827
Податок на банки по-французьки
— Казна та Політика
Після тривалої паузи французька влада, нарешті, запровадила спеціальне оподаткування банків слідом за Великобританією і Німеччиною. Новий податок покликаний зрівноважити конкурентні умови з сусідніми європейськими країнами, обтяжити місцеві банки додатковими зборами і поповнити дефіцитний держбюджет.
Частково затримка в часі була зумовлена реформою фінансового регулювання, що проходить у Франції. У грудні 2010 року Банк Франції заснував Управління пруденційного нагляду (Autorité de Contrôle Prudentiel) як незалежну дочірню структуру. До її обов'язків увійшли підтримка стабільності фінансової системи шляхом пруденційного нагляду та захист клієнтів банків і страхових компаній. Нове Управління виникло в результаті злиття чотирьох колишніх регуляторів, що відповідали за банківський і страховий ринок. Після завершення перетворень фінансова влада змогла приступити до реалізації спільних фіскальних домовленостей з Великобританією та Німеччиною.
Під спеціальне оподаткування підпадуть всі юридичні особи, що перебувають у сфері регулювання Управління пруденційного нагляду Франції. До них належать банки та інші фінансові інститути крім компаній з управління активами. Єдиними платниками розглядаються консолідовані банківські групи, визначені відповідно до Грошового і фінансового кодексів Франції. Банки, які не є частиною консолідованої групи, заплатять як самостійні юридичні особи.
Страхові компанії і нерегульовані інвестиційні фонди виведені з-під оподаткування. Крім того, від податку позбавлені декілька регульованих інститутів, таких як мікрофінансові організації. Платниками податків виступлять резиденти, а також банки-нерезиденти, що діють у Франції на правах філій. У той же час від податку звільнено нефранцузькі банки, які базуються на території Європейського економічного простору (EEA), якщо вони працюють у Франції через філії або відповідно до європейського банківського паспорта. Таким чином, з одного боку, зроблена спроба уникнути повторного оподаткування на території Європи. З іншого боку, податком обтяжені іноземні банки, перш за все, "дочки" із США і Японії. Список країн, за якими передбачено усунення подвійного оподаткування, уряд має намір випустити пізніше.
Ставка оподаткування складе 0,25% від обсягу власного капіталу, розрахованого з урахуванням активів, зважених за рівнем ризику (до уваги беруться відрахування з капіталу виходячи зі структури активів). Оподатковувана база буде враховувати новації "Базеля III". Щоб не обтяжувати банки надлишковим податком, протягом перехідного періоду до нових стандартів "Базеля III" ставка оподаткування буде пільговою. Фіскальний рік банківського податку не збігається з календарним і закінчується 30 квітня.
Юридичні особи з капіталом нижче 500 млн євро звільнені від податку. За попередньою оцінкою Міністерства економіки, фінансів і промисловості, податок торкнеться тільки 19 банківських груп у Франції, на які припадає 96% власного капіталу банківського сектору. За планами уряду податкові платежі принесуть до держбюджету близько 504 млн євро в 2011-му, 555 млн євро в 2012-му і 810 млн євро в 2013-му році. Хоча в проекті бюджету закладені скромніші цифри: від 400 млн євро в 2011-му до 600 млн євро в 2013-му році. Найвагоміший внесок у казну зробить найбільший фінансовий інститут Франції, Credit Agricole. Податок "з'їсть" 64 млн євро або 24% річного прибутку банку до вирахування податків. Іншими великими постраждалими виявляться французький BNP Paribas, ING і Danske Bank.
Поки спецналог піддавався критиці з обох боків Атлантики, в країнах Європейського союзу він знаходить все більше поширення. Крім Швеції, Великобританії, Німеччини, Франції, Бельгії, Данії та Угорщини, які вже реалізували власні фіскальні схеми, про аналогічні наміри заявила ще одна група країн (хоча обсяги фінансової допомоги банкам з боку держави далеко не в усіх були значними). Серед них значаться Португалія, Польща та Нідерланди.
Відсутність координації серед європейських країн призвела до того, що схеми оподаткування виявилися вкрай різнорідними. Вони розрізняються за оподатковуваною базою і ставками оподаткування, переліком платників податків, цілями і механізмами акумуляції коштів. Зважаючи на відмінності в діапазоні платників податків, незабаром в Європі виникне проблема подвійного оподаткування різних гравців фінансового ринку. Як би там не було, після реалізації рішення Європейської комісії від 26 травня 2010 року Bank Resolution Funds, що зобов'язує членів вводити спецналог, фіскальна ініціатива, спрямована проти банків, незабаром стане загальноєвропейським стандартом.
Наскільки серйозно потрібно сприймати фіскальні новації в Європі? З одного боку, тішить те, що ставки оподаткування не настільки великі, щоб відчутно пригнічувати банківську діяльність. У порівнянні з "Базелем III", який "з'їсть" від 0,05% до 0,15% економічного зростання, спец оподаткування банків видається безневинними пустощами. Принаймні, значущих макроекономічних ефектів від нього не очікується. З іншого боку, сумно, що вибудовування податкових схем загрузло в хаосі сепаратних ініціатив. Напевно, інакше в Європі і бути не могло. Якщо уряди не можуть домовитися про координацію податково-бюджетної політики, а шлях до єдиної європейської валюти зайняв понад десять років, то що можна говорити про більш скромні питання окремих податків? Тим більше, що країни Європи і без того різняться за рівнем оподаткування фінансових інститутів.
Крім того, зібрати гроші - це одна сторона медалі. Можна по-розумному зібрати гроші на користь системи страхування вкладів (як у Данії, Бельгії чи Швеції), або купити заздалегідь їх для уповноваженого органу з вирішення банківської кризи (як у Німеччині), або безглуздо витратити на поточні потреби (як у Франції чи Великобританії). Набагато важливішою є друга сторона медалі: як влада розпорядиться грошима, відібраними у банків, під час кризи. Від ефективності використання антикризових ресурсів залежить, чи було введення спецподатку геніальною ідеєю чи черговим безглуздям. Відповіді на це питання поки немає. До наступної кризи.
За матеріалами: Банки.ру
Поділитися новиною
