3926
Зайчик підкрався непомітно
— Валюта
Не дарма білоруська влада не чекала нічого доброго від приїзду в країну місії Міжнародного валютного фонду, яка перебувала там з кінця січня до початку березня. Варто було постійному представнику МВФ в Білорусі Наталії Колядіній голосно порекомендувати Національному банку Білорусі (НББ) девальвувати рубль (місцевий, звісно), як валютний ринок країни почало лихоманити.
Налякані обіцяною до літа девальвацією білоруси почали масово скуповувати валюту, через що на ринку відразу ж виник дефіцит доларів, євро і російських рублів, який НББ довелося покривати із золотовалютних резервів країни (на 1 березня вони становили $4 млрд. і, на думку МВФ, при існуючій динаміці цих ресурсів навряд чи вистачить, щоб Мінськ зміг утримувати контроль над валютними курсами навіть до кінця цього року).
Реакція білоруської влади на цю ситуацію була цілком прогнозованою. В кінці березня президент Олександр Лукашенко закликав уряд обмежити продаж валюти юридичним особам. Щоправда, в тій же заяві він наголосив, що не має наміру обмежувати продаж населенню. Але буквально через декілька днів після заяви в західній пресі з посиланням на анонімні джерела з'явилася інформація, що Нацбанк Білорусі відмовився продавати банкам валюту для населення.
Проте вчора виявилося, що боротися з панікою на ринку білоруська влада має намір не лише шляхом обмеження доступу громадян до долара, євро та російського рубля, але і до національної валюти. 29 березня декілька великих білоруський банків, у тому числі й БПС-Банк і Белагропромбанк, що входять до трійки найбільших, обмежили видачу кредитів фізособам у національній валюті (кредитування населення в інвалюті заборонено в країні ще з 1 січня 2011 р.). На сайті БПС-Банку пояснюється, що це "тимчасово, по 3 квітня". Другий за величиною банк країни - Белагропромбанк - також призупинив прийом документів на видачу кредитів для купівлі нерухомості та переоформлення валютних кредитів у рублеві.
Пояснюючи такий несподіваний крок, білоруські банкіри посилаються на усне розпорядження НББ, який нібито рекомендував комерційним банкам припинити видачу кредитів (і особливо - споживчих кеш-кредитів), щоб знизити тиск на валютний ринок. "Короткострокові рублеві кредити, в першу чергу, направляються на конвертацію в готівкову інвалюту на хвилі девальваційних очікувань", - коментують заборону білоруські банкіри.
Крім того, вважають експерти, скороченням кредитування населення білоруська влада вирішила поборотися з давно ненависним автоімпортом (майже 60% кредитів, виданих фізособам у Білорусі за 2010 р., - це автокредити, або кеш-кредити, які згодом йшли на купівлю авто). Нагадаємо, що з 1 липня Білорусь істотно підвищує мита на розмитнення автомобілів, а тому останнім часом на авторинку країни почав утворюватися ажіотаж мало чи не більший, ніж на валютному. Деякі білоруські політики навіть встигли порекомендувати з цього приводу дозволити кредитування тільки білоруські авто. Але ця ідея не була підтримана, очевидно, через відсутність таких у природі ("БелАЗ" потрібні далеко не всім білорусам).
Втім, сам регулятор введення обмежень заперечує. "НББ не встановлював будь-яких обмежувальних термінів і тим більше не забороняв видачу споживчих кредитів. Суть рекомендацій зводиться до більш уважної оцінки ризиків банків та платоспроможності клієнта", - говорять в НББ.
До речі, деякі експерти головну причину примусового скорочення кредитування в нацвалюті бачать саме в істотному зростанні ризиків неповернень кредитів фізособами, а зовсім не в намаганні стабілізувати валютний ринок.
За даними НББ, на 1 березня 2011 року заборгованість фізосіб перед банками в нацвалюті становила 22,3 трлн. білоруських рублів ($7,3 млрд.), збільшившись з початку року на 5,6%. Враховуючи невизначені прогнози щодо подальшої співпраці з МВФ (по завершенні роботи місія так і не змогла однозначно відповісти, чи отримає Білорусь наступний кредит) і автоматично зрослу після цього вартість зовнішніх ресурсів для білоруських банків, перехід хоча б 30-40% цієї заборгованості у прострочену цілком здатний "покласти" фінсистему країни. А як показує досвід України, 40% прострочення - цілком реальний для слов'янського менталітету показник.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
