контрольована, а його образ "твердої руки" тріщить по швах і здувається. Декілька тисяч нібито ветеранів-афганців, котрі мало не провели для парламентаріїв урок прямої демократії під час незапланованої зустрічі з виборцями, показали владі, що в українському суспільстві ще залишилися групи, з якими варто рахуватися. І "скальпом" кинутого на переговори з афганцями одвічного "штрафника" Сергія Тігипка в разі чого відкупитися не вдасться - у цих протестувальників за плечима дуже багато пережитого.
Владі терміново потрібні рішення, аби остаточно не втратити рейтинг. "Квітковий" замах на гуманітарного міністра, організований студенткою, не здатний зіграти роль клапана для викиду народного невдоволення. Вирок щодо десяти років позбавлення волі для судді-"колядника" Ігоря Зварича теж мало нагадує торжество правосуддя на тлі тотальної корупції, інституту смотрящих і загального стану судової системи.
Президентові більше пасуватимуть кадрові перестановки у виконавчій владі, де вистачає володарів чорних міток на міністерському та губернаторському рівні, плюс ухвалення виборчого закону, здатного бодай створити ілюзію майбутніх вільних виборів. Правда, судячи з заяв міністра юстиції Олександра Лавриновича, повністю прислухатися до побажань Венеціанської комісії його відомство не збирається.
Поки що в товаришах згоди немає
Не виключено, що влада розслабилася внаслідок безпорадності політиків, котрі називають себе опозиціонерами. На обламках фракції НУ-НС проходять процеси перебудови: поки одні колишні "помаранчеві" записуються у "фронтовики", інші намагатимуться створити "Нашу Україну" без Ющенка, ніби втілюючи багаторічну мрію Віктора Януковича. Спроби Арсенія Яценюка стати першою скрипкою в опозиційному оркестрі й зажадати аудієнції у глави держави зустріли гнівну відповідь "першого непрохідного" Анатолія Гриценка.
Цікаво, що готуються до останнього бою і не представлені в парламенті соціалісти, яких у нього (в парламент) поведе Олександр Мороз. Заради вирішальної спроби Сан Санич не тільки повертає в партійні лави "блудних синів" Станіслава Ніколаєнка та Йосипа Вінського, а й збирається налагодити стосунки з потенційними спонсорами соціалістичної ідеї. Українські партії, як відомо, за рахунок членських внесків існувати не здатні.
Євгеній Магда
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
