3910
Свавілля набирає обертів
— Казна та Політика
Завершення 7-ї сесії Верховної Ради VI скликання дає привід проаналізувати головні законодавчі кроки народних обранців, які в 2010 р. визначали основні правила гри в судах. Головний висновок невтішний: за рахунок декількох нових законів чинна влада взяла під свій абсолютний контроль головні важелі впливу на судову систему.
Все це стало можливим лише з двох причин - через безмірну спрагу влади та через відсутність будь-якої реальної відповідальності за діяння на ниві законодавчої діяльності. Адже і за порушення процедури під час ухвали законів, і за широкомасштабні негативні наслідки цих законів нікого не вийде навіть пожурити. Не кажучи вже про найсерйозніші покарання, відповідні до масштабів скоєного. Такий стан справ відкриває безмежний простір для маневру тим особам, які контролюють більшість у Верховній Раді. В таких умовах навряд чи хтось почав би ухвалювати закони в інтересах суспільства, а не в інтересах своєї власної жадібності та вигоди. Ось тільки залишається відкритим питання: чому ж насправді є такі закони, якщо вони за своєю суттю закріплюють тільки вигідні для влади правила гри.
Гарною ілюстрацією цього стало проходження через парламент законопроекту № 6109 навесні 2010 р. Цим документом повноваження Вищої ради юстиції (ВРЮ) були розширені настільки, що доля практично всіх українських суддів стала залежати саме від цього органу. Показово вже те, що під час підготовки до другого читання обсяг законопроекту виріс з однієї сторінки до шістнадцяти, а його загальний зміст вийшов далеко за рамки ухваленого в першому читанні тексту. Тим не менш 13 травня цей закон був ухвалений Верховною Радою в цілому, 14 травня його підписав президент Віктор Янукович, а в понеділок 17 травня члени ВРЮ почали ухвалювати перші рекомендації щодо звільнення суддів за порушення присяги. І саме завдяки цьому закону українські служителі Феміди в найкоротші терміни усвідомили, хто в домі господар, і чого саме цей новий господар хоче від судової системи.
Навесні-влітку 2010 р. нова влада протягла через парламент масштабний законопроект № 6450, який звикли нині називати судовою реформою. Насправді ж цей закон дозволив взяти під контроль впливових юристів-регіоналів всі без винятку ключові процедури в судах: призначення, обрання та звільнення суддів, призначення і звільнення керівників судів; фінансування судової системи.
Проте, у багатьох джерел ще свіжими є спогади про те, що законопроект № 6450 був написаний вузькою групою людей з Адміністрації президента (АП). Надалі створювалося враження, що парламент займається тільки формальним схваленням тексту, написаного під егідою глави держави: провладні депутати, ймовірно, просто не наважувалися коригувати цей законопроект, а опозиційним депутатам були заблоковані всі можливості для цього. У цей же період провідні юристи Партії регіонів заявили, що й надалі законодавчі напрацювання щодо удосконалення роботи судів будуть вестися в рамках відповідної робочої групи в АП.
У першій половині 2010 р. почалася еквілібристика зі справами з соціальних виплат. Кількість громадян, які намагаються через суди домогтися від держави належних їм соціальних грошей, перевалила за мільйон. Все це свідчило про злісне невиконання чинною владою взятих на себе соціальних зобов'язань. Однак провідні юристи-регіонали взялися не за налагодження виконання соціальних законів, а окремим законом передали всі ці справи з адмінсудів в загальні суди - соціалка занадто заважала адмінсудам працювати на благо держави. Через декілька місяців Конституційний суд визнав дії провладних правознавців неконституційними, після чого взагалі стало незрозуміло, які саме суди повинні розглядати суперечки з соціальних виплат. Однак влада не поспішала врегулювати ситуацію - відповідний закон був ухвалений парламентом лише наприкінці 2010 р. Але з початком 2011 р. втратив чинність держбюджет-2010, і соціальні претензії сотень тисяч громадян відразу вирушили до смітника.
На цьому "турбота про соціальну підтримку громадян" не закінчилася. У Раді вже зареєстрований урядовий законопроект № 7562, що дозволяє широко маніпулювати розміром соціальних гарантій і пільг. Все це, правда, робиться під абсолютно нешкідливим приводом, як виконання вимог Європейського суду з прав людини, які констатували хронічне невиконання українською державою рішень своїх же судів.
Таким чином, навряд чи варто очікувати на те, що в 2011 р. апетити та амбіції стихнуть, а законодавча робота буде здійснюватися виключно в інтересах українського суспільства. Та й нерозумно сильним світу цього відмовлятися від особистих благ, якщо самі українські громадяни не замислюються про серйозність сьогоднішнього стану справ.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
