1133
Плюс інформатизація всієї країни
— Казна та Політика
Україна вже не перший рік витрачає мільярди гривень на інформатизацію державного управління. Робити це необхідно - подальший розвиток держави без урахування таких концепцій, як "Електронний уряд", неможливо. Але щоб досягти відчутних результатів на цьому терені, необхідно докорінно змінити підходи до інформатизації органів державної влади, відзначають експерти.
Винахід велосипеда
Концепція Smart City ("Розумне місто"), що забезпечує відкритість інформації про діяльність органів влади і включає єдину міжвідомчу інформаційну систему, виникла в постіндустріальному суспільстві. Окремі проекти міжвідомчого документообігу, пізніше об'єднані ідеєю "Електронного уряду", почали впроваджуватися в розвинених країнах Америки і Європи на початку 1990-х. У листопаді 2009 року Євросоюз спільно з Європейською асоціацією вільної торгівлі (EFTA) прийняв Декларацію про електронний уряд, припускає створення до 2015 року єдиної європейської системи електронного урядування та передачі даних.
Згідно з рейтингом впровадження "Електронного уряду", складеним ООН за підсумками 2010 року, найбільш високий індекс готовності подібних систем - у Південній Кореї (+0,8785), за нею йдуть США (+0,8510), Канада (+0,8448) і Великобританія (+0,8097), Україна в цьому рейтингу займає 54-е місце (0,5181), Росія - 59-е (+0,5136).
Найбільш амбітні проекти передбачають не просто систему управління державою онлайн, а фантастичні міста майбутнього. У Південній Кореї з нуля будується цифрове місто. За його території буде розосереджено 10 тис. електромобілів, підключених до єдиної міської мережі, скористатися якими за допомогою персональної картки зможе будь-який житель. Є й більш "приземлені" проекти, такі як системи спеціалізованих веб-сайтів з можливістю двостороннього спілкування з державними органами. У Каліфорнії створення такої системи обійшлося уряду всього в $21 тис. Її підтримка вимагає щорічно менше $40 тис., але за кілька місяців роботи вона допомогла штату заощадити понад $20 млн. В Україні Держагентство з питань науки, інновацій та інформатизації (ГАНІІ) також розробило пілотну версію подібного порталу.
І все ж масштабна реалізація програм Smart City вимагає величезних інвестицій. Впровадження проекту електронного уряду в Росії почалося в 2002 році з прийняття федеральної цільової програми "Електронна Росія". Вона передбачала план дій до 2010 року і держфінансування в розмірі 77 млрд руб. (близько $3 млрд). Фактично був витрачений 21 млрд руб. ($0,7 млрд), однак програма так і не була реалізована в повному обсязі. У 2009 році були введені окремі послуги: оформлення паспортів, документів для сплати податків, допомогу в пошуку роботи та надання соціальної допомоги, прийом заяв на різні відомства. Найбільшим попитом серед онлайн-послуг стали оформлення закордонного паспорта, заміна громадянського паспорта та реєстрація права власності, кажуть у компанії-розробника системи Software AG.
Український варіант
В Україні також виділяються чималі кошти на інформатизацію, але витрачаються вони неефективно. Як заявив в інтерв'ю газеті "Дзеркало тижня. Україна" заступник голови Державної фінансової інспекції Денис Красненков, на заходи Національної програми інформатизації за останні п'ять років було витрачено 40 млрд грн. Але, за його словами, цілі програми не виконані: "У самому Кабміні інформація з Мінекономіки до Мінфіну - з 4-го на 7-й поверх - передається на дисках кур'єрами, а не по електронних комунікаціях".
Для вирішення цієї проблеми Кабмін у грудні минулого року затвердив "Концепцію розвитку електронного урядування", розроблену ГАНІІ спільно з громадськими організаціями та місцевими радами. Вона передбачає створення веб-порталів, call-центрів, а також спеціальних центрів надання послуг у держустановах як регіонального, так і загальнонаціонального рівнів. План дій розрахований до 2015 року, проте ні про фінансування, ні про технічні засоби реалізації мова поки не йде.
Місцеві ради тим часом вже не перший рік самостійно рухаються в тому ж напрямку. Найпоширенішим елементом "Електронного міста", впровадженим у багатьох регіонах, є система міжвідомчого документообігу на платформі "ДокПроф". Вона успішно функціонує в Дніпропетровську, Луганську, Славутичі. У Харкові єдина інформаційна система міськради розробляється з 2006 року. Створено спеціальне комунальне підприємство "Міський інформаційний центр", в рамках якого функціонують автоматизовані системи диспетчерського контролю, програмний комплекс обліку комунального майна, земельно-фінансова та інші системи. На початку цього року підприємство представило проект "Електронне місто", що поєднує існуючі напрацювання і представляє нові ідеї щодо реструктуризації міжвідомчих комунікацій. Програма буде запущена в Харкові до кінця 2011 року.
Перший повноцінний пілотний проект "Електронного міста" розробили в 2007 році в місті Українка Київської області. У травні Кабмін виділив на його реалізацію 15,7 млн грн. Місто навіть отримало перший транш - 3,2 млн грн. Але після цього депутати облради проголосували проти подальшого фінансування проекту, аргументувавши це тим, що "перш ніж розвивати інформаційні технології, потрібно відремонтувати дороги". "На сьогодні ми зробили якісний веб-портал, що працює call-центр, систему документообігу, після чого держфінансування припинилося. Шукаємо приватних інвесторів, зацікавлених у співпраці", - говорить мер Українки Павло Козирєв.
Труднощі зростання
Залежно від масштабу проекту і розмірів міста впровадження системи інформатизації обходиться в суму від $5 млн до $150 млн на місто з 2 млн жителів, каже Олег Оваденко, менеджер по роботі з ключовими замовниками Alcatel-Lucent. За його словами, проаналізувавши міський бюджет і раціонально розподіливши кошти, будь-яке місто зможе дозволити собі стати електронним. Проект можна реалізовувати поетапно, з урахуванням першочергових завдань, почавши з кількох десятків тисяч гривень на встановлення обладнання. Повноцінна реалізація вимагає часу - від року до нескінченності, адже система вдосконалюється паралельно з розвитком самого міста.
Головною проблемою представники і влади, і IT-компаній називають відсутність єдиної основи для створення "Електронного міста". "Типовою є ситуація, коли з різними джерелами фінансування та відповідно до різних планів створювалися ресурси з дублюючими один одного, несумісні між собою", - зазначає Віталій Мухін, менеджер компанії "Сітронікс інформаційні системи".
Введенню відкритої інформаційної системи протистоять і чиновники середньої ланки. "Електронне місто" передбачає прямі комунікації між жителями та міською владою, залишаючи в стороні численних держслужбовців. За словами розробників концепції, саме чиновники гальмують і саботують прогрес. У Києві планувалося впровадити систему електронного управління комунальною власністю, але ідея так і не була реалізована через протистояння міськради.
І все ж експерти сходяться в одному: альтернативи електронному урядуванню немає. За оцінками заступника директора з розвитку в Україні компанії Software AG Азіза Мухтасімова, без налагодження єдиної системи міжвідомчого електронного управління ефективність роботи державного апарату знижується, а невпорядкованість фінансових розрахунків веде до втрати значної частини бюджету.
Марія Попова
За матеріалами: Коммерсант-Україна
Поділитися новиною
