3555
Дефолт макрополітики
— Казна та Політика
Прем'єр-міністр Микола Азаров навряд чи кривив душею, заявляючи минулої суботи, що на сьогоднішній день в України немає гострої потреби у грошових коштах Міжнародного валютного фонду. Бюджетні показники перших п'яти місяців нинішнього року виглядають набагато більш презентабельними за своїх торішніх аналогів.
І все ж така необхідність незабаром може виникнути. По-перше, тому що вже практично неминуче зростання закупівельних цін на газ негативно позначиться не тільки на бюджетному, але і на платіжному балансі країни. По-друге, тому що принципових структурних змін в українській економіці за останні півтора року не сталося - вона (а значить, і бюджетні надходження) продовжує практично цілком залежати від динаміки світових сировинних та енергетичних ринків. По-третє, тому що без відновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом українській державі позикові ресурси будуть обходитися значно дорожче як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Але в даному контексті йдеться зовсім не про гроші МВФ (було б дійсно добре, якби без чергового траншу вдалося обійтися). Невблаганно закінчуються останні місяці, якщо не тижні, протягом яких у нинішньої української влади залишається реальний шанс і можливості провести необхідні непопулярні структурні реформи.
Поточні баланси
Стан як бюджетного, так і платіжного балансу дійсно поки не викликає особливих побоювань.
Як повідомив Національний банк, у травні зберігався приплив валюти в країну від нерезидентів, у результаті чого сальдо валютних інтервенцій Нацбанку склало "плюс" 127,2 млн. дол. Щоправда, через необхідність виділити валюту для чергових закупівель газу НАК "Нафтогаз України" валові золотовалютні резерви Нацбанку трохи скоротилися в порівнянні з попередніми рекордними показниками (з 38,4 до 37,9 млрд. дол). Згідно з даними Мінфіну, станом на 1 червня ц.р. залишки на консолідованому рахунку Держказначейства досягли в травні трирічного максимуму (17,5 млрд. грн.), збільшившись за минулий місяць в 1,8 рази. При цьому валютні запаси уряду теж залишаються досить пристойними - близько 2,25 млрд. дол.
За підсумками п'яти місяців з початку року, доходи бюджету склали 119 млрд. грн. (41,7% плану на весь рік - 285,1 млрд.), майже на 27% перевищивши аналогічний минулорічний показник.
У результаті, за словами прем'єр-міністра, дефіцит державного бюджету склав у січні-травні трохи більше 1%, а за підсумками року очікується дефіцит менше 3% ВВП.
Також у Мінфіні похвалилися, що повернення ПДВ за цей період склало 16,7 млрд. грн, що в 2,6 рази більше за минулорічні аналоги. Привілеєм автоматичного повернення ПДВ у травні скористалися 82 підприємства, які отримали спільно 1,2 млрд. грн. (34% від сум, запланованих до відшкодування минулого місяця).
В принципі, Мінфін зараз не відчуває особливих боргових проблем і може користуватися розкішшю порівняно дешевих запозичень на внутрішньому ринку. Через проблеми з видачею нових кредитів банківські установи досить охоче купують випущені урядом середньострокові ОВДП із прибутковістю 9-11% річних.
За перші чотири місяці з початку року держборг (прямий і гарантований) виріс більш ніж на 31 млрд. грн. і на 1 травня становив 463,3 млрд. грн. За підрахунками екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника, станом на травень кожен українець винен вже більше 10 тис. грн., не враховуючи відсотків за кредитами.
До речі, витрати на обслуговування держборгу за п'ять місяців цього року склали 7,7 млрд. грн., погашення - 20,7 млрд. грн. При цьому за той же період було запозичено 37,6 млрд. грн. (в т.ч. по внутрішньому - 24,9 млрд. грн, по зовнішньому - 12,7 млрд. грн.).
У цілому по року, як раніше повідомляв прем'єр-міністр Микола Азаров, в 2011 році Україні необхідно віддати 88 млрд. грн. боргів.
При цьому пік виплат, за його ж словами, приблизно припаде на липень 2011 року, коли уряд повинен буде повернути кредиторам близько 19 млрд. грн. "Це більше, ніж річні витрати на всю систему освіти в Україні. Ніколи ще наша держава не була винна таку астрономічну суму. І левова її частка - це позичання в 2009 році під майже 30% річних", - акцентував увагу на серйозності положення Микола Янович, традиційно звинувачуючи в сформованому положенні справ попередників.
Згодом на ринку з'явилася і більш докладна, оновлена інформація. Згідно з даними з проспекту емісії єврооблігацій Україна, опублікованого агентством "Інтерфакс-Україна" у лютому нинішнього року, уряду України в 2011-2014 роках належить направити на виплати за державним боргом майже 30 млрд. дол Причому найбільше навантаження за ці чотири роки, згідно з графіком виконання урядових зобов'язань, припадає на нинішній рік - 10,06 млрд. дол.
За оцінками аналітиків Goldman Sachs, витрати українського уряду на погашення і обслуговування держборгу до кінця нинішнього року складуть ще близько 45,5 млрд. грн. (32 млрд. - внутрішніх і 13,5 млрд. - зовнішніх). Приблизно в таку ж суму (44 млрд. грн., або близько 5,5 млрд. дол) вони оцінюють потреби в ринкових запозиченнях уряду навіть за умови 100-відсоткового виконання бюджету в нинішньому році. І це - без урахування 2-мільярдного боргу російському ВТБ, який, як відомо, був успішно пролонгований ще на півроку. За прогнозами Goldman Sachs, хоча більшу частину цієї суми уряд спробує покрити за рахунок внутрішніх запозичень, від 1 до 2 млрд. дол доведеться позичати за кордоном. Аналітики вважають, що прийнятні умови угоди можуть бути отримані тільки в разі чіткого підтвердження прихильності подальшої реалізації вже запланованих реформ. А це, на їхню думку, стане помітно тільки в разі відновлення програми МВФ.
Ризики і загрози
І поки через сприятливу зовнішню кон'юнктуру економіка України зростає темпами, близькими до нинішніх (близько 5%), стабільності державних фінансів особливо нічого не загрожує. Насправді однією з головних загроз для України в нинішній ситуації стає не дефолт, а ризики розкручування нового інфляційного витка. Фактично, швидке знецінення купівельної спроможності гривні - це не тільки додатковий податок, від якого страждають в першу чергу верстви населення з найнижчими доходами, але і своєрідний дефолт держави за грошовими знаками, які випускаються нею в обіг.
Про серйозність інфляційної загрози прямо йдеться в листі глави НБУ Сергія Арбузова прем'єр-міністру Миколі Азарову, який "ненавмисно" просочився в ЗМІ. Його зміст було докладно описано в ZN.UA, тому зупинятися на ньому ще раз ми не маємо наміру. Окремо зауважимо, що зміст подібних листів має не випадково, а цілком цілеспрямовано потрапляти на очі широкої громадськості. У Великобританії, наприклад, публікація відкритих звернень Банку Англії до тамтешнього міністерства фінансів - цілком нормальне явище.
Згідно з даними Держкомстату, в травні інфляція в Україні завдяки уповільненню зростання цін на продовольство і деяке зниження світових цін на нафту знизилася до 0,8% в порівнянні з 1,3% у квітні. Однак її річні темпи, навпаки, прискорилися, підскочивши до рівня 11% (минулого травня спостерігалася дефляція - зниження індексу споживчих цін на 0,6 в.п.), що зробило попередження НБУ про загрозу підвищеного зростання цін цілком відчутним. А значить, стали реальними і ризики жорсткості грошово-кредитної політики НБУ, наслідки якої можуть виявитися дуже болісними як для економіки, так і бюджету. До пори до часу більш висока, ніж заплановано на нинішній рік (8,9%), інфляція цілком влаштовувала уряд і Мінфін, допомагаючи наповнювати бюджет. (До речі, доходи держскарбниці випереджають заплановані показники всього на 2-3% - саме на стільки поточна інфляція випереджає закладену в бюджетному законі).
Але якщо Національний банк все-таки здійснить свої погрози, закрутивши грошово-кредитні клапани, то для уряду стане більш проблематичним не лише виконання плану надходжень до бюджету, а й здійснення запозичень на внутрішньому ринку-банківські ресурси стануть значно дефіцитними і дорожчими.
Найприкріше, що неминуче охолодження економічної активності та фактичне вбивство тільки-тільки наміченого зростання кредитування може і не здобути належного впливу на ціни. Які ростуть, як відомо, з причини інфляції витрат, а не попиту (саме останній перебуває в компетенції НБУ).
До речі, нещодавно уряд значно підвищив власний прогноз щодо інфляції цін виробників (до 17,9% проти раніше прогнозованих 11,3%). Оцінки зовнішньоторговельного дефіциту були погіршені з 3,4 до 4,9 млрд. дол. На думку аналітиків ING, дані зміни урядових прогнозів відображають нинішню зростаючу динаміку цін енергоносіїв і сировини на світових ринках, що впливає як на рівень цін виробників, так і на обсяги імпорту.
Водночас у самій ING прогнозують, що індекс цін виробників у нинішньому році досягне 21,2%, а обсяг дефіциту торговельного балансу - 5,4 млрд. дол.
Оскільки слідом за цінами виробників з лагом у шість місяців практично неминуче ростуть і споживчі ціни, інфляційна загроза дійсно вимагає найпильнішої уваги влади. І політика макроекономічної стабілізації, на яку спрямована програма МВФ, - найкраща тому підмога. Мабуть, від програми фонду українській владі таки нікуди не дітися.
Необхідні кроки
Отже, серед найбільш складних заходів, які українській владі доведеться імплементувати в найближчі кілька тижнів, - пенсійна реформа і підвищення тарифів на газ для населення і теплокомуненерго, якого не уникнути, судячи з марності переговорів з Москвою.
Прогнози іноземних експертів відносно цін на нафту поки не викликають особливого оптимізму - вартість барелів нафти марки Brent очікується на рівні 120 дол на кінець нинішнього і 140 дол - наступного року.
Так що і газ, найімовірніше не буде коштувати Україні дешево. Додаткові валютні витрати на його закупівлю розміром 2 млрд. дол - неприємна, але не смертельна шкода для стабільності національних фінансів. А ось необхідні додаткові дотації розміром 10-15 млрд. грн., які, за оцінками експертів, в нинішньому році знадобляться "Нафтогазу", в бюджеті нинішнього року поки не передбачені.
Тому на сюрприз у вигляді як мінімум півтораразового підвищення тарифів, який, швидше за все, в сезон літніх відпусток чекає на українців, "приємні" новини в нинішньому році навряд чи закінчаться.
І все ж ризикнемо припустити, що хвиля громадського обурення і нове падіння рейтингів влади - це далеко не головна обставина, що гальмує цей процес. Справа в тому, що значні підвищення енергетичних тарифів зробить для українців значно більш актуальним питання: "А чому і за що, власне, ми так багато платимо?". А значить, виникне так званий соціальний замовлення на велику прозорість не тільки самих тарифів, але і всієї газово-енергетичної сфери. В якій, як відомо, в Україні робляться дуже великі і очманілі статки. Чи не тому головними глашатаями від уряду, що виступали проти підвищення тарифів для населення, виявилися віце-прем'єр Андрій Клюєв і міністр палива і енергетики Юрій Бойко. Є, мабуть, дуже багато питань, з яких точки зору цих панів не сходяться. Але в цьому вони поки опинялися на рідкість одностайні.
Що стосується пенсійної реформи, то хоча віце-прем'єр Тігіпко і повідомив, що нинішній її варіант пройшов попередню експертизу та отримав схвалення в іноземних донорів, судячи з відгуків експертів, це все ще не той проривний документ, який би якісно змінив ситуацію з пенсійним забезпеченням у нашій країні. Та й дебати (а по ходу - і політичні торги) з цього питання очікуються ще дуже і дуже жаркі.
Але невблаганно наближається і дедлайн, за яким є точка неповернення, після якої проводити реальні реформи буде пізно. У такому разі на Україну чекає так званий дефолт макрополітики - невиконання зобов'язань з реалізації ключових реформ, без яких неможлива не тільки модернізація економіки, але і її банальна стабілізація. Оскільки менш ніж за 12 місяців до майбутніх парламентських виборів відновити електоральні симпатії буде дуже складно. Тому якщо шанс, який ще залишається, цього літа все-таки буде упущений, подальші події в Україні будуть все більше нагадувати білоруський або інший схожий сценарій. І нехай нікого не вводить в оману таке хитке зростання світової економіки. Яке, судячи з багатьох тривожним сигналам, може припинитися в будь-який момент. Чи не краще підготуватися?
Юрій Сколотяний
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
