954
"Більшовицький" синдром
— Казна та Політика
Сорок четвертий з'їзд КПУ обіцяв стати історичним: партія націлилася на оновлення і задумалася про перебування при владі. Але очікуваний демарш так і не здійснився: незважаючи на гучні заяви, комуністи вирішили залишитися в більшості.
"Допустиме" перебування
Для членів Комуністичної партії України значення червневого з'їзду важко недооцінити: свіжі віяння партійне керівництво (до слова, не змінилося - першим секретарем знову переобрали Петра Симоненка) пообіцяло заздалегідь. І дійсно, 18-19 червня в ході дводенного заходу українські комуністи вперше з 1995 року відредагували свою програму, дещо переінакшили статут (наприклад, заборонили членам партії критикувати її дії в позапартійних ЗМІ) і взяли курс на "модернізацію та омолодження". Зате того, на що чекали більш широкі кола зацікавлених осіб, так і не відбулося - за всіх організаційних успіхів гучними політичними рішеннями делегати похвалитися не змогли.
Особлива увага до 44-го з'їзду КПУ пояснювалося згуслою в його переддень політичною атмосферою. Заяви про готовність покинути лави влади, якщо вона робитиме "антинародні" кроки, для комуністів характерні в усі періоди парламентського співробітництва з різного роду "олігархічними режимами". І все ж наприкінці весни-початку літа 2011-го ситуація помітно загострилася. Вже в перших числах червня нардепи від КПУ попереджали, що рішення з'їзду може стати доленосним для парламентської більшості. Тоді однією з головних причин залишити колишню коаліцію залишалася пенсійна реформа. Але в самий переддень довгоочікуваній події владної єдності був нанесений ще один удар. Рішення КСУ визнати невідповідним Конституції один з абзаців "закону про червоні прапори" в партії було сприйнято вкрай болісно. Одні комуністи характеризували вердикт як "плювок всім ветеранам Великої Вітчизняної війни та громадянам України", інші знову заговорили про відмову співпрацювати з владою. "Я думаю, що ці факти (рішення Конституційного суду, - "Подробиці") отримають досить жорстку оцінку на з'їзді Комуністичної партії України, який відкриється завтра, аж до можливості обговорення питання про вихід з більшості", - 17 червня розмірковував про перспективи народний депутат Олександр Голуб. Що ж, як з'ясувалося протягом двох наступних днів, "жорсткі оцінки" в ході з'їзду лунали з лишком. Але не більше того - сил подолати синдром залежності від більшості не знайшлося.
Без обговорення гостро актуальних тем делегати не обійшлися. "Конституційний суд своїм вердиктом не тільки повернув українське суспільство в стан "холодної війни" навколо Прапора перемоги, але напередодні 70-річчя з дня початку Великої вітчизняної війни фактично розв'язав нову неоголошену війну спільній радянській історії братніх народів СРСР", - наголошувала спеціально схвалена заява під назвою "Обережно - фашизм!". "...Ми повинні розуміти, що суспільство у кризовій ситуації. Тому ми як Компартія повинні показувати, що відбувається насправді і в тому числі піднімати суспільство, щоб не допустити схвалення пенсійної реформи в цілому", - демонстрував готовність боротися з однією з головних ініціатив ПР Петро Симоненко. Без оглядки на те, що КПУ фактично є частиною "чинної влади", останній пригадали багато що: і "фінансову голку МВФ", і "поступки націоналістам в гуманітарній політиці", і те, що "помітно забуксував процес покращення відносин з Росією". Але радикально дистанціюватися від владного режиму комуністи, як з'ясувалося, поки не готові.
Животрепетне питання перебування КПУ в парламентській більшості все-таки було підняте, але вкрай акуратно. "Ситуація з часом може скластися так, що подальше перебування фракції в більшості стане неприпустимим. Рішення має бути схвалене колегіально і спільно", - підсумував Петро Симоненко "непросте питання", визнавши існування різних точок зору на вирішення проблеми. Таким чином стало відомо, що незважаючи всі гострі розбіжності з Партією регіонів, перебування в коаліції для КПУ все ще залишається "допустимим". Вірніше, "червоні" народні депутати вважають, що вони ще можуть послужити справі трудового народу, не відходячи далеко від влади. "А поки що наші можливості захищати інтереси трудящих, перебуваючи в більшості, на думку ЦК, не вичерпані. А головне - участь в ній не позбавляє комуністів права в кожному випадку відстоювати нашу принципову позицію, яка далеко не завжди збігається з позицією партнерів", - роз'яснив політику партії її глава. Наочним прикладом такої роботи, очевидно, може служити більш раніше нагадування Петра Симоненка про те, що, виявляється, "у тому, що досі не схвалені пенсійна реформа, Трудовий і Житловий кодекси і тому подібні драконівські законопроекти - безсумнівна заслуга партії".
Між двох стільців
Те, що КПУ за бажання може легко знайти аргументи, які доводять необхідність не виходити за межі більшості - особливих сумнівів і не викликало. При цьому назвати позицію комуністів верхом етичності важко. Якщо дії, схожі на саботаж законопроектів, запропонованих "партнерами", - це одне з основних парламентських досягнень однопартійців Петра Симоненко, то навряд чи можна говорити про яку-небудь солідарність і послідовність в політиці більшості. Втім, гра в "опозицію при владі" і раніше здавалася невід'ємною умовою коаліційної діяльності КПУ.
"Затримка" в більшості безумовно надає комуністам можливість користуватися хоча б частиною бонусів, відкритих для представників влади: від організаційних до кадрових (хоча щодо останніх у деяких "червоних" партійців виникають проблеми - так, за чутками, останнім часом ускладнилася ситуація в митниці, яку очолює комуніст Ігор Калетник). До пори до часу потребує комуністів і більшість. По-перше, два з половиною десятки голосів (24 члена фракції плюс нині позафракційний віце-спікер Адам Мартинюк) - все ще непогана підмога при схваленні рішень. По-друге, різкі заяви комуністів дозволяють показати, що і чинній українській владі не чужий деякий плюралізм, а заодно і забрати в опозиції "монополію" на критику дій керівництва країни. По-третє, вважають експерти, КПУ може стати в нагоді старшим товаришам і в майбутньому. "ПР не в змозі протягнути у владу всіх своїх людей, бо на виборах КПУ на місцях будуть використовувати з тим, щоб провести своїх людей за червоними списками", - припускає директор Соціологічної служби "Український барометр", політолог Віктор Небоженко.
Однак, з іншого боку, не варто забувати, що співпраця з горезвісним антинародним режимом загрожує для його критиків рейтинговими втратами. Особливо в умовах, коли розрекламований головним комуністом механізм протидії раптом дає збій. Хорошим прикладом тому служить голосування за схвалення пенсійної реформи за основу. Комуністи, як і обіцяли, не пішли назустріч Сергію Тігіпко і повним фракційним складом проголосували проти. Ось тільки на долю реформи їх коаліційний нонконформізм ніяк не вплинув: 245 "за" знайшлися і без "червоної" допомоги. Ця ситуація переконливо продемонструвала, що комуністи поступово втрачають той "блокуючий пакет", нинішніми та майбутніми досягненнями якого вони так пишаються. Можна припустити, що якщо йтиметься про необхідність зібрати конституційну більшість без допомоги КПУ Партія регіонів як і раніше не обійдеться. Але для того, щоб ввести в дію більшу частину обіцяних владою реформ, змінювати Основний закон не потрібно...
Втрачаючи можливість дієво протистояти владним починання, КПУ буде все складніше пояснювати виборцям, що ж вона продовжує робити в парламентській більшості. Складається враження, що зараз комуністи намагаються всидіти на двох стільцях: і привілеї не розгубити, і над рейтингом попрацювати. Але подібні вправи все ж вимагають певної вправності. "Пенсійне" голосування показало, що з "обов'язковою програмою" у КПУ щось не склалося. Що не заважає їм вкладатися в роботу над "довільною".
Хоча офіційно парламентська кампанія стартує приблизно через рік (а то й більше - хто знає, які "хронологічні" зміни наздоженуть виборче законодавство), передвиборча напруга в політикумі зростає. І комуністи теж не забувають внести в неї свій внесок. З одного боку, друзі трудящих продовжують розробляти "жилу" економічних проблем, наполегливо протиставляючи себе "режиму". З іншого - найімовірніше, у хід піде перевірене ідеологічна "зброя": теми історії, мови і тому подібні. Рішення КСУ вже дало відмашку чергової ініціативи: тепер комуністи збираються не тільки захищати права червоних прапорів, але й пропонують змінювати державну символіку - на "малиновий прапор козацтва і православний хрест". Незважаючи на готовність збирати тематичний референдум, варто припустити, що особливих законодавчих перспектив у цієї свіжої ідеї немає. Зате свою роль піар-подразника вона ще зіграє.
Основна проблема КПУ зараз полягає в тому, що потрапляння в ВРУ наступного скликання вимагає від представників цієї партії чималих зусиль. Згідно з результатами соціологічних досліджень, сьогоднішній рейтинг комуністів не без труднощів бере тривідсоткову планку. За актуальних на сьогодні умовах Компартія ризикує незабаром виявитися "міноритарним акціонером", про серйозну політичну роль якого говорити не доведеться. І це - у разі збереження нинішньої системи з її "пропорціоналкою" (а комуністи послідовно протестують проти переходу на змішану, можливо, тому, що "мажоритарка" вимагає великих вкладень на рівні окремих округів - не лише фінансових, а й, якщо можна так висловитися , "харизматичних"). Ну а головним ворогом вже нечисленних "червоних" депутатів може стати бажання головної партії влади підняти прохідний бар'єр до п'яти відсотків. Показати такий результат комуністам буде дуже непросто. Тут їм належить або докладати надзусилля для подвоєння рейтингу, або шукати переконливі аргументи для колег. І якщо йти другим шляхом - то відходити далеко від більшості й справді передчасно.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
