2637
Касти платників податків
— Казна та Політика
На допомогу платникам податків видана доволі розлога багатосторінкова праця "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу" під загальною редакцією, як і вважається, прем'єр-міністра Миколи Яновича Азарова, "в обрамленні" докторів і професорів від економіки. Незважаючи на такий об'ємний список шанованих людей з перерахуванням регалій і заслуг, стиль "додаткової інформації, пропонованої в допомогу платнику податків", нагадує типові "податкові консультації", в яких інспекція районного масштабу обмежується цитуванням відомої раніше статті закону, але жодної ясності в те, що відбувається, не вносить, і жодної відповідальності на себе не бере.
Адже чекали зовсім іншого результату "науково-практичного коментування". Хотілося отримати не чергову інструкцію податкового відомства, яку належить прийняти до виконання, а відповіді на питання, чому та чи інша норма сформульована саме такий чином і як - знаючи внутрішню логіку процесу в нестандартних ситуаціях - її треба застосовувати. Тим більше що час йде вперед, і скоро ніхто не пам'ятатиме, хто і які положення ПК лобіював, які державні, корпоративні інтереси і особисті амбіції в нього закладав.
Насправді проблеми з "науково-практичним додатком" Податкового кодексу починаються з його "загальних положень". Як базові цілі ст. 4 одночасно пропонує використовувати "фіскальну достатність" (4.1.5), тобто "встановлення податків і зборів з врахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами", і одночасно "соціальну справедливість" (4.1.6), тобто "встановлення податків і зборів відповідно до платоспроможності платників податків".
Причому висновок про те, що тут первинне, а що вторинне, не робиться ні в ПК, ні в "Науково-практичних коментарях" до нього. Присутні деякі загальні міркування на тему, що "при всьому пріоритеті соціальної політики не варто забувати про потреби держави". Причому завершується все казенною фразою: "Межа податкового регулювання закінчується при виконанні обов'язку щодо сплати податку або збору", яка не може бути підсумковим висновком. Швидше, типовою відпискою. Дозвольте, але ж від цього принциповим чином залежить подальший розвиток подій. Варіантів "фіскальної політики" безліч: від пануючої сьогодні "державницької" точки зору "Не треба менше витрачати - треба більше заробляти" до гасла часів соціалізму "Економіка має бути економною". У тому й іншому випадку виживають абсолютно різні учасники процесу.
Йдемо далі від теоретичних викладень до практики. Начебто ПК проголошений документом прямої дії, що не вимагає якихось підзаконних актів і роз'яснень. Справді, щодо більшості вимог до платників податків це цілком відповідає дійсності. Наприклад, візьмемо п. 139.1.12: серед іншого у витрати, що не враховуються при визначенні прибутку оподаткування, не включаються "витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичної особи - підприємця, який платить єдиний податок". Все чітко і однозначно, ну що тут скажеш.
Тепер спробуйте почитати пункт на користь добровільного бажання платника податків реєструватися платником ПДВ (183.4): "Суб'єкти, які переходять на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування за умови, що такі суб'єкти відповідають вимогам, визначеним п. 181.1 ст. 181 або п. 182.1 ст. 182 ці розділи, які не передбачають сплату податку, подають реєстраційну заяву одночасно з подачею заяви про відмову від використання спрощеної системи оподаткування". При цьому в п. 181.1 йдеться про те, що підприємець зобов'язаний реєструватися платником ПДВ після досягнення обороту в 300 тис. грн., а в п. 182.1 - що підприємець не може за власним бажанням реєструватися платником ПДВ при недотриманні низки умов (підприємству менше 12 місяців, частка обороту з платниками ПДВ менше 50% і так далі). Тобто статті з обмеженнями зрозумілі. Тепер перечитайте ще раз пункт 183.4. У вас склалося враження, що ви можете реєструватися платником ПДВ в будь-якому разі, незважаючи на ці обмеження (181.1 і 181.2)? Чи лише з врахуванням цих обмежень? Чи вам належить читати цей пункт разом з податковою інспекцією і сперечатися з приводу розставляння розділових знаків?
На цьому ґрунті право бути платником ПДВ стало майже почесним. Тепер за індивідуальний податковий номер йдуть жорстокі баталії, мало не до суду. Тому що на додаток до умови (нині - ст. 181.1), що була раніше, про обов'язкову реєстрацію платником ПДВ після досягнення обороту в 300 тис. грн. додалися істотні обмеження, якщо ви раптом вирішили це зробити заздалегідь і по добрій волі. Вирішення проблеми попадання в когорту платників ПДВ описується через систематичну співпрацю з ними, хоча їм така співпраця невигідна.
Вихід передбачається один: 12 місяців жити праведником, працювати виключно в роздробі з кінцевими споживачами (яким байдужий ПДВ-статус продавця), справно поповнювати казну додатковими податками замість податкового кредиту, і нарешті з'являється надія на путівку в "велике життя": бажане свідоцтво з дванадцятьма цифрами. Отакий випробувальний термін для юних шибеників.
В коментарях до незабутнього ПК подібні обмеження поштиво виправдовуються необхідністю "спрощення порядку адміністрування податку на додану вартість". Хоча можна було собі дозволити сформулювати процес і зрозумілішою і доступнішою мовою: неможливо боротися з величезним натовпом, що існує сьогодні. Щоб навести в ньому лад, його потрібно спочатку прорідити, а потім встановити для решти суворі правила гри. Щось подібне відбувалося на ринку алкоголю в 90-і роки, коли з'явився мінімальний розмір площі торговельної точки в 21 м2. Бо неможливо було регулювати і закликати до відповідальності кожну бабусю біля станції метро.
Для проріджування існуючого "натовпу" платників ПДВ існує розлога ст. 184: ви можете здати своє свідоцтво платника ПДВ по добрій волі, якщо обсяг ваших операцій за останні кризові 12 місяців впав нижче 300 тис. грн. Або вам допоможуть це зробити, якщо "вас не знайшли за місцем реєстрації", ваші декларації за останні 12 місяців були чисті або обсяг вашої співпраці з платниками ПДВ впав нижче половин від загального обсягу реалізації. У всіх цих випадках вам належить звільнити місце в ланцюжку ПДВ для більш гідних представників. А при анулюванні реєстрації - авральний "умовний продаж" всіх активів, по яких залишився податковий кредит, із зобов'язанням доплатити до бюджету живими грошима відповідну суму. І найсумніше, що в майбутньому всі ці подвиги ніяк вам не зарахуються: починати чергове сходження в касту "платників ПДВ" доведеться на загальних підставах.
Ми саме до цього варіанту прагнули? Формуються дві касти (які практично не перетинаються між собою) "платників ПДВ" і іншого "плебсу", якому залишається працювати виключно на рівні єдиноподатників, - базарних торговців. Причому переміщенням між кастами керують без вашого бажання. У антимонопольному законодавстві все це має досить чітке формулювання: "створення додаткових бар'єрів на шляху входження в ринок".
На сьогодні вже з деякою теплотою згадуються перші спроби навести лад в ПДВ. У 2003 році все той же Микола Янович пропонував ввести додаткові ПДВ-рахунки з метою відокремити кошти ПДВ від загального обороту підприємства. У "єдиному демократичному пориві вся підприємницька громадськість" затаврувала подібні спроби і продовжила "демократичну" практику конвертацій них центрів. Наткнувшись на непереборну політичну перешкоду у сфері зміни законів, податкова адміністрація рушила по шляху вдосконалення власних нормативних актів. Шлях виділення спеціалізованих ПДВ-рахунків був визнаний "болгарським варіантом, який нам не підходить, та і взагалі не сприяє наведенню ладу". Наш метод - Єдиний державний реєстр податкових накладних (ЄДРПН). Цим шляхом податкова адміністрація планомірно рухалася останні шість років. У нинішніх її послідовників просто вибору іншого не було, окрім як продовжити лінію попередників - Єдиний загальноукраїнський касовий апарат для всієї оптової і роздрібної торгівлі. "Платник податку - продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в ЄДРПН. Датою і часом надання податкової накладної… є дата і час, зафіксовані у відповідній у відповідь електронній квитанції про реєстрацію". Красу всієї цієї процедури більшості вітчизняних підприємців ще належить відчути. Після закінчення "перехідних положень".
Чим страшний "касовий апарат"? Не своєю присутністю, хоча час від часу схильний ламатися. І навіть не стимулом до "чесного життя". Він страшний бюрократією. Натиснув не ту кнопку - напиши десять актів із залученням понятих, що ти це зробив не зі злого наміру. Покупець повернув товар - вимагай з нього паспорт з пропискою і заяву письмово. Частину товару не довіз перевізник до місця призначення - починай судову тяжбу, тому що анулювати і повністю переробити документи вже неможливо, можна лише "відкоректувати" потоком нових. Як відомо користувачам ЕККА, операція "сторно" (анулювання) заборонена давно і надовго. Акти і пояснювальні по необережних діях підколюються в журнал, а ще краще - "доводяться до відома відповідного відділу податкової інспекції". Всю цю краса, доступна раніше лише в роздробі, скоро повною мірою відчують члени-кореспонденти ЄДРПН. Єдина відмінність - в новомодному "електронному" виконанні. Такій рядовій операції в оптовій торгівлі як "часткове повернення товару, який погано продається", в найближчій перспективі належить стати просто вершиною бухгалтерського бюрократичного мистецтва.
Сергій Бочкарьов
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
