804
Стратегію затуманюють ціною
— Енергетика
Складається враження, що розтиражована в травні першими офіційними особами країни пропозиція до Російської Федерації перейти у формулі розрахунку ціни російського газу на вугілля замість газойлю і мазуту виявиться черговим випуском інформаційної пари в газовій сфері. Як засвідчила реакція східних сусідів, поки інновація уряду Миколи Азарова відповідної підтримки у росіян не знайшла: "Газпром" цілком влаштовує як контракт на постачання газу в Україну, так і загальноприйнята в Європі діюча прив'язка ціни газу до ціни нафтопродуктів в його формулі. Це означає, що обіцяний Кабміном "прорив у газовому питанні" в плані здешевлення російського блакитного палива продовжує залишатися умоглядним.
В той же час, за словами міністра палива і енергетики Юрія Бойка, "основною причиною наших намірів переглянути контракти" є житлово-комунальний сектор. У 2010 р. ЖКГ в Україні спожило 11,8 млрд. куб. м газу, тоді як населення забезпечувалося паливом власного видобутку (17,3 млрд. кубів), а основним покупцем палива, що імпортується, виступав приватний промисловий сектор, включаючи металургію і хімію, - 15 млрд. кубів. З початку 2011 р. промпідприємства прогнозовано нарощують споживання російського газу.
В травні чиновники також заговорили про грядущу можливість купівлі імпортного газу на кордоні Росія - Україна у альтернативних "Газпрому" постачальників. На думку експерта з енергетичних питань Олександра Нарбута, такий перебіг подій може виявитися можливим ближче до 2013 р., коли незалежні виробники газу в РФ доб'ються права на експорт. У свою чергу, Україні для реалізації подібного сценарію знадобиться провести необхідні структурні реформи в газовій галузі.
Проте, розраховувати на появу дешевого газу в умовах прогнозованого на найближчі 20 років зростання кон'юнктури блакитного палива на світових ринках наївно. Вочевидь, що ті ж цінові перспективи для українських споживачів залежатимуть багато в чому від здатності влади виробити комплексну довгострокову стратегію розвитку газотранспортної інфраструктури країни, з врахуванням збереження її ролі, як основного газотранзитного моста між Росією і Європою. Йдеться про розробку чіткого порядку реструктуризації галузі, а також про вибір стратегічного партнера і гарантованих джерел залучення довготривалих інвестицій.
В цьому контексті неможливо не враховувати реалії довгострокової світової кон'юнктури світових енергетичних ринків, ролі газу, що свідчать про глобальне зростання, планомірне вичерпання європейських вуглеводневих родовищ, а також зростаючу залежність Європи від російських енергоносіїв.
За даними європейської асоціації газових об'єднань Eurogas, споживання газу в Європі торік збільшилося на 7,2% порівняно з 2009 р.- до 522 млрд. куб. м. При цьому власне газовидобування в ЄС знизилося на 4% - до 176 млрд. куб. м, забезпечивши потреби європейських споживачів всього на 34%. "Газпром" торік експортував на захід 148,1 млрд. куб. м, забезпечивши 23% споживання ЄС. З початку 2011 р. тенденція зростання попиту на газ в Старому Світі і нарощення постачань "Газпромом" триває.
Згідно з прогнозами Міжнародного енергетичного агентства США, попит на газ в ЄС до 2020 р. зросте до 591 млрд. куб. м, в той же час аналітики банку Morgan Stanley дають цифру в 620 млрд. куб. м. При цьому, як прогнозують в Європейській комісії, залежність країн ЄС від імпорту газу до 2020 р. збільшиться до 73-79% споживання, до 2030 г.- до 81-89%.
Висока ймовірність, що додатковий попит на блакитне паливо в Європі забезпечуватиме багато в чому Росія, нарощуючи статус основного газового постачальника в ЄС. Особливо якщо врахувати, що сланцевий газ може з'явитися в Старому Світі не раніше, ніж через 10 років, а постачання ЗПГ на європейський континент, згідно з експертними прогнозами, не перевищать 30% потреб.
В зв'язку з цим для України небайдуже, як розподіляться транзитні газові потоки на захід. Перший шматок транзиту ми вже втратили - з введенням першої нитки "Північного потоку" додаткові 22 млрд. куб. м газу з 2012 р. підуть до Європи в обхід України. Кардинальніший перерозподіл газових потоків може бути після запуску "Південного потоку", коли загальна потужність двох обхідних магістралей досягне 118 млрд. куб. м. Схоже, що перспективи українського транзиту залежатимуть, перш за все, від можливості досягнення паритету взаємних інтересів з "Газпромом", чистий прибуток якого лише в першому кварталі цього року перевищив $10,3 млрд. і який потенційно може бути зацікавлений в максимальному заповненні вітчизняної труби, оскільки маршрут через Україну економічно вигідніший. Але зацікавленість росіян в капіталовкладеннях в трубу може бути забезпечена лише входженням "Газпрому" в ГТС як пайового власника.
Проте поки українські чиновники розлучатися з держмонополією на транзитну магістраль не квапляться.
"Просування з Росією в переговорах щодо газового СП немає, тому що українська сторона не зацікавлена в створенні такого СП і намагається, за допомогою виконання різних імітаційних рухів, розтягнути переговори якомога на триваліший термін", - вважає Нарбут.
Політичне пояснення такої поведінки відоме - не допустити "здачу труби", яка є народним надбанням. Втім, народ це надбання не контролює, а 20-річна держмонополія на фінансові потоки ГТС вилилася хіба що в технічну деградацію системи і тотальну галузеву корупцію.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
