283
Гроші і суддівські кадри люблять одну і ту ж тишу
— Казна та Політика
Учора відбулося чергове засідання ВРЮ, головний підсумок якого слід, мабуть, шукати не в розглянутих питаннях порядку денного, а в загальній миролюбній атмосфері, яку сьогодні все частіше можна спостерігати в роботі даного органу. І ця атмосфера фактично свідчить про те, що в українських судах остаточно утвердилися ті правила гри, до встановлення яких знакові юристи-регіонали всіма силами прагнули в останні роки.
План був простий: по-перше, окреслити вузьку групу людей, які відтепер будуть визначати політику в судах, і наділити їх відповідними владними повноваженнями. По-друге, у доступній для розуміння кожного судді формі продемонструвати силу і серйозність намірів цих людей. По-третє, в спокійній і тихій обстановці витягувати всебічні вигоди з безмежних можливостей в судовій системі.
І про успішність реалізації цього плану свідчить в першу чергу те, що давно вже канули в Лету скандальні і резонансні справи суддів, звільнених за порушення присяги. Більше того, цілком природною почала виглядати процедура призначення керівників судів, зайва церемоніальність якої спочатку занадто різала очі: вкрай не вистачало розуміння мотивації призначення того чи іншого кандидата на відповідальну посаду. А в теперішніх умовах ця мотивація, здається, не має особливого значення - все зрозуміло і без зайвих слів.
Таким чином, неминуче доводиться робити висновок: впливові юристи-регіонали, які після обрання президентом Віктора Януковича кинулися "наводити порядок" у судовій системі, чудово впоралися зі своїм завданням. По-перше, сьогодні суддівська громадськість чітко усвідомила, чого важить в судах слово Олександра Лавриновича, Сергія Ківалова, Андрія Портнова, а також керівництва вищих судів - Вищого адмінсуду, Вищого госпсуду і вищих спецсудів у кримінальних і цивільних справах. По-друге, вся суддівська громадськість не тільки усвідомила, але і відчула, чого варта ВРЮ, коли там до автоматизму налагоджена процедура звільнення суддів за порушення присяги, коли там де-факто ухвалюються кінцеві рішення щодо призначення суддів на перші п'ять років і коли введені мінімальні та ще й жорсткі рамки щодо оскарження рішень цього органу. А коли так, то у впливових правознавців Партії регіонів залишається тільки один головний біль - щоб рішення окремих питань державної ваги на судовому напрямку, так само як і таємниця цих процесів, не завжди ставали надбанням широкої публіки. Суддівські кадри люблять тишу - така одна зі світоглядних засад знакових юристів-регіоналів. І українським громадянам, які підтримували цих людей на загальноукраїнських виборах і дали їм вагомі владні важелі, доводиться з цим змиритися.
У зв'язку з цим абсолютно природно, що засідання ВРЮ втратили інтригу і сенсаційність, які ще недавно були незаперечними складовими в роботі даного органу. Тепер можна припустити, що набагато більше інтриги і сенсаційності буде містити в собі суддя, кандидат у судді або голова суду, самотньо і непомітно сидить у буденний день на одній з канапок у приймальнях ВРЮ. Парадокс полягає в тому, що звичайний український громадянин навряд чи надасть цьому особливого значення. Але для згаданої вузької групи людей все буде гранично зрозуміло.
І коли ситуація для нинішньої влади складається вже настільки райдужно, гріх не проявити великодушність, гідну переможця. Вчора моментом такого роду, здається, можна вважати вчинок депутатів-регіоналів Сергія Ківалова і Валерія Бондика, які відкликали своє подання на звільнення за порушення присяги декількох суддів Печерського райсуду Києва - Майї Гримич, Олени Кафідової та Юлії Іваненко. Йдеться про тих самих суддів, які під час бурхливих подій з розпуском парламенту в 2007 р. зіграли, м'яко кажучи, зовсім не на руку Партії регіонів та її лідеру Віктору Януковичу. Незважаючи на те що нинішня влада досі трепетно ставиться до всього, що привело їх до втрати значної частини державної влади не лише в 2004-му, але і в 2007 р., суддям було даровано прощення.
І вже не так важливо, скільки часу провели згадані судді на затишних диванчиках у приймальні ВРЮ, і чого реально варто було Сергію Ківалову відкликати подання на звільнення суддів. Набагато важливіше, що українській громадськості доведеться сприймати як даність - інформації про реальних процесах у судовій системі буде ставати все менше і менше. Якщо, звичайно, не вважати такого роду інформацією спокійну, тиху і впевнену роботу органів, які мають ключове значення для судової системи.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
