ЗВТ чи МС: агітатори з обох сторін перейшли від умовлянь до погроз — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

ЗВТ чи МС: агітатори з обох сторін перейшли від умовлянь до погроз

Казна та Політика
1168
Куди податися Україні - в Зону вільної торгівлі або Митний союз? Здавалося б, на цю тему сказано вже все і навіть більше. Однак проблема полягає в тому, що поки український вибір не буде зафіксований на папері, сплески активності прихильників обох об'єднань не припиняться. Якщо з Росії давно звучать відверті погрози обмежити український експорт на територію Митного союзу в разі приєднання до ЗВТ, то в міру наближення моменту остаточного вирішення питання все біліше ультимативні аргументи знаходять для України і в Євросоюзі. З одного боку, це дратує, а з іншого - не може не радувати: Україна як і раніше цікава Європі і дуже потрібна Росії...
Де втрачаєш, там і знаходиш
Російська політика щодо України давно відома своєю прямолінійністю, що виходить далеко за рамки загальноприйнятих дипломатичних норм. Керівництво РФ вважає для себе прийнятним відверто втручатися у внутрішньоукраїнські політичні конфлікти. Нерідко росіяни і самі провокують їх, постійно намагаючись поглибити в Україні розкол між Сходом і Заходом: тими, хто розмовляє російською, і тими, хто - українською, тими, хто ходить в УПЦ МП, і тими, хто надає перевагу КП і т. д. і т. п. Сьогодні намітилася нова лінія розлому - між прихильниками вступу України в МС і зрадниками інтересів українського народу, які борються за приєднання до ЗВТ. Не обійшлося і без підступних американців, за вказівкою яких Європа нібито і намагається вкотре "відірвати" Україну від Росії. Саме так інтерпретує події російський економіст, президент компанії експертного консультування "Неокон" Михайло Хазін, про що він заявив 22 червня в ході круглого столу "Відносини України і Росії після підписання Україною угоди про ЗВТ з ЄС", організованого інститутом Горшеніна.
Але от біда, український уряд і сам Президент декларують приєднання України до зони вільної торгівлі з Євросоюзом як стратегічне завдання. Виходить, що і їх доведеться записати в антиросійський табір. Але на це російські політтехнологи поки піти не готові, як мінімум, більшість з них. Інша справа - масована інформаційна кампанія, спрямована на ототожнення Митного союзу зі всілякими економічними преференціями для України в цілому і кожного жителя країни персонально. Тоді як членство України в ЗВТ підноситься як початок згортання економічного співробітництва з РФ в усіх напрямках.
В принципі, з заяв російських офіційних осіб можна зробити висновок, що всі без винятку українські товари, експортовані сьогодні на територію Митного союзу, тією чи іншою мірою опиняться під загрозою обмежень і заборонних мит. Ну і вже традиційно основним аргументом Москви в суперечці з Києвом виступає ціна газу - за вступ до ЗВТ нам доведеться розплачуватися по 500 доларів за тисячу кубометрів, а то й більше.
На тлі такого грубого тиску виділяються і дещо тонкі з психологічної точки зору ходи російських експертів, які намагаються апелювати до національної гордості українців за свою науку та високотехнологічні галузі, як авіа-та ракетобудування. Все той же Хазін, слідом за іншими своїми колегами, обіцяє Україні перетворення на сільськогосподарський придаток Європи.
Подібні заяви підкріплюються статистикою з офіційних джерел. Як зазначив керівник групи економічного співробітництва Посольства Росії в Україні Олексій Урін, за результатами першого кварталу 2011 року український експорт в РФ становив 4,2 млрд. дол, що на 63% більше за показник за аналогічний період минулого року. "Варто особливо відзначити, що 37% всього обсягу українського експорту в РФ склали машини - обладнання та транспортні засоби. Хотів би відзначити, що така структура українського експорту характерна тільки для торгівлі з РФ. Структура експорту з іншими країнами зовсім інша, і в ній немає такої частки високотехнологічної продукції", - сказав Урін.
Все гранично зрозуміло - попит на українські літаки, авіадвигуни та комплектуючі до окремих видів російських озброєнь та іншу продукцію нашого хай-тека існує тільки в РФ. Тут можна сперечатися, доводячи, що і такі країни, як Китай чи Індія поки що цікавляться українськими технологіями, але що стосується Європи, то, схоже, що росіяни мають рацію.
Відповідаючи на питання про перспективи української високотехнологічної продукції на європейському ринку, керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланге зазначив, що слід більше уваги приділяти довгостроковим перспективам розвитку української промисловості, а не сьогоднішній ситуації з реалізацією її продукції. "Іноді складається враження, що Україна хоче з одного боку себе модернізувати, а з іншого - нічого не змінювати. Якщо ми говоримо про модернізацію, то потрібно думати про довгострокову перспективу. Якщо говорити про перспективи українських технологій, то, незважаючи на інтерес до українського авіапрому з боку європейських компаній, поки нічого з цього не вийшло", - сказав Ланге.
Все так і є, але відомо, що переважна більшість наших технологічних досягнень родом з СРСР, а значить найбільш "новим" з них вже перевалило за 2-й десяток. Грошей у технології у нас вкладати не звикли, значить, утримувати ринок доводиться за рахунок старих напрацювань, потенціал яких фактично вичерпаний. За збереження нинішньої ситуації українська наукомістка продукція рано чи пізно зійде зі світової сцени. Питання полягає виключно в часі. В умовах збереження глибокої кооперації з російськими підприємствами це відбудеться трохи пізніше, ніж без неї, але все одно відбудеться, адже росіяни теж не горять бажанням інвестувати в українську науку. Це їм зовсім не потрібно, оскільки довгострокова стратегія РФ передбачає створення виробництв, що заміщають українські підприємства на своїй території, про що неодноразово говорилося в РФ на найвищому рівні. А ось вступ у ЗВТ цілком може дати шанс нашим розробникам і виробникам продукції з високою доданою вартістю прорватися на новий рівень, відвоювавши частку ринку в ЄС і отримавши доступ до величезних фінансових ресурсів Європи. Про це власне і говорять єврочиновники, які вважають, що ЗВТ - можливість для України модернізувати свою економіку.
І нарешті, є у нас такі технології, без яких росіянам все одно не обійтися. Навіть у розпал "помаранчевої чуми" вони змушені були закуповувати двигуни для вертольотів у "Мотор Січі", співпрацювати з українськими ракетобудівниками та іншими виробниками спецтехніки і комплектуючих для озброєнь. Так що ризикнути з ЗВТ все ж варто, до того ж жоден експерт зі стовідсотковою гарантією не скаже нам, де ми знайдемо, а де втратимо.
І Європа туди ж...
Якщо до російських "наїздів" ми звикли, то ультиматуми від Європи для України в новинку. Відмова України від підписання договору про зону вільної торгівлі з ЄС позбавить Україну перспектив стати повноправним членом Євросоюзу. Ось так категорично висловилася адміністратор департаменту політики Європарламенту (Брюссель) Інна Кірш. І нехай пані Кірш не такий вже й великий функціонер ЄС, але до її слів варто поставитися з максимальною увагою.
Вона нагадала про те, що, обговорюючи плюси і мінуси приєднання до ЗВТ, в Україні часто забувають про те, що це частина договору про асоційоване членство в ЄС.
"Надалі це дозволить Україні розраховувати на повноправне членство в Євросоюзі. Так, це перспектива не завтрашнього дня і навіть не найближчих років, але вона стане більш реальною, якщо Україна підпише договір про зону вільної торгівлі", - зазначила Кірш. Водночас вона підкреслила, що входження України до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном "закриє для України двері до Євросоюзу".
Вже років п'ять пройшло відтоді, як усім в Україні стало зрозуміло, що дорога до ЄС буде дуже довгою і важкою. Останнім часом ніхто з поважаючих себе політиків про перспективи членства в Євросоюзі намагається не згадувати. Але ось виникла дилема ЗВТ-МС і, будь ласка, про нас згадали в Брюсселі. Напевно, і нам не варто забувати, що логіка географії та самої історії все ж дає Україні достатньо підстав вважати себе частиною Європи, а не Євразії. Нехай росіяни самі визначаються хто вони - Євразія або "Азіопа", а нам це ні до чого. Ображатися ж на жорстку постановку питання з боку ЄС не варто, напевно, з нашими політиками тільки так і треба, а то вони знову почнуть розповідати, що "розумне теля у двох маток ссе". Краще нам згадати про слоненя з казки Кіплінга, якого крокодил тягнув за ніс, а мудрий удав за хвіст, у результаті чого він отримав сильний і спритний хобот. Надалі хобот допоміг йому відплатити по заслугах всім своїм "родичам".
Антон Лосєв
За матеріалами:
УНІАН
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас