591
Туманне десятиліття
— Казна та Політика
Аналітики Morgan Stanley склали список глобальних трендів прийдешнього десятиліття. В цілому, список Андреопулоса і Прадана - правильний, але той факт, що в ньому десять позицій, маскує відмінності між головними і другорядними проблемами, точніше - між причинами і наслідками.
Головна проблема наступного десятиліття - це величезний державний борг у розвинених країнах. З цієї проблеми йдуть всі інші: і висока ступінь невизначеності (адже поки незрозуміло, яким чином розвинуті країни будуть розплачуватися, а в деяких випадках і реструктуризувати свій борг), і ймовірне підвищення процентних ставок та інфляції, і ймовірне підвищення податків, і пов'язане з цим уповільнення економічного зростання.
На жаль, фіскальних проблем є ще більше, ніж здається на перший погляд. Адже крім різко збільшеного за час кризи держборгу (пов'язаного з масштабними антикризовими заходами), розвинені країни зіткнуться і з неможливістю виконати пенсійні зобов'язання. Дефіцити пенсійних систем у розвинених країнах прогнозуються на рівні сотень відсотків ВВП. Тому жодна розвинена країна не зможе уникнути різкого підвищення пенсійного віку. З урахуванням того, що суспільство не готове до таких рішень, поки що важко передбачити, яким саме чином будуть вирішені ці проблеми - за рахунок підвищення податків, зростання інфляції, різкої зміни міграційної політики і т. д. Тому невизначеність в макроекономіці буде ще вищою.
Андреопулос і Прадан пишуть, що демографічні проблеми в розвинених країнах призведуть до протидії глобалізації. Я не впевнений, що це відбудеться. Криза показала, що розвинені країни - як їх політики, так і виборці - досить добре розуміють вигоди глобалізації. Так, під час кризи було вжито певних протекціоністських заходів? - але їх було набагато менше, ніж очікувалося. Я думаю, що і в прийдешньому десятилітті розвиненим країнам вдасться утриматися від популістських рішень. Глобалізація вигідна всім - питання лише в тому, щоб справедливо перерозподілити її вигоди і пояснити її необхідність виборцям. А це цілком можливо. Прикладом є "шведська" модель капіталізму, де відкритість економіки відмінно уживається з високим ступенем соціального захисту.
Ще одна ключова подія найближчого десятиліття - як і пишуть аналітики Morgan Stanley - це перехід Китаю до плаваючого курсу юаня. Якщо Китай перестане накопичувати резерви (як це сьогодні зробила Росія), це саме по собі не вирішить глобальних дисбалансів, але ринкове курсоутворення автоматично перетворить юань на привабливу резервну валюту. Це, в свою чергу, призведе до масштабних перетоків капіталу, що, знову-таки, підвищує ступінь невизначеності.
За матеріалами: Банки.ру
Поділитися новиною
