1904
Кому і для чого потрібен санаційний банк...
— Казна та Політика
В Україні замислился над створенням санаційного банку - так званого "доктора" проблемних активів. Після ознайомлення з відповідним законопроектом, прийнятим Верховною Радою у першому читанні (№8586), складається враження, що він розроблений для вирішення суто особистих фінансових питань за рахунок платників податків. Адже держава візьме на себе помилки комбанків, які призвели до формування мільярдних проблемних активів (на 1 травня 2011 - 177,15 млрд. грн.).
Важливий чинник - ціна питання. Наприклад, "доктор" купує якийсь неякісний актив у "хворого" банку "С". Питання - яка вартість? Реально її встановити не зможе ніхто. Умовно, актив оцінено у 10 грн. від номінала, а санаційним банком, по "особистих" домовленостях, він буде придбаний за 20 грн.
Немає сумніву, що такого роду інститути можуть ефективно працювати, але, скоріш за все, у Швеції, Німеччині, Франції або Великобританії. Там такі механізми відпрацьовувались під час кризи.
І ще один момент - чи є у держави зайві ресурси на такі експерименти. Можливо, доцільніше було б провести апробацію ідеї у "Родовід Банку", перетворивши його на bad bank (банк поганих активів), про що неодноразово говорили експерти.
Лише декларативний...
А на думку авторів документа (Юрій Каракай і Володимир Наконечний (ПР), створення такого інституту дасть змогу врегулювати проблемні питання, пов`язані з фінансовим оздоровленням банківської системи. Зокрема, основною функцією санаційного банку визначена робота з "кислотними" активами банків, де введена тимчасова адміністрація або з тими, що знаходяться у стадії ліквідації.
Передбачається, що санаційний банк матиме спеціальний статус, створюється він за рішенням правління Національного банку України у формі приватного акціонерного товариства. Формування його статутного капіталу здійснюється за рахунок доходів регулятора і цінних паперів, емітентом яких є Нацбанк.
Санаційний банк набуватиме у власність проблемні активи і/або зобов`язання фінустанов і ставатиме таким чином їх новим власником; проводитиме аукціони з їх продажу. Усі дії санаційного банку контролює регулятор, як і ухвалює рішення про його ліквідацію.
На перший погляд все ясно, банкіри повинні були б радіти такій ідеї - по суті, дістануть можливість очистити портфелі від проблемних активів за рахунок держави. Залишається питання, чи своєчасна подібна ініціатива і чи по кишені Україні утримувати для банків "сімейного доктора"?
Щодо самого документа, то висновки Головного науково-експертного управління апарату Верхоної Ради (далі Управління) говорять про те, що він абсолютно "сирий", має декларативний характер, не пропонує чіткого механізму функціонування санаційного банку. Тобто, до нього потрібно буде прийняти додатковий пакет різного роду підзаконних актів.
Крім того, Управління називає дискусійним порядок створення і формування статутного капіталу (СК) санаційного банку. Як наголошується у висновках, статутний капітал НБУ - державна власність, джерелом його формування є доходи кошторису регулятора, а за необхідності - державний бюджет. Таким чином, для формування статутного капіталу "доктора" використовуватимуться держкошти. А коли так, то визначення санаційного банку як приватного акціонерного товариства - необгрунтовано.
А понад те, якщо статутний капітал формуватиметься за рахунок державних коштів, то згідно із законодавством, зокрема статтею 7 Закону "Про банки і банківську діяльність", 100% акцій санаційного банку мають належати Кабінету міністрів. При цьому рішення про його створення теж повинен приймати Кабмін, а не Нацбанк.
Якщо говорити безпосередньо про фінансовий бік питання, то згідно із законопроектом, статутний капітал санаційного банку формується за рахунок доходів НБУ. Але Закон "Про Національний банк України" передбачає, що регулятор за підсумками кожного кварталу у разі перевищення кошторисних доходів над витратами вносить позитивну різницю до держбюджету. А Закон "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зобов`язує Нацбанк у цьому році поповнити скарбницю не менше як на 9,7 млрд. грн. Таким чином, у разі ухвалення документа, внесення знизяться на 75 млн. грн. - мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений для банків.
Тобто, держбюджет зазнає фінансових втрат, хоча у записці пояснення указується - "реалізація законопроекту не вимагає додаткових витрат". А якщо йдеться про формування статутного капіталу санаційного банку за рахунок цінних паперів, емітованих Нацбанком, то у документі не зазначається, які саме папери маються на увазі.
Викликають питання і принципи виконання банком своїх функцій. Так, його основним видом діяльності визначається придбання у комбанків проблемних активів. Причому передбачено "безкоштовне придбання". В Управлінні вважають, що така норма потребує уточнення. А до того, придбання проблемних активів повинне відбуватися виключно на договірних засадах, за згодою банків. Тим часом, у частині третій статті 8 законопроекту зазначається, що "придбання і відчуження санаційним банком проблемних активів і/або зобов`язань здійснюється без повідомлення і отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів - вкладників банку".
В Управлінні вважають, що законопроект треба допрацьовувати, "аби досягти задекларованого в пояснювальній записці до нього прогнозованого результату - захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків".
Ідея, що запізнилася
У цілому ця ініціатива запізнилася, самі банкіри говорять про поліпшення якості своїх портфелів, причому під велику частину проблемних активів сформовані резерви. Але "токсична" проблема існує, вона може зробити негативний вплив на результати роботи банківської системи у поточному році.
Як відзначає начальник відділу аналізу фінансових ринків "ІНГ Банк Україна" Олександр Печерицин, "враховуючи, що офіційний рівень проблемних активів у межах 11-12% все ще нижчий за оцінковий рівень (20-25%), у низки банків досі існую проблеми із заборгованістю. Внаслідок цього, вони примушуватимуть банки продовжити формувати резерви і впливатимуть на операційні результати банківської системи в поточному році".
Але у жодному разі можна говорити про стабілізацію ситуації. Більшість банків сформували резерви під "проблемку" і тепер ведуть роботу з портфелем токсичних активів.
Як підкреслив директор департаменту правового захисту "Ерсте Банку" Олександр Ярецький, "ситуація із проблемною заборгованістю стабілізувалася і практично усі банки більш-менш виробили шляхи ефективної роботи з портфелем проблемних кредитів. Деякі вирішили питання кардинально і продали такий портфель колекторам із значним дисконтом, та ще й очистили баланс".
За його словами, впродовж останніх двох років було розроблено різні схеми реструктуризації заборгованості, вироблена єдина судова практика по кредитних правовідносинах, у т.ч. в частині законності валютного кредитування, внесено істотні зміни у законодавство, регулююче виконавче провадження.
"З урахуванням даних обставин, а також загального позитиву в економіці країни, можна чекати істотного поліпшення ситуації з проблемною заборгованістю в банках", - вважає Ярецький.
Насправді українські банки звикли вирішувати проблему токсичних активів самостійно або із залученням колекторної компанії, якій санаційний банк навряд чи буде конкурентом. Принаймні, поки не буде роз`яснений порядок здійснення їм своїх функцій. А на сьогоднішній день ідея нагадує зародження чергової схеми з нульовим результатом для держави, але з великими перспективами для окремо взятих гаманців.
Сава Алексєєв
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
