Медведєв vs Путін: випробування виборами — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Медведєв vs Путін: випробування виборами

Казна та Політика
1780
Російський лідер Дмитро Медведєв в кінці червня заявив, що хоче стати президентом вдруге. Ці слова прозвучали під час Петербурзького ділового форуму в інтерв'ю британській газеті Financial Times. Однак глава держави, ніби схаменувшись, одразу ж додав, що не стане перешкоджати прем'єр-міністру Володимиру Путіну, якщо той вирішить балотуватися.
Головне питання російського політичного життя цього року, схоже, близьке до свого вирішення. Чекати на момент, коли два головних чоловіка країни вирішать, хто з них буде правити нею наступні чотири роки, залишилося недовго. Експерти стверджують, що між ними може початися прихована боротьба за це крісло, але пройде вона на етапі висування кандидата від владної партії "Єдина Росія". "Обидва лідери не стануть показувати всьому світу, що хочуть стати президентами, боротьба між прихильниками Путіна і Медведєва пройде за лаштунками. До осені 2011 року, до моменту конференції головної партії, ми вже будемо знати результат", - вважає глава Центру стратегічного планування (Москва ) Валерій Сарват. На його думку, питання єдиного кандидата зараз активно обговорюється у владі.
Свої чотири роки на вищому посту в Росії Дмитро Медведєв витратив на те, щоб відійти від образу Володимира Путіна і створити власний імідж всередині країни і за кордоном. Йому це вдалося, але лише частково. Він відразу ж обрав собі роль реформатора, який прагне модернізувати Росію. Приблизно під такими ж гаслами до влади прийшов і Барак Обама. Тепер в обох президентів на носі вибори, а проблем стає все більше. І реформаторами їх вважає далеко не більша частина населення.
Втім, у боротьбі за президентське крісло, якщо вона все ж почнеться, обидва претенденти явно не вдадуться до гучних демаршів і створення власної партії. Адже ніхто не зацікавлений в розхитуванні владного човна, Кремль повинен показати, що це всього лише закулісні інтриги, як за часів СРСР, коли зміна генеральних секретарів не впливала на міць партії. Важливим завданням також стане не допустити опозиції до виборів і відсіяти незручних кандидатів. У цьому солідарні всі, на виборах буде тільки два претенденти на президентський пост. Але поки незрозуміло, хто саме.
Два реформатори
Дмитро Медведєв став президентом майже на півроку раніше за Барака Обаму, але завжди прагнув показати себе реформатором і новатором, як і американський лідер. Обама прийшов до влади на хвилі невдоволення традиційними методами управління, які застосовував Вашингтон, і пообіцяв змінити ставлення держави до кожного громадянина. З ним пов'язувалися великі надії.
Справа Медведєва було складнішою, спочатку його ототожнювали з тимчасовим лідером без власної точки зору. Володимир Путін вже не міг обиратися втретє, тому йому був необхідний відпочинок на посту глави уряду. Перебуваючи на цій посаді, він не втрачав впливу на владу, водночас маючи менше відповідальності, ніж президент. Тому Медведєву треба було вийти з тіні свого попередника і показати, що він гідний довіри.
Для досягнення цих цілей обидва президенти обрали схожі шляхи - модернізацію. Але саме з цього місця і починаються істотні відмінності. Економічна криза не тільки вдарила по економіці Росії, але й ще більше прив'язала її до поставок нафти в Європу. Тепер, на думку окремих експертів, Москва дивиться на світ через нафтову та газову трубу.
Ціни на енергоносії неабияк зросли. Барель нафти досяг своєї історичної позначки в $130, в Кремль пливе потік доларів, і необхідності перебудовувати економіку поки немає. Тим більше, як вважає старший аналітик Ради з міжнародних відносин Мартін Лінч, ціни на ресурси дуже допомогли Росії. "У 2011 році тренд на подорожчання ресурсів стане основним, тому таким країнам, як Росія, Австралія чи Канада, нічого хвилюватися. Світова промисловість відновлюється і вимагає більше корисних копалин", - пояснив експерт "Главреду".
Тому в питанні модернізації президент більше займався інфраструктурними та науковими проектами, такими як центр науки в містечку Сколково. Але більшість з них зараз далека від завершення, крім того, на них потрібно витратити силу-силенну грошей. На думку Валерія Сарватова, подібні ідеї трохи незрозумілі більшості населення, оскільки соціальний рівень у Росії не дуже високий, а глава держави займається наукою замість економіки. Тут зрозумілішим був Володимир Путін, який займався конкретними економічними справами.
З іншого боку океану Барак Обама теж не зумів донести до виборців свою програму. Його реформи не зустрічали підтримки, а популярність падала. Багато хто звинувачував його в поблажливості до всіх і спробах бути добрим за будь-яку ціну. Тому його шанси на повторне президентство і похитнулися. Тим не менше, йому не доведеться боротися з таким впливовим суперником, як свій же глава уряду.
Далекий грім
Перші серйозні розмови про те, що між двома головними керівниками Росії може виникнути конфлікт за президентське крісло, почалися восени 2010 року. Тоді провладні ЗМІ стали показувати компромат на мера Москви Юрія Лужкова. Було зрозуміло, що все робилося за погодженням Кремля і президента, якому набрид впливовий шеф столиці.
Спочатку Лужков намагався заручитися підтримкою глави уряду. Але Володимир Путін відповів мовчанням. Мера зняли, а його місце посів Сергій Собянін, який ближче до Медведєва, ніж до Путіна. Крім того, в червні 2011 року президент взагалі заявив, що потрібно ліквідувати автономію Москви і створити там федеральний округ. Якщо це зроблять, то довгі роки напівавтономії столиці залишаться позаду.
Відтоді ситуація почала змінюватися. Поки владний тандем залишається постійним і непорушним. Але, за неофіційною інформацією, кожна з двох груп починає концентруватися навколо головних кандидатів. Губернатори і чиновники в областях потихеньку визначаються, кого саме вони будуть підтримувати. Причому в Росії не буде первинних виборів, як в США, тут все повинно вирішитися на партійній конференції восени 2011 року.
Багато експертів вважають, що президент поступиться голові уряду і не стане висувати свою кандидатуру. За це він отримає посаду в керівництві країни. Але з іншого боку, Дмитро Медведєв може спробувати поборотися за головний пост.
Шанси реформатора і опозиції
"Зрозуміло, що Медведєв не піде в офіційну опозицію до влади. За роки правління Путіна держава показала, що подібні методи політичної боротьби безперспективні", - вважає Мартін Лінч. На його думку, в опозиції взагалі немає шансів на перемогу. На додачу до цього недавно міністерство юстиції Росії відмовилося зареєструвати партію колишнього прем'єр-міністра Михайла Касьянова, бо в статуті партії знайшли дрібні порушення. Це ще раз свідчить, що опозиції не дадуть навіть поборотися за крісло президента.
Мабуть, їх основних кандидатів навіть не зареєструють, адже в такому випадку їм необхідно буде давати час для виступів в ЗМІ і неможливо заборонити агітацію. Цього влада допустити не може. Адже, за даними соціологічних досліджень західних аналітичних центрів, у Росії поступово зростає кількість незадоволених владою, і давати їм можливість говорити на всю країну нерозумно.
А сам Медведєв знайде шанси на перемогу тільки в тому випадку, якщо зараз використає всі ресурси для отримання підтримки з боку владної партії. За перші чотири роки він не довів своєї незамінності для країни і не побудував вертикаль влади, як Володимир Путін, але може ризикнути і поборотися за головний приз. Проте в разі поразки він назавжди буде виключений з влади Росії.
Павло Сивокінь
За матеріалами:
Главред
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас