831
Країна териконів
— Енергетика
Ще рік тому Кабмін планував почати приватизацію державних шахт, проте програма реформ була переглянута і на даному етапі уряд зупинився на концесії. Також будуть переглянуті плани зі збільшення видобутку вугілля до 100 млн тонн. Підприємства не зможуть забезпечити такий обсяг з кількох причин. Це критичний знос основних фондів, відсутність розвитку нових родовищ, розкрадання обладнання та бюджетних коштів, високий рівень корупції на держшахтах.
Для України вугільна галузь завжди була значущою, проте її значимість зросла в рази після того, як прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що має намір перевести вітчизняні ТЕЦ з газового на вугільне паливо. Ця заява була зроблена в розпал нинішніх газових суперечок з Росією. За підрахунками експертів для подібного експерименту державним вугільним шахтам необхідно збільшити щорічний видобуток вугілля до 100 млн тонн.
Зокрема, Кабмін планував замінити вітчизняним вугіллям 10 млрд куб. м імпортного газу. Отже, вуглевидобувних підприємствах необхідно збільшити обсяги видобутку на 20%: з нинішніх 75 млн тонн до 90 млн тонн, тому що 10 млрд куб. м можна замінити 15 млн тонн вугілля. За підрахунками експертів, цього росту можна домогтися не менш ніж за 5 років. За прогнозами уряду, Україна до 2020 року може збільшити видобуток до 100 млн тонн, до 2030 - до 115 млн тонн вугілля.
Проте головною проблемою є необхідний для цього обсяг інвестицій: наразі держава не в змозі інвестувати в модернізацію вугільних шахт, тому в 2010 році колишнім міністром вугільної промисловості України була розроблена "Програма реформи вугільної галузі", розрахована на 2010-2014 роки. Після реструктуризації Мінвугільпрому уряд повністю відмовилося від цієї програми, в рамках якої планувалося приватизувати більшу частину державних вугледобувних підприємств, частина з них - закрити.
Для цього вугільні підприємства розбили на три групи привабливості. Безперспективні шахти включили в третю групу - їх планувалося закрити. Зокрема, було вирішено закрити 107 з 126 вугільних підприємств через їх збитковість. Проте Кабміну довелося відмовитися від ідеї приватизації вугільних шахт. Адже для продажу вугільних підприємств стратегічному інвесторові потрібно було спочатку здійснити модернізацію шахт. Знос основних фондів шахт досяг критичної позначки, на багатьох шахтах запасів вугілля залишилося на 5 років. Тому такі шахти були б продані за безцінь.
Водночас днями глава Донецької облдержадміністрації Андрій Шишацький заявив, що скорочення кількості шахт загрожує енергетичній безпеці країни і вимагає інвестицій в 109 млрд грн. При цьому губернатор зазначив основну мету нової "Програми розвитку вугільної галузі на період 2012-2016 років" Міністерства енергетики та вугільної промисловості. За його словами, це створення галузі, яка повністю забезпечить країну вугіллям. При цьому обсяги фінансування плануються на рівні 109 млрд грн., з яких 29,8 млрд грн. - бюджетні кошти.
Дана модель програми передбачає не приватизацію шахт, а концесію. І це чи не єдиний спосіб залучення приватних коштів у модернізацію державних шахт. "При передачі концесіонеру права на експлуатацію вугільного родовища на виході держава отримує шахту, що працює. Головна перевага концесії в тому, що вона, на відміну від оренди, покладає на концесіонера зобов'язання, вигідні для держави", - заявив А. Шишацький.
На думку губернатора, в результаті шахти одержують довгострокові інвестиції на розвиток виробництва, а інвестор отримує вугілля і надійного постачальника. Водночас держава отримує концесійні платежі і зберігає за собою право власності на вугільні підприємства, які пізніше зможе приватизувати за вигіднішою ціною. Природно, за словами чиновника, що в підсумку всі поліпшення, зробленими інвестором, дістаються державі - після закінчення терміну концесії. Плюс зростання зайнятості місцевого населення, соціальна стабільність і збільшення податкових надходжень.
Однак на виході, швидше за все, відбудеться не зовсім так. Справа в тому, що шахт із запасами вугілля на 50 років, як за Союзу, в Україні дуже мало. Більшість - з терміном експлуатації 5-10 років. Тому в найближчі декілька років може скластися зворотна ситуація: видобуток вугілля буде стрімко падати через виснаження родовищ і повне вироблення шахт. Тим більше що за останні кілька років вугледобувні підприємства не інвестували кошти у відкриття нових родовищ вугілля.
За прикладом далеко ходити не треба: шахта ім.Бажанова, на якій не так давно відбулося обвалення копра через недбалість керівництва підприємства, в результаті чого загинули люди, швидше за все, не відновить свою роботу. Запасів вугілля там залишилося на 5 років виробітку, тому ремонт копра, на який гендиректор підприємства "Макіїввугілля" зажадав 200 млн грн., не окупиться, отже, шахту закриють.
Таким чином, розумний концесіонер, швидше за все, буде укладати контракт з урядом на повний термін експлуатації шахти. А це та ж приватизація. Більше того, ситуація на держшахтах посилиться тим, що Кабмін днями ухвалив рішення відмовитися від підтримки вугільної галузі. Слід зазначити, що протягом останніх 10 років держава вклала у вігульпром 36 млрд грн., хоча згідно з державною програмою "Вугілля України" ця цифра повинна була скласти 84 млрд грн.
За інформацією Міненерговугілля, за останні 5 років обсяги капіталовкладень в оновлення основних фондів знизилися в 5,2 рази, а обсяг видобутку вугілля впав на 3 млн тонн - з 78 млн до 75,2 млн тонн. Тобто всі кошти йшли на виплату зарплат шахтарям. Якщо бути точнішим, то 70% коштів пішло на покриття різниці між відпускною ціною вугільної продукції та її собівартістю.
Все це зводить нанівець всі розрахунки уряду щодо збільшення видобутку вугілля на держшахтах. Крім перерахованих проблем, там процвітають корупція і крадіжка, причому крадуть всі - від рядового шахтаря, який забрав зі зміни залізну балку на металобрухт, до генерального директора вуглевидобувного підприємства, який на своїй посаді примудрився стати доларовим мільйонером.
Незважаючи на серйозне фінансування держшахт з боку держави, більшість шахтарів працюють по 3 роки в одному спецодязі, хоча його потрібно змінювати раз на півроку-рік. Також на шахтах немає інструментів, а спецтехніка давно вийшла з ладу. В результаті більшість автоматичних робіт шахтарі виконують вручну. За словами одного з них, працівники підприємства змушені здавати на металобрухт застаріле обладнання шахти, щоб придбати робочий інструмент. Причому це робиться з дозволу директора шахти.
Так звані "копанки" процвітають під дахом найбільших вуглевидобувних підприємств країни. А видобуте вугілля продають через держпідприємство. Обвалення стовбурів та інші нещасні випадки, що сталися через порушення техніки безпеки, але без людських жертв, активно приховуються від громадськості. Вже цього року в результаті нещасного випадку працівник однієї з шахти став інвалідом, проте про НП на шахті ніхто не поширювався.
Тому видобуток вугілля можна збільшити лише за рахунок приходу приватного власника. Процес уже пішов - Кабмін оголосив конкурс на концесію цілісних майнових комплексів держпідприємств "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит", які входять до п'ятірки найбільших підприємств з обсягами видобутку вугілля.
Ровенькиантрацит в січні-липні 2011 року збільшив видобуток вугілля на 33,3% порівняно з аналогічним періодом 2010 р. - до 4,445 млн тонн, Свердловантрацит - на 3,7%, до 3,773 млн тонн. Зокрема, Ровенькиантрацит оцінений в 2,477 млрд грн. Свердловантрацит - 1,74 млрд грн. За інформацією Міненерговугілля, заявку на участь у конкурсі поки подала лише одна компанія, "Донпромбізнес", що входить в структуру Coal Energy SA. 100% компанії належить офшору Lycaste Holdings Ltd, по 50% якого володіють Віктор та Марина Вишневецькі.
Слід зазначити, що дані вугільні підприємства внесені Кабміном у список активів, які можуть бути передані в концесію ще на початку квітня 2011 року. Конкурс було оголошено 11 серпня, реєстрація заявок на участь закінчується 10 жовтня. Згідно з умовами конкурсу підприємства віддаються претенденту в концесію на 49 років. У свою чергу компанія-претендент повинна надати документальне підтвердження щорічного видобутку вугілля обсягом не менше 2 млн тонн протягом 2006-2010 років. До конкурсу не допускаються компанії, в статутному капіталі якої державна частка перевищує 25%.
Люксембурзька компанія Coal Energy об'єднує 10 українських вугільних шахт, потужності з переробки відвалів і збагачення. Компанія продає вугілля тепловим енергокомпаніям, коксохімічним, цементним заводам і муніципалітетам. Також здійснює експорт продукції до Болгарії, Словаччини, Молдови і Туреччини.
В ході IPO на Варшавській фондовій біржі компанія залучила фінансування на суму 225 млн злотих. Залучені кошти планується направити на реалізацію першого етапу п'ятирічної програми розвитку, загальна вартість якої складає 287 млн дол, а також на купівлю нових ліцензій, що дозволить наростити резерви вугілля на 286,9 млн тонн. Крім того, частина залучених коштів може бути використана для купівлі нових шахт.
У серпні поточного року компанія збільшила виробництво вугілля на 65,7% (на 58,394 тис. тонн) у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року - до 147,218 тис. тонн. Водночас видобуток вугілля на шахтах зріс на 79,5% (на 57,514 тис. тонн) - до 129,838 тис. тонн, з відвалів - на 5,3% (0,88 тис. тонн), до 17,380 тис. тонн. У 2012 році компанія планує збільшити видобуток вугілля на 81,25% - до 2,9 млн тонн.
Проте у Coal Energy може з'явитися серйозний конкурент в особі найбільшого приватного вертикально інтегрованого енергохолдингу України "Донбаська паливно-енергетична компанія". Про це заявив гендиректор ДПЕК Максим Тимченко. "Думаю, найближчим часом ми повинні схвалити позитивне рішення про участь у конкурсі", - сказав він. Наразі в ДТЕК активно вивчають умови і намагаються поєднати їх зі своїм баченням і концепцією бізнесу.
Експерти вважають, що в разі участі в конкурсі енергохолдингу ДТЕК у компанії Coal Energy мало шансів на перемогу. Показники ДТЕК, а також плани розвитку в кілька разів перевищують аналогічні показники люксембурзької компанії. Так, ДТЕК за січень-червень 2011 року збільшив видобуток вугілля на 17,7% - до 11,44 млн тонн.
Водночас експерти вважають, що Coal Energy фінансово не готова брати участь в конкурсі - компанії може вистачити коштів на покупку Свердловантрациту, проте тоді їй доведеться шукати кошти на розвиток активу. А от фінансові можливості ДПЕК дозволяють енергохолдингу здійснити необхідну модернізацію на підприємствах і утримувати стабільні обсяги видобутку вугілля.
Тарас Жирош
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
