923
Дуже стратегічні партнери
— Казна та Політика
Візит глави Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао до Києва завершив прорив у відносинах між двома державами. Тепер країни стали стратегічними партнерами і будуть разом співпрацювати в багатьох сферах політики та економіки. Відносини, які пожвавилися після минулорічної поїздки Віктора Януковича до Китаю влітку 2010 року, отримали логічне продовження у вигляді підписання декларації про стратегічні відносини. Крім того, сторони відразу ж підписали кілька документів про виділення нових китайських інвестицій, про безкоштовну допомогу нашому міністерству освіти.
Хоча поки незрозуміло, що саме отримав Київ від цього візиту. В України вже більше десятка стратегічних партнерів, але жоден з них не хоче давати великі безвідсоткові кредити, вести в регіональні союзи або приводити сюди інвестиції. Тому новий стратегічний союзник може нічого не змінити для України.
З економічної точки зору ситуація теж двозначна. З одного боку, нам пообіцяли виділити кредити та інвестувати приблизно $3,5 млрд, однак це менше, ніж півроку тому, під час візиту Віктора Януковича до Пекіна. І обіцяні раніше гроші китайці не поспішають інвестувати в українську економіку. Для цього їм потрібно подивитися, як Київ може поратися зі своїми завданнями всередині країни.
Крім того, останнім часом китайці згортають фінансування по всьому світу. Адже їх керівна партія вирішила знизити темпи промислового розвитку та спрямувати основні кошти на розвиток центральних регіонів країни. Тому інвестиції за кордон - не така приваблива ідея для Пекіна, як здавалося раніше. Нарешті, потрібно розуміти, що в Пекіні добре усвідомлюють: Україну поки не запрошують в ЄС, а значить, стати "мостом між Європою і Азією", як мріє дехто в Києві, їй поки буде складно.
Тому багатоденний візит лідера Китаю може поставити більше питань, ніж дати відповідей. Адже стратегічне партнерство не означає автоматичного інвестування в економіку, а КНР ніколи не віддавала гроші, якщо не була впевнена в прибутковості капіталовкладень.
Політика і досвід
Декларація про стратегічне партнерство стала головним політичним підсумком візиту. Частина тексту цього документа дає Україні гарантії в тому, що Пекін не буде використовувати проти неї атомну зброю. Київ за президентства Віктора Януковича вже отримав такі гарантії від Вашингтона і чекає, поки подібний документ підпише Росія. Це досить важливий дипломатичний успіх.
Але стратегічне партнерство не означає, що Китай відразу ж почне просувати політичні інтереси Києва в регіоні Тихого океану. Як показує практика, ситуація з політичним співробітництвом впирається в можливості і загрози. За словами старшого аналітика Carnegie Endowment for International Peace Метью Рожанські, країна буде реагувати на іншу країну, якщо й кине їй виклик або дасть можливість розвивати свою економіку.
В питанні України та Китаю ситуація дещо інша. Що стосується викликів - зрозуміло, що Київ не є противником чи загрозою для Пекіна на міжнародній арені. А ось співпраця на рівні можливостей була б ймовірнішою. Але останніми місяцями просування Києва до ЄС дещо загальмувалося. Ще півроку тому Україні обіцяли зону вільної торгівлі з Брюсселем до літа 2011 року, але тепер ця подія все більше відкладається. Тому стати посередником у політичних переговорах Європа-Китай Києву дуже складно, бо він сам не може говорити від імені ЄС.
А рухатися в бік Азії Україна теж не може, бо не хоче вступати до Митного союзу Росії та Казахстану, не кажучи вже про інші регіональні утворення Азії. Тут ситуацію могло б врятувати вигідне економічне співробітництво.
Обіцяні гроші
Візит українського Президента в Китай у серпні 2010 року назвали проривом в основному завдяки тому, що українцям відразу пообіцяли інвестицій і кредитів на $4 млрд. На той час отримати такі гроші можна було в МВФ, але фонд вимагав реформ, обмеження соціальних виплат і інших непопулярних кроків. А тут Пекін просто заявив, що готовий фінансувати в українську економіку, якщо це буде вигідно.
Ще одним позитивом того візиту було повернення на давно забутий ринок. За попередньої влади Азія випала з поля зору Києва. А саме тоді зростання ВВП країн регіону било усі рекорди, і гроші видавалися просто так. У 2009 році компанії КНР витратили більше $1,6 трлн на покупку іноземних промислових активів по всьому світу і вийшли за цим показником на перше місце. Саме тоді Палата представників США ухвалила постанову про захист національної промисловості від іноземної поглинання, тому що ситуація ставала вельми загрозливою. Тож інвестувати в економіку, яка могла б стати досить перспективною, $4 млрд було для Пекіна не так складно.
Через два роки ситуація дещо змінилася. В світі після економічної кризи важче отримати гроші на інвестиції. Особливо це помітно по Китаю, який зменшив свої закордонні апетити на 45%. Ці гроші пішли на розвиток внутрішніх регіонів країни. Адже недарма в державі, що належить до середньо забезпечених, найбільше бідних - 488 млн чоловік. Тому зараз отримати обіцяні гроші буде важче.
Цього разу китайці привезли до Києва вже $3,5 млрд інвестицій. Або обіцянки на $3,5 млрд. Адже з літа Україна так і не отримала основну частину грошей. На думку експертів, китайці зараз тільки придивляються, чи варто вкладати гроші в нашу країну.
Тому домовленості про надання українському уряду безкоштовної допомоги розміром $12 млн і відкриття кредитних програм на добудову залізниці з Борисполя здаються привабливими, але менш реальними, ніж раніше.
Окремо в економічному блоці візиту варто виділити прагнення України брати участь у побудові газопроводів з Росії в Китай, поставляючи Пекіну обладнання. Схоже, Київ хоче приєднатися до перспективної тенденції організації поставок енергоносіїв для швидко розвивається китайської економіки. Але тут є реальна небезпека, що російські партнери просто не дадуть цього зробити, як вже було неодноразово. Також Україна хоче будувати разом з Китаєм свої транспортні літаки. Тут уряд хоче отримати нові динамічні ринки Азії і знову стикається з інтересами Москви. Тому майбутнє цих контрактів дуже специфічне.
Наука і вказівки
Останнім пунктом візиту стала заява про заснування українсько-китайського інституту зварювання імені Бориса Патона. Також сторони домовилися розвивати наукову співпрацю і створювати спільні технопарки в майбутньому. Тут в більш вигідному положенні явно Китай. Останніми роками ця країна витрачає на науковий розвиток, за даними ЮНЕСКО, приблизно $100 млрд щорічно. В Україні цей показник набагато нижчий.
Натомість Київ має досить потужну наукову базу для розробок і експериментів. Тому Україна може отримати достатньо інвестицій для свого розвитку. Але ситуація може обернутися і викачуванням з Києва молодих вчених. Оскільки боротьба за нових дослідників останнім часом посилилася.
На завершення візиту лідери країн не захотіли відповідати на запитання журналістів, натомість до преси вийшов глава Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв. І переконував, що підписання стратегічного партнерства великий крок для України. За його словами, сторони переходять на новий формат відносин, і це дуже важливо в новому глобалізованому світі, тому на це варто звернути увагу.
Крім того, експерт відзначив, що економічне співробітництво має зміцнитися, Україна отримає кредити і буде розвивати торговельні відносини - до обіцяної Президентом цифри в $10 млрд щорічно. Тому це так важливо розуміти.
Цей виступ трохи вибивався із загальної канви візитів зарубіжних лідерів до Києва. Зазвичай глави держав відповідають на один-два питання, і візит закінчується. Але тепер влада вирішила, що журналістам потрібно пояснити значимість моменту...
Павло Сивокінь
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
