2084
Піскун: Якщо справи Тимошенко не закінчаться вироком - для влади це буде удар
В ексклюзивному інтерв'ю тричі колишній Генеральний прокурор України Святослав Піскун розповів про те, чим страшні кримінальні справи, відкриті проти Юлії Тимошенко, чому Юрій Луценко все ще в СІЗО і як можна перемогти корупцію.
Чому ви, коли були Генпрокурором, не порушили кримінальну справу проти Леоніда Кучми?
Підстав тоді не було.
А зараз з'явилися? Як, з огляду, що вже немає в живих кількох основних фігурантів справи Гонгадзе, можна прив'язати свідчення Пукача до Кучми?
Існує, по-перше, кримінальний процес. Порядок і спосіб залучення до відповідальності чітко прописаний в кримінально-процесуальному кодексі. І будь-який відступ - навіть найменший - від цього закону тягне за собою або дослідування, або виправдувальний вирок. Тому працівники правоохоронних органів, коли ведуть розслідування, слідство або дізнання, зобов'язані жорстко дотримуватися норм кримінального процесу. Порушення кримінального процесу - це виправдувальний вирок, тому що докази, здобуті незаконним способом - це виправдувальний вирок. Вони не можуть бути визнані в суді. І раз вже відкрито кримінальну справу проти конкретної особи - і не просто особи, а колишнього президента і відомої в світі людини, - то для цього є достатньо підстав.
Чому Мельниченко так активно вимагає очної ставки з Кучмою, а Кучма її уникає?
Очна ставка - це процесуальна дія, що закріплює докази у кримінальній справі. Обов'язково це чи ні - виносить рішення слідчий. Якщо слідчому потрібна така очна ставка - вона пройде, незважаючи на те, хоче її хтось чи не хоче. Це слідча дія. Але на що розрахована очна ставка? Вона розрахована на те, що дві сторони в присутності один одного, дивлячись в очі, не будуть брехати. Не факт...
Чи можливо, що ця справа в результаті буде закрита за терміном давності, як вже прогнозують деякі політики?
А чи можливо було, щоб на Японію обрушився землетрус і цунамі?
Чи може бути розширене коло людей, які також опиняться під слідством у справі Гонгадзе? Ну, наприклад, за рахунок спікера Володимира Литвина або екс-глави СБУ Леоніда Деркача?
Важко сказати чи можуть вони бути залучені. Про це має думати прокурор. Коли я був Генпрокурором, ми розглядали питання про порушення кримінальної справи проти Литвина, але для цього не було підстав. Мені здається, що юридичну оцінку ситуації, наслідків, причинно-наслідкових зв'язків, дії та бездіяльності має дати слідство.
Після президентських виборів було заарештовано кілька чиновників, що працює при уряді Юлії Тимошенко. Зараз їх починають випускати під підписку про невиїзд. Причому так само масово, як і свого часу заарештовували. Про що це говорить?
Чесно? Я взагалі не прихильник арештів з економічних злочинів.
Тобто, будучи на посаді Генпрокурора, при такому ж складі злочину ви б Луценко не заарештовували?
Швидше за все, що ні. А може бути і заарештував. Я ж не знаю. Щоб конкретно відповісти на це питання - мені треба почитати кримінальну справу. Просторікувати можна скільки завгодно. Можливо, там є щось таке, що його обов'язково потрібно було заарештувати, але поки цього не видно.
Якщо Генеральна прокуратура вже випустила Євгена Корнійчука, то чому тоді Луценко досі в СІЗО? Невже проблема тільки в тому, що він ще не до кінця ознайомився з матеріалами своєї справи?
Луценко, як і будь-яка інша людина, може ухилятися від вивчення кримінальної справи і розслідування, всупереч його об'єктивності. Наприклад, слідчий його викликає, а він не приходить, слідчий дзвонить - а обвинуваченого немає. Ну що тоді робити? Обвинувачений таки прийшов у кабінет до слідчого, сів читати - сидить у носі колупається і нічого не читає. Або букви раптом забуває. А в камері він швидко читає, бо розуміє - тут погано.
Як ви прокоментуєте кримінальні справи, відкриті проти Юлії Тимошенко? Спочатку слідство взялося за неї більш ніж активно, щодня - допит, Київ залишати заборонили. А тепер виникає відчуття ослабленої хватки. Вже й до Брюсселя можна, виявляється...
Тактика ведення розслідування - це тактика слідчих. Ті, хто розслідує справу - вони не думають про громадську думку, як ми з вами. Вони роблять свою справу так, як вони можуть, вміють, як їх навчили. Я вам скажу одне. Якщо розслідування кримінальних справ стосовно Тимошенко не закінчиться обвинувачувальним вироком, то для влади це буде важкий удар. Навіть якщо її в суді виправдають, а таке теж можливо, то для влади це теж буде удар. Причому Тимошенко з тих людей, які не прощають і не відпускають. Вона на цьому побудує таку піар-кампанію, що всіх знудить. Навіть журналістів.
Тобто влада загнала себе в глухий кут?
Вважає, що впорається.
А історія з Данилишиним нічого не навчила?
Мені дивно, як можна було дати політичний притулок людині, яка ніколи не займалася політикою. Дали б, наприклад, політичний притулок народному депутату, який, критикуючи владу, довів її до того, що проти нього порушили кримінальну справу. За критику влади. Ось тоді потрібен політичний притулок. А Данилишину ставиться банальне розкрадання 5 мільйонів. Можливо, в Європі перестраховуються. Я думаю, що це пов'язано ще і з незрозумілим статусом суддів. З тим, що суд може прийняти неадекватне рішення. І це небезпечно. Європа цього боїться.
Навздогін про суди. З чим пов'язана нещодавня спроба звільнити з посади голови Верховного суду Василя Онопенка?
У Верховному суді працюють такі ж люди, як і ми всі. В кожного з них є якісь кар'єрні прагнення. Це можна зрозуміти. Хтось захотів посісти місце Онопенка. Як це можна зробити? Відправивши його у відставку. Хтось порахував, що в цьому допоможе влада, тому що Онопенко вихідець з БЮТ. Та й що голова ВСУ вирішує за великим рахунком? Розписує справу, але й комп'ютер може це зробити. Це просто фігура, яка розподіляє імпульси у Верховному суді.
Парламент у другому читанні ухвалив антикорупційний закон. У цілому закон не ухвалений - заковика нібито в декларуванні витрат родичами держслужбовців. Можливо, я скажу щось крамольне, але мені теж не подобається ідея декларування видатків родичами та близькими людьми. Що це означає? Ось, наприклад, моя дочка вийшла заміж, живе окремо. Чому вона повинна декларувати витрати? Або інший варіант: у чиновника дружина бізнес-леді, в якої теж є свої доходи і свої витрати. І змушуючи її декларувати видатки, ми обмежуємо її права. Чому вона повинна звітувати за труси, шкарпетки, колготки? Так вона піде просто і розлучиться. А ми що хочемо розвести кожну п'яту родину в країні? Я прихильник непрямих методів контролю над видатками державного чиновника.
Що ви маєте на увазі?
Шпигунство! Прийшов чиновник в магазин, купив діамантове намисто, заплатив і копія цієї платіжки від податкового агента - директора магазину пішла до податкової служби. У комп'ютер. У базу. Ось це контроль.
А це не суперечить Конституції, законам?
Що? Те, що директор магазину - фінансовий агент. Не суперечить. Він повідомляє про те, що та чи інша людина купила щось на велику суму. А раптом вона підробила картку чи вкрала?
І все-таки, повертаючись до антикорупційним законом, які шанси на ухвалення в цілому?
Це взагалі все фікція. Люди бояться конкретних покарань. Їх не цікавлять закони і те, як вони називаються. Людей хвилює термін, який вони можуть отримати, якщо візьмуть хабар. Спіймали на хабарі - 10 років, впіймали на хабарі - 15 років.
Крім того, чому правоохоронні органи бояться вести справу, судді - судити? Тому що в нас корупціонери і хабарники у найвищих ешелонах влади захищені ще й тим, що їх бояться. Сьогодні його посадять, завтра він стане депутатом і почне "мочити" того, хто його ловив.
Як вихід - можна створити антикорупційне бюро. Слідчі цього бюро повинні бути добре забезпечені і матеріально, і технічно. Ці люди повинні бути соціально захищені, тим більше, що їх не так багато треба - максимум 100 чоловік на всю Україну. І ще один дуже важливий момент: для того, щоб родичі або подільники обвинуваченого не могли помститися, вони не повинні бачити суддів. Суд повинен бути за куленепробивним склом.
І це ніяка не фантастика! У Владивостоці вже по телевізору судять. Ми живемо в XXI столітті! Мало того, склад суду не може бути оприлюднений. Він повинен бути відомий тільки голові суду і все. При цьому можна так зробити, щоб і оригінал вироку був засекречений, а видавали на руки тільки засвідчену головою копію з кодом. Це не складно зробити. І тоді корупції в країні не було б. Якщо б кожен знав, що він не зможе вплинути на слідчого, прокурора і на суд.
Все це дивно звучить в країні, яка декларує демократичні принципи. Але хтось уже взяв на озброєння такий спосіб боротьби з корупцією?
Ні. Тому що немає політичної волі. Кому це треба? До речі, можна ще піти шляхом створення спеціального суду, де будуть обрані судді - спеціалісти саме з антикорупційного законодавства. Та в нас в'язниці розпухнуть через рік! Треба йти цим шляхом: техніка, засекреченість судді та спеціальний суд.
Євгенія Вецько
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
