3320
Бізнес іде в петлю
— Валюта
Падіння залишків на кореспондентських рахунках банків нижче 10 млрд. грн. стало новим рекордом зниження банківської ліквідності з 2006 р. Проте якщо раніше жорстка монетарна політика Національного банку була спрямована в першу чергу на стримування інфляційних процесів, то за дефляції, яка спостерігається протягом двох місяців поспіль, очевидно, що зараз причина в іншому. Стиснення банківської ліквідності покликане стримати зростання попиту на іноземну валюту, яка активно йде з банківської системи.
Осінь - традиційно період активізації ділової активності та укладення нових контрактів в імпортерів, які у вересні-жовтні закуповують більше валюти, ніж зазвичай. Підтримує високий попит на валюту і повернене до життя споживче кредитування - з початку року на покупку імпортних товарів (у відсутність іпотеки в кредит купують в основному машини і побутову техніку, які майже не виробляють в Україні) банки видали 9,2 млрд. грн. з яких понад 2,5 млрд. грн. - в липні.
Не зменшується і попит на валюту на готівковому ринку. За останні 12 місяців (без урахування даних серпня, які ще не опубліковані) населення купило у банків на $12 млрд. більше, ніж продало.
Вочевидь, накладення цих факторів може призвести до серйозного дисбалансу попиту та пропозиції на міжбанківському ринку - інакше, якби ці коливання були незначними, Нацбанк вдався б до їх згладжування без жорстких монетарних заходів за допомогою своїх резервів, продаючи валюту і одночасно вилучаючи гривню з обігу. Але чомусь (можливо, через потенційно різке зростання цін на російський газ і торгову війну з Росією), не хоче. Натомість регулятор продовжує вимагати від банкірів погашення отриманого в кризу рефінансування та утримує досить жорсткі резервні вимоги. Водночас Держказначейство не випускає в систему гроші, отримані від суб'єктів господарювання у вигляді податкових платежів і зборів.
Така політика, безумовно, матиме свої плоди в короткостроковому періоді - банкіри говорять, що вже зараз у більшості з них гривні вистачає тільки для формування обов'язкових резервів та виконання поточних клієнтських операцій, тому найближчим часом курс гривні до долара навряд чи серйозно зміниться. "На покупку валюти в нормального, не схемного, банку гривні зараз немає", - говорить голова великого банку з іноземним капіталом, що побажав залишитися неназваним. При цьому банкір звертає увагу на те, що обсяги продажу валюти на міжбанку не зменшуються - за підсумками перших п'яти робочих днів вересня обсяг торгів на міжбанку вже перевищив еквівалент $4,5 млрд. "Значить у когось гроші є", - констатує фінансист.
У майбутньому жорсткі монетарні заходи можуть призвести до ще більшого тиску на курс.
По-перше, через те, що скорочення вільної ліквідності в банківській системі веде до зростання ставок (що вже відбувається - наприклад, ПІБ на вересень збільшив базову ставку, - овердрафт за кредитними лініями до 24,5% річних. - авт.) і, як наслідок, зниження обсягів кредитування економіки, яка не здатна обслуговувати такі дорогі позики в умовах стагнації попиту. У таких умовах виробники будуть змушені заробляти гроші не за допомогою збільшення обсягів продажів, а за рахунок підвищення цін. До того ж, до такого кроку їх підштовхує зростання доходів населення, динаміка яких вища, ніж темпи зростання ВВП (за підсумками I кварталу реальні доходи населення зросли на 8,7%, а ВВП - на 5,2%). Що одночасно стимулює і зростання споживання імпортних товарів.
По-друге, через одномоментний приплив спекулятивного капіталу для заробітку на високих ставках. За певних умов (наприклад, відновлення співпраці між Україною та МВФ) закордонним інвесторам вигідно займати у валютах з низькими відсотковими ставками (євро, долар, франк тощо) і купувати валюту з високими ставками, виграючи на різниці. Якщо таких операцій безліч, то це призводить до псевдостабільності і навіть зміцнення високоінфляційних валют, до яких належить і гривня. Це зміцнення відбувається попри те, що говорить економічна теорія. Протягом тривалого часу - місяців і навіть років - високоінфляціоні валюти можуть зміцнюватися за рахунок "плюса" з фінансового рахунку платіжного балансу.
При цьому, якщо за підсумками першого кварталу реальний ефективний обмінний курс гривні девальвував, то, починаючи з другого кварталу, РЕОК зміцнювався, погіршуючи цінову конкурентоспроможність української економіки. "Дефіцит поточного рахунку буде продовжувати зростати. Після девальвації білоруського рубля українським компаніям стало складніше експортувати до Білорусі. Зараз під тиском девальвації перебуває також турецька ліра. Туреччина є другим - найбільшим торговим - партнером України після Росії, на якого припадає 5% українського експорту. Дефіцит поточного рахунку в Туреччині різко виріс і вже досяг майже 10% ВВП, тоді коли ліра вже впала на 11% по відношенню до долара США з початку року і може продовжувати знижуватися", - говорить аналітик "Ерсте Банку" Мар'ян Заблоцький.
За класичною теорією економіки, відновлення цінової конкурентоспроможності відбувається або в результаті прориву в економіці (появи нових товарів з високою додатковою вартістю), або через девальвацію національної валюти. І деякі експерти дійсно вважають знецінення гривні найкращими ліками від економічної стагнації, в якій сьогодні перебуває Україна.
Тим часом за відсутності реально проведених економічних реформ девальваційні стимули для внутрішнього виробництва та експорту мають дуже короткостроковий характер. Девальвація тимчасово поліпшує конкурентоспроможність і стимулює економічне зростання, потім знову зростає інфляція і знижується конкурентоспроможність, погіршується платіжний баланс, і національна валюта девальвує - по суті, це й відбувалося в період з 2008 р. по сьогоднішній день. Жорсткі монетарні заходи, які супроводжують цей ланцюжок, можуть призвести до повного колапсу банківського кредитування, остаточної доларизації економіки через тіньовий сектор і до подальшого погіршення фінансового стану банківської системи, тому що частка валютних кредитів (у першу чергу - населенню) залишається на високому рівні.
На думку екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника, вихід з цієї монетарної петлі треба шукати у визначенні цільових орієнтирів для Національного банку. "Не можна утримувати інфляцію і обмінний курс одночасно. Або ви тримаєте інфляцію і не тримайте курс, або тримайте курс, тоді долар (тобто потоки валюти) визначає монетарну політику Національного банку, - говорить експерт. - Багато країн, увійшовши до єврозони, втратили можливість реагувати на конкурентоспроможність національної економіки через девальвацію валюти, наприклад Греція, оскільки драхми вже немає. У нас така можливість ще є".
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
