1124
Доктор Фатум не вірить в єврозону
— Казна та Політика
"Європейський економічний і валютний союз ніколи повною мірою не відповідав критеріям оптимальної валютної зони. Лідери країн блоку сподівалися, що відсутність монетарної, бюджетної і валютної політики прискорить структурні реформи, а вони, у свою чергу, приведуть до зближення країн зо рівнем продуктивності і темпами економічного зростання.
В реальності все виявилося інакше. Безвідповідальне нехтування фіскальною дисципліною в Греції і Португалії супроводжувалося хіба що зростанням бульбашок на ринку активів Іспанії і Ірландії. Структурні реформи відкладалися, розбіжність по зростанню зарплат відносно продуктивності праці лише посилювалася. Результатом стала втрата конкурентоспроможності країнами периферії", - таку заяву зробив вчора відомий економіст Нуріель Рубіні, який отримав за передбачення світової фінансової кризи прізвисько Доктор Фатум, на сторінках The Financial Times.
Рубіні недвозначно дав зрозуміти, що не бачить майбутнього Греції, Португалії, Іспанії і Ірландії у складі ЄС, і, який би нервовий трепет сьогодні не викликала ця думка в урядів вищеназваних країн, кращим виходом для них буде покинути єврозону. "Поетапний підхід до подолання кризи єврозони не приніс вирішення фундаментальних проблем економічної і конкурентної нерівності усередині блоку. Якщо так і продовжуватиметься, єврозону чекає спонтанне врегулювання боргів і, зрештою, розпад валютного союзу з відділенням декількох слабших його учасників", - стверджує економіст.
Причина таких прогнозів Рубіні лежить на поверхні - він просто не вірить, що платники податків країн єврозони, і особливо - Німеччини, готові будуть забезпечувати не лише борг своєї країни, але і борг держав периферії. Адже рух до бюджетного союзу вимагатиме значних прибуткових надходжень на рівні федерального центру, а також широкомасштабної емісії облігацій єврозони.
В економічний підйом Греції і інших проблемних членів ЄС Нуріель Рубіні теж не вірить. За його словами, зближення цих країн за конкурентоспроможністю з Німеччиною і Францією неможливе, а без цього не можна буде відновити економічну конвергенцію. Відповідно, периферія ЄС переживатиме стагнацію.
Німецький і аргентинський сценарії виходу з кризи Греції і компанії також не підходять. "Німецька модель - реформи для прискорення зростання продуктивності і обмеження підвищення заробітної плати - також не працює. У короткостроковому періоді такі реформи фактично сповільнюють зростання, щоб відновити конкурентоспроможність, Німеччині було потрібно більше десяти років - це дуже довгий період для економік периферії, яким вже найближчим часом необхідний підйом", - пише Нуріель Рубіні.
"Ще один варіант - дефляція, але вона також пов'язана з тривалою рецесією. Аргентина пробувала такий варіант, але після трьох років прогресуючого економічного спаду вони відмовилися від цього, вирішили оголосити дефолт і скасувати валютну прив'язку. Навіть якщо дефляція відбудеться, балансовий ефект підсилить реальне боргове навантаження, як приватне, так і державне", - додає він. Таким чином, всі розмови в ЄЦБ і ЄС про внутрішнє здешевлення хибні, а необхідна політика бюджетної економії в короткостроковому періоді має негативний ефект на економічний підйом.
Відповідно, оскільки всі три стратегії маловірогідні, є лише один альтернативний спосіб відновити конкурентоспроможність і економічний підйом на периферії - відмовитися від євро, повернутися до національних валют і здійснити масштабне номінальне і реальне зниження цін. Зрештою у всіх подібних кризах країн, що розвиваються, коли зростання було відновлене, перехід до гнучких валютних курсів був необхідним і неминучим кроком на додачу до вливань ліквідності, заходів економії, реформ і, в деяких випадках, реструктуризації і скорочення боргу.
"Зрозуміло, сьогодні ідея відмови від євро вважається немислимою, навіть в Афінах і Ліссабоні. Вихід з єврозони принесе великі торгівельні втрати для решти країн блоку, зважаючи на масштабне реальне здешевлення валюти і капітальних збитків ядра-кредитора - приблизно так, як було з "песифікацією" доларового боргу в Аргентині під час останньої кризи. Проте сценарії, які сьогодні бачаться немислимими, через п'ять років можуть виявитися не такими далекими від реальності, особливо в разі стагнації в країнах периферії. Блок єврозони був скріплений вирівнюванням процентних ставок на низькому рівні для підтримки економічного підйому, а також надією, що реформи можуть сприяти подальшому зближенню, і перспективою бюджетного і політичного союзу зрештою. Але тепер конвергенція у минулому, реформа застопорилася, а бюджетний і політичний союзи - лише віддалена мрія.
Реструктуризація боргу буде, питання лише - коли (раніше чи пізніше) і яким чином (впорядковано чи ні). Але навіть скорочення боргу буде недостатньо для відновлення конкурентоспроможності і зростання. "Проте, якщо цього не вдасться досягти, варіант виходу з валютного союзу буде основним, оскільки залишатися у складі блоку буде менш вигідно, ніж вийти з нього, яким би складним і безладним цей вихід не виявився", - резюмує Нуріель Рубіні.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
