1340
Лівійське відлуння
— Казна та Політика
Протестувальники в Лівії вимагають повалення правлячого в країні протягом останніх 42 років Муамара Каддафі і всього вищого керівництва. Влада застосувала авіацію, а сам полковник Каддафі та його син заявили про готовність до будь-яких заходів для збереження влади. Міжнародні правозахисні організації говорять про сотні загиблих і тисячі поранених. Україна заявила про намір евакуювати фахівців, що працюють у цій країні. Експерти прогнозують негативні наслідки заворушень для економічних зв'язків України та Лівії. Офіційний Київ стурбований ескалацією внутрішньополітичної напруженості в Лівії і закликав сторони проявити стриманість і припинити насильство, щоб уникнути нових жертв.
Лівія - восьмий за обсягами видобутку виробник нафти серед 12 країн ОПЕК і третій - в Африці, після Нігерії і Анголи. Основою економіки є нафтогазовий комплекс. На нього припадає чверть ВВП, 95% експорту і до 80% бюджету. Близько 90% лівійської нафти закуповують країни Євросоюзу. У зв'язку з масовими заворушеннями видобуток нафти в цій країні скоротився приблизно на 100 тис. бар./добу. Багато компаній евакуюють своїх співробітників і зупиняють виробництво. "Якщо криза виявиться дійсно такою глобальною, ціни на енергоносії продовжать зростання. Буде збільшуватися торговий дефіцит, відповідно дефіцит рахунку поточних операцій, і буде створюватися додатковий тиск на гривню", - сказав виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. За його словами, в цьому випадку для України буде досить проблематичним плавне підвищення тарифів на газ, як хотіла б правляча команда.
Свого часу прем'єр-міністр Юлія Тимошенко домовилися про будівництво на території України в Одесі НПЗ, який перероблятиме до 10 млн. т лівійської нафти на рік. Планувалося, що нафту українсько-лівійське СП буде продавати і в Євросоюзі. Однак ці плани досі залишаються нереалізованими. Уряд Миколи Азарова вирішив сконцентруватися на перспективі поставок зрідженого газу з Лівії, які після останніх подій в Лівії стали доволі туманними. Україна була однією з перших держав, які Муамар Каддафі запросив добувати нафту. В кінці 2003 р. їй виділили чотири пріоритетні нафтогазоносні території (сумарно 110 млн. т нафти і 30 млрд. куб. м газу). Договір віддавав українській стороні в цих родовищах від 15% до 30% запасів. "Нафтогаз України" розраховував видобувати 1,5 млн. т нафти на рік, а при сприятливому варіанті до 5-7 млн. т. Однак через те, що Україна не виконала частину взятих на себе зобов'язань, процес був заблокований.
За підсумками 2010 р., Лівія стала п'ятим найважливішим торговельним партнером нашої країни в Африці після Єгипту, Тунісу, Нігерії та Алжиру. Найбільш значущими статтями українського експорту до Лівії є зернові (кукурудза, ячмінь, пшениця) і металопродукція (напівфабрикати з вуглецевої сталі, феросплави). У 2010 р., за даними митниці, ми імпортували з Лівії всього на $235 тис., зате поставили туди товарів на $201,37 млн. Київ і Тріполі планували вирощувати на 100 тис. га українських чорноземів культури, які користуються найбільшим попитом у північноафриканських партнерів.
Лівія традиційно проявляла інтерес до вітчизняної оборонної промисловості. Однак Україна не використала всі можливості для посилення присутності на цьому ринку. "Навіть у мирний час наша країна використовувала ринок Лівії не повною мірою. Незважаючи на візит Каддафі до Києва, контракти в цій галузі не були підписані, а старі угоди з постачання Ан-74 до Лівії були зірвані з вини української сторони. Цю нішу зайняли інші держави, серед яких Франція та Росія", - сказав керівник наукових програм Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Сергій Згурець. За його словами, нинішня внутрішньополітична ситуація в Лівії ще більше ускладнює ситуацію для України.
"Навряд чи можна говорити про те, що цей ринок у найближчі два-чотири роки буде цікавий і чимось заповнений. Крім поставок літаків, які затягувалися, і обіцянок працювати в цьому напрямку, конкретних історій успіху не було і найближчим часом не буде", - додав він. Нагадаємо, Україна досі повністю не виконала свої зобов'язання з постачання трьох літаків Ан-74, за які лівійська сторона заплатила шість років тому. Перший літак був поставлений лише на початку 2009 р. напередодні візиту тодішнього прем'єра Юлії Тимошенко до Лівії. Вона обіцяла забезпечити поставку другого літака до кінця 2009 р., а третього - протягом перших чотирьох місяців 2010 р., але так і не змогла виконати обіцяне. У свою чергу Микола Азаров заявив, що до кінця 2011 р. українська сторона повністю розрахується з боргом.
Днями, з посиланням на американське розвідувально-аналітичне видання Stratfor, в ЗМІ з'явилася інформація про те, що українські військовослужбовці брали участь в обстрілі лівійських демонстрантів. "Українці пілотували лівійські МіГи, обстрілюючи протестуючих", - сказано в повідомленні. Однак в Міноборони категорично спростували ці факти. У свою чергу екс-глава СБУ Валентин Наливайченко запевнив, що Україна не озброювала режим Каддафі, хоча військово-технічне співробітництво між Україною і Лівією існувало.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
